Вирок від 25 червня 2026 р. у справі №368/1035/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1035/26

номер провадження 1-кп/368/146/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2026 рокуКагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12026116430000024 від 09.05.2026 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Расавка Кагарлицького району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ст.. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- сторони обвинувачення – прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4

- сторони захисту –

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

На початку червня 2024 року (більш точного часу судовим слідством не встановлено), у ОСОБА_3 виник умисел на підроблення посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «А» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , шляхом внесення до нього його зображення та анкетних даних, з метою пред`явлення такого посвідчення при керуванні транспортними засобами та посвідченні особи.

Відповідно до вимог п.п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

Централізоване оформлення, персоналізація, видача, повернення та обмін посвідчень водія здійснюється територіальними сервісними центрами МВС у визначені законодавством строки.

Особи складають іспити, необхідні для одержання посвідчення водія, в територіальних сервісних центрах МВС незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорій В1, В, Cl, С, Dl, D, BE С1Е, СЕ, DIE, DE видаються особам, які склали в територіальному сервісному центрі МВС теоретичний і практичний іспити.

Однак, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підроблення посвідчення водія, у порушення вищенаведених нормативно-правових актів, на початку червня 2024 року (більш точного часу судовим слідством не встановлено), діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, з метою подальшого використання підробленого посвідчення водія, перебуваючи у селі Шостка Шосткинського району Сумської області, вступив у змову з невстановленою особою та, виконуючи роль пособника, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій щодо пособництва у вчиненні підроблення офіційного документа (посвідчення водія), надав за допомогою додатку «Вайбер» невстановленій досудовим розслідуванням особі свої персональні анкетні дані, зокрема, прізвище, ім`я та по-батькові, дату народження, фотознімок свого підпису та свій фотознімок в електронній формі для подальшого їх внесення до підробленого документу, чим створив сприятливі умови для вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

У подальшому, вищевказана невстановлена особа у невстановленому під час досудового розслідування місці, на початку червня 2024 року, більш точний час судовим слідством не встановлено, виготовила підроблений документ - посвідчення водія, яке надає право керувати транспортним засобом та видається в установленому Законом порядку з дотриманням певної процедури, а саме бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А» «В», «С», нібито видане 26.06.2024 територіальним сервісним центром № 8045, в яке внесла персональні анкетні дані, фотозображення та підпис ОСОБА_3 . Після цього, приблизно через 15 днів, у червні 2024 року (більш точного часу судовим слідством не встановлено), перебуваючи у селі Шостка Шосткинського району Сумської області, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи у поштовому відділенні ТОВ «Нова пошта» вищезазначене підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 нібито видане 26.06.2024 територіальним сервісним центром №8045 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплативши невстановленій особі за виготовлення підробленого документу гроші в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Крім того, ОСОБА_3 08.05.2026 приблизно о 23 годині 55 хвилині, перебуваючи у селі Ліщинка Обухівського району Київської області, а саме напроти будинку №71 по вулиці Вишневій, будучи учасником дорожнього руху в якості водія автомобіля марки ВАЗ, моделі 21063, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час перевірки документів, виконуючи законну вимогу працівників сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 є підробленим, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи свої протиправні дії, з метою уникнення встановленої законом відповідальності за керування транспортним засобом без передбаченого дозволу, пред`явив для перевірки поліцейському завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія, серії НОМЕР_1 від 26.06.2024 на своє ім`я, тобто використав завідомо підроблений документ, факт пред`явлення якого був виявлений поліцейським відділення поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-26/26261-ДД від 14.05.2025, наданий на дослідження бланк посвідчення водія серії та номеру НОМЕР_1 , виданий ТСЦ 8045 від 26.06.2024 на ім`я ОСОБА_3 , не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ст.. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України визнав повністю та пояснив, що коли він перебував на військовій службі, то через месенжер вайбер замовив собі водійські права з відкритими категоріями «А» «В», «С». За них він сплатив 15 000,00 грн. і отримав їх новою поштою. Він не знав, що вони не дійсні. З ними він їздив скрізь, пред`являв, коли зупиняли і лише тут виявили, що вони підроблені. Кається, більше такого роботи не буде.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , повністю визнав свою винність у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ст.. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .

При цьому, суд виходить з того, що кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, не є складними, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ст.. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ст.. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 КК України, а саме:

у вчиненні пособництва у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, та яке надає права, з метою його використання, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України;

у використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мали місця діяння, у вчиненні якого обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорта НОМЕР_3 , виданого 11.12.2019 року обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Расавка Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно резерву + військово-облікового документу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з обліку до 12.05.2027 р.

Згідно вимоги про судимість від 13.05.2026 р. станом на 20.05.2026 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно характеристики, виданої старостою села Ліщинського старостинського округу виконавчим комітетом Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, тимчасово не працюючого вбачається, що гр. ОСОБА_3 народився в с.Расавка Кагарлицького району Київської області. Зареєстрований в АДРЕСА_1 . Проживає на даний час без реєстрації разом з дружиною та трьома неповнолітніми дітьми в АДРЕСА_2 . Будинок по найму. Загальний і фізичний розвиток задовільні. Навчався в Ліщинській середній школі. Ніде не працює вже певний час. Працював у місцевих фермерських господарствах на с/г техніці. Спеціаліст своєї справи. Техніку утримує в задовільному стані. Працює старанно до першої п`янки. Бувають запійні тижні. Риси характеру: не агресивний , спокійний, але під впливом алкогольного сп`яніння може різко відгукуватися про жителів громади. Бійки не затіває та не встряє. Скарг від жителів села на нього в старостат с. Ліщинка не надходило.

Згідно копії актового запису про народження № НОМЕР_4 виданого на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де батьками зазначено: батько – ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 .

Згідно копії актового запису про народження № НОМЕР_5 виданого на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де батьками зазначено: батько – ОСОБА_3 , мати ОСОБА_9 .

Згідно копії актового запису про народження № НОМЕР_6 виданого на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , де батьками зазначено: батько - ОСОБА_3 , мати ОСОБА_12 .

Згідно посвідчення НОМЕР_7 багатодітною сім`єю є ОСОБА_12 та ОСОБА_3 .

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 1 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, а санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України - кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є кримінальними проступками.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням того, що за ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим […].

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає в т.ч. у визнанні обставин регламентованих ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення, та в розрізі того, що, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к), що власне є дійсним в цій ситуації.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, приймає до уваги, що санкція ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України передбачає альтернативні міри покарання.

Також, суд враховує: ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно із статтею 12 КК України, є кримінальними проступками; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, його вік, матеріальний стан та стан здоров`я, зокрема: ОСОБА_3 є особою молодого віку, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні трьох дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, а також бере до уваги, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, вказав, що зробив для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових кримінальних правопорушень.

У зв`язку з наведеним, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч. 5 ст. 27 ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, у виді штрафу, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження нових криміналних правопорушень. На підставі ч. 1 ст.70 КК України ОСОБА_3 слід визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений кримінального проступку, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, вчинюваного кримінального проступку, поведінки до та після, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Крім того, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати слід вирішити на підставі ст.. 124 КПК України.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Арешт, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14.05.2026 р., слід скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на стадії судового розгляду не обирався, і підстави для його обрання відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 302, 368, 369, 374, 381, 382 і 394 КПК України, суд, - у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (кримінальних проступків), передбачених ст. ст.. 27 ч. 5, 358 ч. 1, 358 ч. 4 та призначити йому покарання:

за 27 ч. 5, 358 ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.. 00 коп.

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_8 , на користь держави вартість проведеної експертизи № СЕ-19/111-26/26261-ДД від 14.05.2026 в сумі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн.. 88 коп.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане ТСЦ 8045 від 26.06.2024 року на ім`я ОСОБА_3 , яке в присутності понятих та інших учасників було поміщено до спеціального пакету №2391339, який долучений до матеріалів кримінального провадження, після набрання вироком законної сили – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 14.05.2026 року на документ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «А» «В», «С», нібито видане 26.06.2024 територіальним сервісним центром № 8045 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на підставі постанови слідчого від 10.05.2026 р. визнано речовим доказом, -- скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1