Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №939/2242/24 — Бородянський районний суд Київської області

Суд: Бородянський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 25 червня 2026 р.

Справа: №939/2242/24

Суддя: Стасенко Г. В.

Справа № 939/2242/24

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого - судді Стасенка Г.В.,

за участі секретарів судового засідання - Слухай А.А., Кригер А.В., Клопот О.О.,

позивачки ОСОБА_1 та її представників - адвокатів Конончук З.В. в режимі відеоконференцзв`язку і ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника - адвоката Тищенко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду Київської області в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вільному спілкуванні з внуком та визначення порядку участі у спілкуванні і вихованні,

УСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є рідною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Її (позивачки) син ОСОБА_5 перебував з відповідачкою у шлюбі з 05 вересня 2014 року до 14 грудня 2018 року.

За ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2019 року у цивільній справі № 367/9222/18 було затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 (нині покійним сином позивачки) та ОСОБА_3 і було визначено місце проживання їхнього сина ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_3 , а також було визначено часи спілкування і проживання дитини з батьком.

ОСОБА_6 проживав та наразі проживає разом з матір`ю та її цивільним чоловіком ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

Батько дитини - ОСОБА_5 проходив службу у Збройних Силах України, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну, поки був живий батько ОСОБА_6 , а її син ОСОБА_5 , вона мала змогу спілкуватись з внуком, доглядати та брати участь у його вихованні. Проте, після того як її син став на захист країни, відповідачка почала чинити їй перешкоди у спілкуванні з внуком, а після смерті батька дитини взагалі позбавила їх спілкування, навіть засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку. Під час спілкування з внуком вона дізналася, що він самостійно ходить до школи, на гуртки, може самостійно, без нагляду відповідачки, перебувати на вулиці, постійно хворіє, у нього погіршились успіхи в школі. ОСОБА_6 говорив їй, що боїться йти додому, оскільки боїться вітчима, а тому вона не виключає, що цивільний чоловік відповідачки агресивно налаштований проти ОСОБА_6 та може чинити над ним психологічне та фізичне насильство. Вона не просто цікавиться успіхами, здоров`ям та розвитком внука, а намагається приймати участь у його розвитку, передаючи йому розвиваючі книжки, ноутбук, грошові кошти, як самостійно так і через знайомих. Вважає, що постійне перебування малолітнього внука на вулиці без нагляду матері або вітчима, погіршення його успіхів у навчанні, можливий психологічний та фізичний тиск вітчима на її внука є неналежним виконанням відповідачкою своїх материнських прав та перешкоджанням у спілкуванні з внуком. Тому вона зверталась із заявами до Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, просила визначити графік її спілкування з внуком, але такий графік не встановлений, їй лише повідомлено, що у разі вчинення перешкод у її спілкуванні з внуком вона може вирішити це питання, звернувшись до суду.

З урахуванням вказаних обставин просила визначити порядок її участі у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такому порядку: необмежене спілкування засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку без присутності матері та інших осіб; щороку два дні (субота та неділя) в осінні та весняні канікули за місцем проживання бабусі; щороку у період літніх канікул з 01 червня по 20 серпня за місцем проживання бабусі з правом виїзду за межі міста Києва та Київської області, попередньо узгодивши та повідомивши матір про місце майбутнього відпочинку. Зобов`язати ОСОБА_3 надавати бабусі ОСОБА_1 дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей у встановлені графіком дні та години; не чинити їй перешкод у спілкуванні з внуком ОСОБА_4 , а у випадку виїзду за кордон повідомляти їй адресу проживання за кордоном письмово за адресою: АДРЕСА_2 та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3

За ухвалою судді від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

21 листопада 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки - адвокат Тищенко Л.М. зазначила, що відповідачка ніколи не забороняла і не перешкоджала позивачці спілкуватись з внуком. 24 лютого 2022 року вони, дійсно, тимчасово втратили зв`язок через військові дії та вторгнення російських військ в Україну, оскільки майже не було світла, інтернету, певний час не було ніякого зв`язку з позивачкою, яка в березні 2022 року виїхала за кордон. В травні 2023 року позивачка приїздила в Україну, коли загинув її син ОСОБА_5 , батько ОСОБА_4 . Позивачка постійно скаржиться до служби у справах дітей, вимагаючи періодично перевіряти умови проживання дитини, вимагає від служби складати на неї (відповідачку) адміністративні протоколи за нібито неналежне виховання дитини, мотивуючи це тим, що нібито відповідачка та її нинішній чоловік ображають дитину, застосовують до нього психологічне чи фізичне насильство. Її чоловік добре ставиться до ОСОБА_6 і ніколи його не ображав. Крім цього позивачка регулярно дзвонить до школи, де навчається дитина, та аналогічними видумками "дістає" директора школи та класного керівника. Наразі ОСОБА_6 вже майже 10 років і він сам вирішує з ким і скільки часу він хоче спілкуватися, відповідачка не може змусити його спілкуватись з бабусею по телефону без обмеження. Якщо синові цікаво, то він спілкуватиметься, а якщо бабуся годинами читатиме йому по телефону лекції, то дитина не бажатиме це слухати. ОСОБА_6 не хоче спілкуватися з бабусею, оскільки вона постійно тисне на нього морально, намагається втручатись в його життя, налаштовує його проти матері та інших родичів, що негативно впливає на психіку дитини. ОСОБА_6 став боятися її постійних дзвінків та намагається ухилятися від її нав`язливого спілкування. Вимоги позивачки про встановлення порядку участі у вихованні дитини: щороку два дні (субота та неділя) в осінні та весняні канікули за місцем її проживання та влітку з 01 червня до 20 серпня за її місцем проживання з правом виїзду за межі міста Києва та області є безпідставними, бо у ОСОБА_6 є ще одна бабуся та дідусь, до яких він більше тяжіє і має бажання проводити з ними більше часу. Також вона проти того щоб позивачка вивозила ОСОБА_6 за кордон. Відповідачка продовжує спілкуватися з бабусею колишнього чоловіка (матір`ю позивачки), яка, на відміну від позивачки, не поводиться агресивно і не намагається нікого ображати. Вважає, що спілкування позивачки з ОСОБА_6 тільки шкодить його психологічному стану, а тому хоче обмежити таке ненормальне спілкування. З урахуванням вказаних обставин просила в задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки - адвокат Конончук З.В. у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 10 грудня 2024 року зазначила, що відповідачка постійно звинувачує позивачку у психологічному тиску на дитину, але позивачка є професійним педагогом, отримала диплом за спеціальністю "Педагогіка і методика початкового навчання", отже вона навчена спілкуватися з дітьми раннього шкільного віку, не говорячи про більш старших дітей, яким є ОСОБА_6 . Тривалий час вона працювала вихователем, потім вчителем і володіє навиками необхідними для спілкування з внуком. Спілкування з внуком для позивачки є настільки важливим, що вона повернулася в Україну щоб виборювати вказане право в судовому порядку. Для цього вона придбала квартиру в Подільському районі м. Києва, що дасть змогу не возити дитину маршрутками до м. Ірпеня, а проводити з ним час у м. Києві. Втративши батька, внук потребує більшого догляду, а відповідачка самостійно не справляється з сином, який почав гірше поводитися, постійно отримує зауваження від вчителів, став погано вчитися. Тому, керуючись своїм правом, позивачка бажає приймати активну участь у вихованні внука.

30 грудня 2024 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій адвокат Конончук З.В. в інтересах ОСОБА_1 просила: визначити порядок участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з внуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такому порядку: 4 дні кожного тижня (в тому числі на канікулах дитини), які випадатимуть на вихідні дні, ОСОБА_1 , за попереднім смс-повідомленням матері дитини за тиждень до зустрічей із дитиною, з необмеженим графіком спілкування та можливістю ночувати у бабусі за адресою її проживання, без присутності матері дитини та інших осіб; 14 днів відпустки ОСОБА_1 безперервного перебування дитини з нею, за попереднім смс-повідомленням матері дитини за тиждень до відпустки, з необмеженим графіком спілкування та можливістю ночувати у бабусі за адресою її проживання, з можливістю виїхати за межі України для відпочинку, без присутності матері дитини та інших осіб; необмежене спілкування засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку без присутності матері та інших осіб. Також просила зобов`язати ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей у встановлені графіком зустрічей дні та години, та зобов`язати ОСОБА_3 у випадку виїзду за кордон повідомити ОСОБА_1 про адресу місця проживання за кордоном письмово за адресою: АДРЕСА_3 та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3

За ухвалою суду від 27 лютого 2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Конончук З.В. позов підтримали і викладене підтвердили.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Тищенко Л.М. проти позову заперечували, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання представника не направила, просила розглянути справу без участі її представника.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника - адвоката Конончук З.В., пояснення відповідачки та її представника - адвоката Тищенко Л.М., показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , дослідивши письмові та електронні докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є бабою малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 05 вересня 2014 року син позивачки - ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_16 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (т. 1, а. с. 15-16).

Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1, а. с. 10).

За рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , зареєстрований 05 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 185, був розірваний (т. 1, а. с. 18).

За ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 серпня 2019 року була затверджена мирова угода між батьками дитини, відповідно до якої визначено місце проживання ОСОБА_4 разом із матір`ю. Визначені часи спілкування батька - ОСОБА_5 з його малолітньою дитиною з 16.00 кожної п`ятниці по 8.00 понеділка за місцем проживання батька. Період канікул (літні, осінні, зимові, весняні) діляться порівну між батьками. У разі захворювання дитини лікування може бути проведене як за місцем проживання матері, так і за місцем проживання батька (за домовленістю). Спільне святкування дня народження ОСОБА_4 . Необмежене спілкування засобами телефонного, електронного та іншого зв`язку батька ОСОБА_5 з його малолітньою дитиною ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (т. 1, а. с. 21).

Позивачка ОСОБА_1 зверталась з письмовими заявами до Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації і просила провести обстеження житлово-побутових умов проживання дитини - ОСОБА_4 , який проживає разом з матір`ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Також вона просила провести перевірку за фактами, наведеними у її заявах, і та скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (т. 1, а. с. 22-23, 25-28).

З копії відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 липня 2023 року вбачається, що за результатами звернення позивачки, в ході проведення профілактично-виховної бесіди, ОСОБА_3 надала письмове пояснення та заперечила інформацію, викладену у зверненні; зазначила, що виконує свої батьківські обов`язки належним чином, оскільки дитина відвідує навчальний заклад та має все необхідне для нормального проживання та розвитку, батько постійно спілкувався з дитиною без перешкод (т. 1, а. с. 24).

22 липня 2024 року спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено повторний виїзд за адресою проживання ОСОБА_3 з дитиною, а саме: АДРЕСА_1 . Під час обстеження було з`ясовано, що ОСОБА_6 займає окрему кімнату, облаштовану усім необхідним для його повноцінного розвитку, має одяг і взуття за віком та сезоном, канцелярські товари для навчання та продукти харчування у достатній кількості. Під час обстеження мати дитини надала письмові пояснення, в яких зазначила, що перешкод у спілкуванні позивачки з внуком вона не чинить, для цього на телефон ОСОБА_6 були встановлені відповідні додатки. Зараз хлопчик пошкодив телефон, а тому на зв`язок не виходить. Мати дитини просить під час спілкування з внуком не піднімати теми, які не відповідають його віку (вбивство дитини на фунікулері, продаж дітей на органи, занадто наполегливі розмови про релігію). Також мати дитини зазначила, що ОСОБА_6 , дійсно, виходить гуляти у двір з друзями, при цьому він перебуває під постійним наглядом дорослих, мами або сусідів. Школу хлопчик пропускав в рамках норми для дитини, усі пропуски підтверджені довідками від лікаря. Гурток карате знаходиться недалеко від його будинку, він повертається додому з друзями однією і тією самою дорогою, мати та вітчим завжди його зустрічають. ОСОБА_6 постійно пояснюють правила поведінки на вулиці та можливі небезпечні ситуації. Мати дитини зазначила, що негативна інформація щодо виховання сина (криків на дитину, приниження, звинувачення у крадіжках та підпалі) не відповідає дійсності та не підтверджена жодним доказом. Враховуючи викладене, немає підстав для притягнення матері дитини до адміністративної відповідальності за неналежне виконання нею обов`язків щодо виховання сина (т. 1, а. с. 29-30).

У відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 січня 2025 року на звернення ОСОБА_1 вказано, що в ході бесіди ОСОБА_3 зазначила, що дитина має все необхідне для нормального проживання та розвитку. Квартира, де вони мешкають обладнана необхідною побутовою технікою на випадок відключення світла. Мати працює та забезпечує дитину всім необхідним. Для дитини створені належні умови для проживання та навчання. Згідно з характеристикою з ліцею № 14 ім. Українського професора С.Ф. Грушевського, ОСОБА_6 не завжди виконує домашні завдання, мали місце випадки крадіжок особистих речей у однокласників, але зі слів матері вона проводила з дитиною відповідні профілактичні бесіди. Також з дитиною працював шкільний психолог. Мати завжди на зв`язку з вчителем. Бере активну участь у житті класу та різних шкільних заходах. Завжди відвідує батьківські збори (т. 1, а. с. 148).

Відповідно до висновку про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього внука - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за доцільне рекомендувати суду визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього внука - ОСОБА_4 у такому порядку: перша неділя кожного місяця з 12:00 до 15:00, за згодою дитини (т. 1 а. с. 179-181).

З копії інформаційної довідки про роботу з дитиною - ОСОБА_4 психолога Оболонського районного в місті Києві центру соціальних служб убачається, що за результатами проведеної роботи із ОСОБА_4 було виявлено: дитина розвинена відповідно до віку, самодостатня, усвідомлена, цілеспрямована; у хлопчика сформовано безпечний тип прив`язаності до матері й до родичів по маминій лінії; дитина усвідомлює своє бажання жити разом з мамою; хлопчик не має бажання спілкуватися з бабусею ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 29-32).

Свідок ОСОБА_10 засвідчив суду, що раз чи два бачив позивачку з внуком, вона гралася з дитиною; це було до війни, приблизно у 2021 році; позивачка скаржилась, що дитина хворіє.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що до 2022 року позивачка разом зі своїм сином виховувала внука; по вихідних вона була з внуком; коли почалася війна, позивачка виїхала за кордон і часто спілкуватись з внуком не могла; зі слів позивачки, їй відомо, що вона не може спілкуватись з внуком. Щомісяця вона (свідок) пересилала гроші на картку ОСОБА_6 від позивачки, а також придбала для нього мобільний телефон, який через деякий час був заблокований і позивачка не могла додзвонитись до внука.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що до 2022 року бачила як позивачка гралася з внуком на майданчику; ОСОБА_6 розповідав їй, що мама не дає йому спілкуватись з бабою; після 2022 року ОСОБА_6 вона не бачила, а позивачка скаржилась, що їй не дають спілкуватись з внуком; дитина раділа коли їй читали книжки; востаннє вона бачила ОСОБА_6 коли йому було 5-6 років.

Свідок ОСОБА_11 засвідчила в судовому засіданні, що неодноразово зустрічала позивачку з внуком, коли йому було 5 років, дитина була доглянута, стосунки були добрі; востаннє вона бачила їх, приблизно, в 2019 році, а після цього не зустрічала. Зі слів позивачки, останнім часом вона не може бачитись з внуком.

Свідок ОСОБА_12 засвідчила суду, що ОСОБА_4 внук позивачки; коли внуку було ще два з половиною роки і до 2021 року вона неодноразово бачила позивачку з внуком, хлопчик був веселий, життєрадісний, у них були гарні відносини; бабуся водила його на різні гуртки.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні засвідчила, що відповідачка - її дочка; після народження ОСОБА_6 позивачка постійно пред`являла претензії до її дочки, провокувала конфлікти в сім`ї, а тому дочка розлучилась з чоловіком - сином позивачки; між батьками ніколи не було суперечок щодо дитини і позивачка вільно спілкувалась з внуком; після загибелі батька дитини відповідачка не перешкоджала позивачці в спілкуванні з внуком ні особисто, ні по телефону; деякий час спілкування позивачки з внуком було заблоковане, оскільки ОСОБА_6 не подобається, що позивачка ображає його маму (відповідачку), а тому він не хотів з нею спілкуватись.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засвідчила, що вона хрещена мати ОСОБА_6 ; після розлучення батьків ОСОБА_6 проживає з відповідачкою, батько брав дитину на вихідні дні; наразі відповідачка з дитиною проживають у м. Києві, дитина забезпечена, доглянута; цивільний чоловік відповідачки військовослужбовець.

Свідок ОСОБА_13 засвідчив суду, що з 2015 року до 2020 року він був селищним головою селища Пісківки Бучанського району Київської області, де на той час проживала відповідачка; у 2017 році позивачка зверталась зі скаргою, що її внук знаходиться у неналежних умовах, без догляду, не умитий, голодний, а мати веде розгульний спосіб життя; з цього приводу проводилася перевірка; по місцю проживання відповідачки виїздила комісія, але вказана інформація не підтвердилась. Також позивачка скаржилась до ліцею; по скарзі проводилась перевірка, але інформація, викладена у скарзі, не підтвердилась. Позивачка приходила в школу, поводилась емоційно. Сім`я відповідачки проживала в селищі з 2013 року, ніяких скарг на них не надходило.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні засвідчив, що з відповідачкою ОСОБА_3 він перебуває у фактичних шлюбних відносинах більше шести років. Разом з відповідачкою та її сином ОСОБА_6 вони проживають у його власній квартирі; з січня 2025 року він є військовослужбовцем; спочатку ОСОБА_6 добре спілкувався з позивачкою, а коли вона стала нав`язувати йому свої релігійні погляди, постійно говорити про смерть батька, що травмувало дитину, вони обмежили їх спілкування; на цей час дитина сама не хоче спілкуватися з бабою (позивачкою); дитина ходить до школи сама, потім у нього група продовженого дня і після 17-ї години хтось із них (відповідачка чи він) його забирає; вони не проти спілкування ОСОБА_4 з позивачкою, але під їх наглядом та за умови, що вона не нав`язуватиме йому свої релігійні погляди і що зустрічі відбуватимуться в громадських місцях, у парку; їм відомо, що позивачка раніше водила дитину на релігійні зібрання "Свідків Єгови"; коли від позивачки були дописи про каліцтво та вбивство, відповідачка в 2023 році, дійсно, заблокувала в телефоні дитини номер телефону позивачки; після спілкування з бабою дитина знаходилася в пригніченому стані, говорила, що баба соромить його своєю поведінкою; ОСОБА_6 ходить на гуртки, а також займається з психологом у зв`язку зі смертю батька.

Також судом досліджені надані позивачкою скриншоти її переписки з внуком ОСОБА_6 і відповідачкою, квитанції на підтвердження придбання нею товарів для внука та грошових переказів для нього (в тому числі через ОСОБА_9 ), відеозаписи і фотоматеріали щодо спілкування позивачки з внуком, а також аудіозаписи телефонних розмов позивачки з відповідачкою з приводу виховання ОСОБА_6 .

В судовому засіданні в присутності педагога (психолога) був опитаний малолітній ОСОБА_4 , спочатку в режимі відеоконференцзв`язку з іншого приміщення суду, а потім безпосередньо в залі судових засідань в присутності сторін, і він пояснив, що з бабусею ОСОБА_19 він не спілкується, заблокував її номер у "Вайбері", бо вона розповідала страшні речі, вона не поважає і ображає його сім`ю, говорить, що вони наркомани; він особисто не хоче з нею спілкуватись, бо вона викликає поліцію. Водночас в судовому засіданні малолітній ОСОБА_6 , отримавши від позивачки новий номер її телефона, погодився, можливо, їй зателефонувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 СК України, подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у п. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якими регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі "М.С. проти України" та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 "Мамчур проти України", ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно врахувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються в тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі "Kruskic v. Croatia" від 25 листопада 2014 року, п. 108).

Згідно зі ст. 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до ст. 263 СК України, спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.

У ст. 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання, тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що баба має право на особисте спілкування з внуком, а мати не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Досліджені судом докази свідчать про те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування позивачки з внуком.

При визначенні способу участі баби у вихованні внука, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує вік дитини, індивідуальні потреби дитини такого віку, його особисту прихильність, введення воєнного стану на території України, а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Це право полягає перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Пріоритетним інтересом є проживання дітей у сім`ї своїх батьків, проте право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, що і стало причиною виникнення спірної ситуації, проте особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати права дитини і шкодити її інтересам, а тому суд вважає, що має бути визначений спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні малолітнього внука, що не буде суперечити інтересам дитини.

Водночас суд вважає, що, враховуючи вік дитини - ОСОБА_4 , суд не може ігнорувати його думку на цей час і приймати рішення, виконання якого може призвести до примусу щодо дитини і, відповідно негативних наслідків для його ментального здоров`я.

Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_4 відмовився спілкуватися з позивачкою і зустрічатися з нею та навів щодо цього свої мотиви.

Після опитування дитини суд не прийшов до висновку, що його достатньо категорична позиція з цього питання є лише наслідком впливу його матері чи інших осіб.

Також суд враховує, що, як визнали в судовому засіданні відповідачка та свідок ОСОБА_7 , з яким вона спільно проживає, вони, дійсно, обмежили можливість спілкування позивачки з внуком, заблокувавши в телефоні дитини її номер.

Проте суд вважає, що відповідачкою не надано суду переконливих доказів, що спілкування позивачки з внуком є шкідливим для нього, чи може нести загрозу здоров`ю, правам чи інтересам дитини.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення розумного балансу між інтересами дитини та правами і обов`язками сторін, приймаючи до уваги умови воєнного стану в Україні, враховуючи рекомендації органу опіки та піклування і запропонований ним спосіб участі позивачки у спілкуванні з внуком, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 не чинити позивачці ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітнім внуком - ОСОБА_4 , а саме: не перешкоджати у вільному спілкуванні ОСОБА_1 з внуком за допомогою засобів телефонного, електронного зв`язку та Інтернету у вільний від навчання та відпочинку дитини час; забезпечити побачення ОСОБА_1 з внуком - ОСОБА_4 в першу неділю кожного місяця з 12-ї години до 15-ї години в присутності матері дитини, за згодою дитини, і початок побачень має відбуватися за місцем проживання дитини, та повідомляти ОСОБА_1 про зміну постійного місця проживання чи перебування ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку, письмово чи у інший доступний спосіб.

В іншій частині позов необхідно залишити без задоволення.

Одночасно суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що визначений спосіб участі позивачки у спілкуванні та вихованні внука не є перешкодою для підтримання зв`язків позивачки з внуком у інших формах за погодженням з матір`ю дитини, і з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб сторони не позбавленні права в подальшому вирішити питання у встановленому законом порядку або за спільною згодою щодо зміни визначених способів участі позивачки у спілкуванні та вихованні внука.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вільному спілкуванні з внуком та визначення порядку участі у спілкуванні і вихованні задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з внуком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-не перешкоджати у вільному спілкуванні ОСОБА_1 з внуком - ОСОБА_4 за допомогою засобів телефонного, електронного зв`язку та Інтернету у вільний від навчання та відпочинку дитини час;

-забезпечити побачення ОСОБА_1 з внуком - ОСОБА_4 в першу неділю кожного місяця з 12-ї години до 15-ї години в присутності матері дитини, за згодою дитини, і початок побачень має відбуватися за місцем проживання дитини;

-повідомляти ОСОБА_1 про зміну постійного місця проживання чи перебування ОСОБА_4 засобами телефонного зв`язку, письмово чи у інший доступний спосіб.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 червня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua