Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №524/4594/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4594/25

Провадження №2/524/171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі головуючого судді Рибалки Ю.В., за участю секретаря судового засідання Панченко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у приватній спільній сумісній власності,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у приватній спільній сумісній власності, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖГ Кременчуцької міської ради від 29.07.1998, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Один із співвласників ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 З відповідачем ОСОБА_2 шлюб розірваний 15.12.2009. В даний час позивачка не може скористатися своїм правом користуватися та розпорядитися своїм нерухомим майном, оскільки відповідач здає квартиру в оренду. Між співвласниками не визначені частки, які є рівними по 1/3 частині. Згоди між співвласниками квартири щодо укладення договору виділення часток не досягнуто.

22.04.2025 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження у справі.

20.05.2025 ухвалою суду витребувана завірена копія спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 01.04.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивачка та її представник адвокат Сенніков А.Б. подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача адвокат Альошкіна О.І. подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та представника, просила закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відмовлено у закритті провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖГ Кременчуцької міської ради від 29.07.1998, належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 Інші співвласники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Один із співвласників ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 З відповідачем ОСОБА_2 позивач шлюб розірвала 15.12.2009.

ОСОБА_5 у передбачений законом строк 27.07.2024 подав заяву про прийняття спадщини – частини квартири після смерті матері ОСОБА_3 , тобто набув право власності на це нерухоме майно, хоча й не зареєстрував своїх прав. До суду щодо виділу частки майна у спільній сумісній власності не звертався.

У цей час позивачка не може скористатися своїм правом користуватися та розпоряджатися своїм нерухомим майном. Між співвласниками не визначені частки, які є в силу закону рівними (по 1/3 частині). Згоди між співвласниками квартири щодо укладення нотаріального договору виділення часток не досягнуто. Тому позивач звертається до суду щодо визначення розміру частки у приватній спільній сумісній власності.

Суд приймає доводи позивачки.

При цьому сторона відповідача будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів не надала, як і третя особа у справі - фактичний співвласник майна ОСОБА_2 (брат відповідача).

Частиною 1 статті 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Одним із способів захисту цивільних прав , відповідно до ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Тому суд приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею 1/3 частки права власності на нерухоме майно – квартири за вищенаведеною адресою.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що права позивачки порушені, а тому необхідно визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири, тобто позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн, підтверджені рахунком, переліком послуг, загальною вартістю гонорара адвоката 6000 грн., виходячи з вартості однієї години надання послуг – 40 відсотків прожиткового мінімуму; квитанцією про оплату послуг від 21.04.2025.

Клопотань про зменшення таких витрат відповідачем не заявлялося.

Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу 6000 грн. необхідно покласти на відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що у разі якщо проголошення судового рішення не відбувається (учасники справи в судове засідання не з`явились), то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін, що узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.

Керуючись ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру частки у приватній спільній сумісній власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати – судовий збір у сумі 1211,20 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , іпн: НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 25.06.2026.

Суддя Ю. В. Рибалка