Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №562/1066/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1066/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

"25" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Ковалика Ю.А., при секретарі Камінник В.С., за участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , просив ухвалити рішення про усунення перешкод йому у користуванні спільною сумісною власністю в будинку АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача демонтувати конструкцію, що обшита деревоволокнистою плитою /ДВП/, яка знаходиться на сходовому майданчику другого поверху будинку АДРЕСА_1 , а також відімкнути та надати доступ до підвального приміщення у вказаному будинку.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 . На території загального користування мешканців будинку, а саме сходовому майданчику другого поверху будинку відповідачем розміщено конструкцію, що обшита деревоволокнистою плитою /ДВП/. Окрім того, підвальне приміщення, що належить до допоміжних приміщень і є спільною сумісною власністю всіх квартир, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування замкнене відповідачем. В зв`язку з неможливістю вільно на власний розсуд розпоряджатися спільною сумісною власністю, він змушений звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

18.05.2026 до Здолбунівського районного суду Рівненської області надійшов відзив представника відповідача - адвоката Казмірчук М.М. на позовну заяву, відповідно до якого вона заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити в задоволені позову. Вказуючи на те, що конструкція про яку зазначає позивач, була встановлена за погодженням співвласників будинку та використовується протягом тривалого часу. Будь-яких заперечень щодо її існування раніше не надходило. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме ОСОБА_3 одноособово здійснила встановлення даної конструкції.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка - позивач ОСОБА_2 повідомив, що відповідач ОСОБА_3 здійснила встановлення та монтаж оспорюваної конструкції, закрила двері в підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 та повісила замок на них.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26.12.2007 та копією технічного паспорту Здолбунівське міське бюро технічної інвентаризації від 26.07.2004.

Власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_3 є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю №2927851 від 24.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до акту огляду від 12.03.2026 проведеного представниками Здолбунівської міської ради Рівненської області, в ході огляду встановлено, що на другому поверсі будинку за АДРЕСА_1 знаходяться дві квартири, власником однієї являється ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_4 ), іншої ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_5 ). На території загального користування мешканців будинку, а саме сходовому майданчику другого поверху будинку дійсно розміщено конструкцію, що обшита деревоволокнистою плитою /ДВП/, яка на момент обстеження перебувала замкненою. Дозвільних чи погоджувальних документів про встановлення конструкції долучено не було. Підвальне приміщення, що належить до допоміжних приміщень і є спільною сумісною власністю всіх власників квартир, призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування, також було замкнене.

Встановлення та монтаж оспорюваної конструкції, замкнення дверей в підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 здійснено відповідачем ОСОБА_3 , що підтверджується показаннями свідка - позивача ОСОБА_2 .

Показання свідка ОСОБА_2 послідовні, надані суду безпосередньо в ході судового розгляду та узгоджуються з іншими матеріалами справи, не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Крім того, представник відповідача - адвокат Казмірчук М.М. у відзиві на позовну заяву від 12.05.2026 підтвердила, що зазначеною вище конструкцією відповідач використовує протягом тривалого часу.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють Закони України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частиною шостою Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласники мають право: вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії; на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

Відповідно до частини другої статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У пункті 1.3 Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 зазначено, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що будь-які переобладнання або перепланування допоміжних приміщень у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно переобладнання чи реконструкції допоміжних приміщень вимагає погодження всіх співвласників. Для проведення власником приватного житлового фонду переобладнання і перепланування житлових приміщень, зокрема тих, які передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, необхідний дозвіл власника будинку (квартири). На підставі дозволу співвласників на проведення переобладнання і перепланування житлових приміщень власник звертається до виконавчого комітету місцевої ради.

Разом з тим, жодних погоджень інших співвласників будинку матеріали справи не містять, відповідач їх не надала.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності, на відміну від права спільної часткової власності, учасник якої наділений правом вимагати виділення йому в натурі частини майна у володіння та користування (частини друга - четверта статті 358 ЦК України), а також самостійно розпоряджатися своєю часткою (стаття 361 ЦК України).

Проте співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою.

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

У статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотримання встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.

Зазначене спростовує доводи представника відповідача - адвоката Казмірчук М.М., що права позивача не порушені.

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року в справі № 725/6193/21 (провадження № 61-11791 св 22).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний із застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

У зв`язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні спільною сумісною власністю в будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати конструкцію, що обшита деревоволокнистою плитою /ДВП/, яка знаходиться на сходовому майданчику другого поверху будинку АДРЕСА_1 , а також відімкнути та надати доступ до підвального приміщення у вказаному будинку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 26.06.2026.

Суддя: Ю.А. Ковалик