Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №357/5219/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5219/26

Провадження № 2/357/5037/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

за участю представника позивача – адвоката Шевчука Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 , про набуття права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

01.04.2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Шевчука Юрія Івановича, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаною позовною заявою, в якій позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частин будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами відповідно до технічного паспорта за набувальною давністю.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частки будинку АДРЕСА_1 . Позивач фактично з 2012 року проживає у даному житловому будинку, користується усім будинком, утримує його, оплачує комунальні послуги та здійснює ремонтні роботи. Інші частки спірного будинку (по 1/3 частці) в порядку спадкування прийняли відповідачі після смерті свого батька ОСОБА_4 , однак частки відповідачі не оформили та не отримали свідоцтва про право на спадщину. Вони є громадянами російської федерації та на території України відсутні. Відповідачі спадковий будинок не обслуговують, участі у витратах на утримання спільної нерухомості не беруть, будинком не цікавляться, не здійснюють ні капітальний, ні поточний ремонти та не несуть витрат зі сплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

13.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання, за клопотанням позивача витребувано від Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 441/2020 щодо майна спадкодавця ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відомостями зі Спадкового реєстру.

05.05.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

07.05.2026 в судовому засіданні суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шевчук Ю.І., позов підтримав повністю та просив задовольнити, надав пояснення. Вказав, що з 26.12.2012 ОСОБА_1 відкрито володів будинком. Його батько мав інвалідність, не міг ходити, оскільки не мав ноги, тому позивач обслуговував весь будинок. В 2017 році на дім впало дерево, тому позивач вимушений був зробити ремонт будинку - перекрив дах за допомогою будівельної бригади.

Відповідачі та їх представники в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися за адресою місцезнаходження нерухомого майна та шляхом опублікування оголошення про виклик особи на сайті «Судова влада», з відзивом (запереченням) на позов до суду не зверталися, надіслані судом судові повістки на адресу відповідачів повернулися із позначками поштового відділення (адресат відсутній), тому суд ухвалив провести по справі заочний розгляд відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача та покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть відділу РАЦС Фокінського району м. Брянська управління РАЦС Брянської області серії НОМЕР_1 від 28.12.2012, актовий запис № 962.

ОСОБА_4 за життя належало майно: житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок належав померлому на підставі договору дарування від 26.07.1996, реєстровий № 1-1706.

Вказаний будинок розміщений на неприватизованій земельній ділянці, що підтверджується актом визначення та погодження меж землекористування Білоцерківського МТГ від 02.06.2025.

ОСОБА_4 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з поквартирної картки ВАТ «Житлосервіс Фокінського р-ну» від 09.09.2020. Разом з померлим були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та інша особа.

Постановою нотаріуса Брянської обласної палати Орєхової Тетяни Вікторівни № 988 від 07.09.2020 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що майно знаходиться на території України.

Судом досліджено копію спадкової справи № 441/2020 до майна померлого ОСОБА_4 , яка розпочата Третьою білоцерківською державною нотаріальною конторою 09.12.2020.

З матеріалів вказаної спадкової справи № 441/2020 вбачається, що особами, які подали заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є: син померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (заява від 29.10.2020), дочка померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (заява від 29.10.2020) та батько померлого - ОСОБА_5 , 1938 р.н. (заява від 12.04.2025).

В матеріалах справи наявне заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.02.2025 у справі № 357/14895/24, яке набрало законної сили 04.04.2025, про визначення ОСОБА_5 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його сина ОСОБА_4 .

27.05.2025 державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь Інною Олександрівною видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на спадщину за законом після ОСОБА_4 , а саме на 1/3 частку спадкового майна, що складається з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстровий № 1-771.

Відомості про право власності внесені до Державного реєстру речових прав державним нотаріусом Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Карпусь І.О., що вбачається з витягу № 428724963 від 27.05.2025.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_5 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 09.03.1973, актовий запис № 9.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , власником 1/3 частки спадкового майна, що складається з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , став позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-145.

ОСОБА_5 був інвалідом І групи з 21.09.2006 та потребував постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК серії КИО-І № 269228 від 25.09.2006.

Відповідно до листа КЗ КОР «Обласне бюро медико-соціальної експертизи» № 1483 від 30.09.2024, ОСОБА_5 мав діагноз МКХ-10:І71-178 - облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок ІV ст. Синдром Леріша, стадія декомпенсації: ампутаційна кутя правого стегна на рівні С/3 (операція 01.03.2006 аорто-біфеморальне протезування та тромбектомія з лівої бранші протезу; 26.04.2026 ампутація правого стегна в С/3, не протезований, самостійно не пересувається, не самообслуговується.

В матеріалах справи міститься звіт про оцінку спірного нерухомого майна від 24.03.2026, технічний паспорт, витяг з погосподарської книги № 8 за 1986-1989 роки, договір № 640058 від 29.11.2014, укладений між ОСОБА_5 та ДАЕК «Київобленерго», акт ФЕГГ ВАТ «Київоблгаз» від травня 2017 року про відключення ОСОБА_1 від газопостачання, договір № 11/2017 від 20.11.2017, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Чайка ХХ» на покриття азбестобетонним 8-михвильовим шифером спірного житлового будинку, рахунки за житлово-комунальні послуги.

В судовому засіданні допитано свідків.

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона є офіційною дружиною позивача. ОСОБА_7 - це рідний брат ОСОБА_1 , однак свідок за 28 років спільного проживання ніколи не бачила ні ОСОБА_8 , ні відповідачів. У 2007 році здійснили поховання бабусі позивача, за якою доглядали. Коштів на утримання будинку чи на поховання бабусі ні відповідачі, ні ОСОБА_7 не надавали, ніколи не телефонували. В цій хаті родина позивача перекрила дах, прибрала територію, доглядала за будинком та прибудинковою територією, а також городом, здійснює оплату комунальних послуг.

Свідок ОСОБА_9 зазначив, що позивач - це його вітчим, якого знає 28 років. Відповідачів не знає та ніколи не бачив. Позивач має будинок за адресою: АДРЕСА_1 , за яким родина доглядає. Вони саджають картоплю, спилюють дерева, білять будинок, перекрили дах. Свідок допомагав позивачу утримувати будинок і територію біля нього як до 2012 року, так і після. Йому відомо лише про існування відповідачів і що вони в росії. Жодної допомоги від них не було, в тому числі й по комунальних послугах за будинок.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою та четвертою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, зі змісту вказаної норми ЦК України, а також роз`яснень, які містяться у п. 9 постанови пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові «По судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 за № 5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчать про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Право власності належить до числа таких суб`єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного складу.

Так, виходячи зі змісту частини 1 статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, та які у сукупності повинен довести позивач (статті 13, 81 ЦПК України), є: законність об`єкту володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (строк володіння); безтитульність володіння.

Добросовісність володіння визначається поведінкою, діями фактичного володільця на момент передачі йому майна (на початковий момент), який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Незаконний володілець на протязі всього володіння майном має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давності володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю (пункт 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") - п. 14 Постанови.

Відповідно до правового висновку, якого дійшла Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження №12-291гс18), правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Суд також враховує, що відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

За правилом ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно із ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2012 року проживає у спірному житловому будинку та є власником 1/3 частки цього житлового будинку (тобто добросовісно) в порядку спадкування за законом, утримував будинок, робив ремонт, оплачував комунальні послуги, робив це відкрито та безперервно.

При цьому можливі правонаступники попереднього власника майна зазначеного житлового будинку, пропустили строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , оскільки із заявами про прийняття спадщини звернулись у 2020 році, судові рішення про встановлення їм додаткового строку для подання заяв про прийняття спадщини після батька в матеріалах справи відсутні, у будинку не проживають, а проживають у російській федерації, участі в утриманні житлового будинку не приймають.

Суд враховує, що починаючи з 01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», який набув чинності 23.12.2022. Цей закон передбачає зупинення дій у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

Згідно зі змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» незавершені нотаріальні дії за зверненням особи, пов`язаної з державою-агресором, зупиняються. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у разі звернення особи, пов`язаної з державою-агресором.

Щодо визначення терміну «особа, пов`язана з державою-агресором», то підпункт 1 пункту 1 Постанови 164 в редакції Постанови 719 містить відсильну норму до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022. № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації», відповідно до підпункту 1 пункту 1 якої, особами, пов`язаними з державою-агресором, є: громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах.

З наведеного вбачається, що оформлення відповідачами права власності в порядку спадкування на 2/3 частки індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 , враховуючи обставини цієї справи, є неможливим.

За частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 5-6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В статті 89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд дійшов висновку, що позивач фактично володіє спірним домоволодінням без будь-якого правового титулу більше чотирнадцяти років, володіння позивача є відкритим і безперервним. Також судом не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісне заволодіння позивачем спірним домоволодінням (часткою).

З огляду на вказане, наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визначення за позивачем права власності за набувальною давністю на 2/3 частки спірного майна.

Керуючись ст. 4, 12, 15, 81, 89, 265, 268, 280, 282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами у відповідності до технічного паспорту, за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач-1 ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , російська федерація, паспорт № НОМЕР_4 від 29.09.2009.

Відповідач-2 ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_5 від 11.08.2015.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. Ю. Цуранов