Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №287/2438/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2438/25

провадження 2/287/696/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

з участю: секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зубковичі Коростенського району Житомирської області відповідачка ОСОБА_2 умисно заподіяла їй легкі тілесні ушкодження, внаслідок чого позивачка зазнала тілесних ушкоджень. Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 31.01.2025 у справі № 287/2087/21 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов залишено без розгляду. Посилаючись на положення ч. 7 ст. 128 КПК України, позивачка вказує, що має право звернутися з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідачки вона понесла витрати на лікування та проїзд до закладів охорони здоров`я на загальну суму 9 787,20 грн, які просить стягнути як майнову шкоду. Крім того, вказує, що заподіяні їй тілесні ушкодження спричинили фізичні та душевні страждання, погіршення психоемоційного стану, необхідність тривалого лікування, а також негативно вплинули на звичний спосіб життя та можливість належним чином піклуватися про дитину з особливими потребами. Розмір завданої моральної шкоди позивачка оцінює у 70 000 грн та просить стягнути її з відповідачки.

Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.01.2026 ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що у 2021 році між нею та сусідкою ОСОБА_2 виник конфлікт, під час якого остання завдала їй тілесних ушкоджень. Зазначила, що внаслідок падіння під час конфлікту отримала травму лівого колінного суглоба, зокрема тріщину. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 було закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому завдана їй шкода відповідачкою не відшкодована.

Щодо причинного зв`язку між діями відповідачки та отриманою травмою пояснила, що під час конфлікту, коли відповідачка потягнула її, вона впала коліном на камінь. Після цього, за її словами, фактично втратила працездатність, була звільнена з роботи, втратила можливість їздити на велосипеді та відчуває біль у коліні під час тривалого згинання ноги, у тому числі під час поїздок транспортом. Для встановлення характеру ушкоджень проходила магнітно-резонансну томографію.

Зазначила, що моральну шкоду оцінює у 70000 грн, оскільки внаслідок отриманої травми тривалий час не могла нормально пересуватися та виконувати повсякденну роботу, перший місяць після події практично не могла ходити, перебувала у пригніченому психологічному стані, мала істеричні прояви, а стан її здоров`я значно погіршився.

З приводу того, що у кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачувалася у заподіянні їй тілесних ушкоджень у вигляді садна на передній поверхні правого коліна, тоді як у позові зазначено про проблеми з лівим коліном, пояснила, що під час конфлікту вона впала на обидва коліна, що, за її словами, також відображено в ухвалі суду. До судово-медичного експерта звернулася наступного дня після події. На той момент візуально було зафіксовано садно на правому коліні, тоді як на лівому були лише незначні сліди від удару об камінь. Згодом саме ліве коліно почало сильно боліти, у зв`язку з чим вона пройшла МРТ. Клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи не заявляла, оскільки, за її словами, їй ніхто не порадив цього зробити. Також зазначила, що до події 08.11.2021 жодних проблем із лівим коліном не мала, а медична документація підтверджує її звернення за медичною допомогою саме після зазначеної події.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 31.01.2025 клопотання обвинуваченої ОСОБА_2 про закриття кримінального провадження і звільнення її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження закрито, а цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду (а.с. 5-6).

Даною ухвалою встановлено «…що 08.11.2021 приблизно о 08 годині ОСОБА_1 перебувала на проїзній частині дороги, яка розташована поруч з будинком АДРЕСА_1 , де в той час до неї підійшла ОСОБА_2 … Реалізуючи свій умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, нічого не пояснюючи, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_1 спереду та обома руками узяла її за волосся і потягнула до землі, в результаті чого потерпіла ОСОБА_1 впала двома колінами на землю та вдарилась головою. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2 однією рукою узяла ОСОБА_1 за волосся та тягнула по землі, а іншою наносила удари в область тім`яної ділянки голови, чим спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді: садна на передній поверхні правого коліна, в правій тім`яній ділянці, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень».

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , 08.11.2021 під час огляду лікарем-травматологом вона скаржилася на головний біль та запаморочення. В анамнезі зазначено, що, зі слів пацієнтки, її побила невідома особа. Встановлено діагноз: садно правого колінного суглоба, підшкірна гематома правої тім`яної ділянки голови.

Згідно із записом лікаря-травматолога від 15.11.2021 ОСОБА_1 скаржилася на біль в обох колінних суглобах, більш виражений у лівому, як у стані спокою, так і під час ходьби. В анамнезі зазначено про отримання травми 08.11.2021. Під час огляду виявлено підшкірний синець лівого коліна та садно правого коліна. Встановлено діагноз: післятравматичний тендиніт зв`язок обох колінних суглобів.

Згідно з висновками лікарської консультативної комісії про працевлаштування працівника (технічного працівника Зубковицької ЗОШ) ОСОБА_1 від 03.12.2021 та 22.09.2022, за станом здоров`я їй рекомендовано легку фізичну працю; зазначено, що вона може працювати сторожем або черговою на посту. Діагноз: післятравматичний тендиніт зв`язок обох колінних суглобів (а.с. 27–28).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України звільненню від кримінальної відповідальності підлягає лише особа, яка вчинила кримінальне правопорушення. Аналогічне формулювання міститься і в ч. 1 ст. 49 КК України, відповідно до якої «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки…»

Відтак звільнятися від кримінальної відповідальності може лише особа, яка є винною у вчиненні кримінального правопорушення. З цих мотивів, відповідну підставу звільнення від кримінальної відповідальності в теорії і вважають нереабілітуючою.

Згідно постанови Верховного Суду від 10.08.2021 року (справа №161/694/20) слідує, що закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Такі ж висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, 15 травня 2019 року, у справі № 617/609/15-к, 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, 10 червня 2021 року, у справі № 640/11750/17, 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства, що визначено ч. 6 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджується, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_2 позивачці ОСОБА_1 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, а тому на відповідачку покладається обов`язок відшкодувати завдану її діями шкоду незалежно від того, що кримінальне провадження було закрито у зв`язку зі звільненням її від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.

Оцінюючи доводи позивачки щодо отримання ушкодження лівого колінного суглоба, суд враховує, що хоча в ухвалі Олевського районного суду Житомирської області від 31.01.2025 серед тілесних ушкоджень прямо зазначено лише садно правого коліна та правої тім`яної ділянки голови, цією ж ухвалою встановлено, що під час конфлікту ОСОБА_1 впала двома колінами на землю. З медичної документації вбачається, що вже 15.11.2021, тобто через сім днів після події, вона звернулася до лікаря зі скаргами на біль в обох колінних суглобах, більш виражений у лівому, при цьому в анамнезі прямо зазначено про травму, отриману 08.11.2021, а під час огляду виявлено підшкірний синець лівого коліна та встановлено діагноз: післятравматичний тендиніт зв`язок обох колінних суглобів. Будь-яких доказів того, що ушкодження лівого колінного суглоба виникли внаслідок інших обставин або були наслідком події, не пов`язаної з конфліктом 08.11.2021, матеріали справи не містять. За таких обставин, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що виявлені у позивачки ушкодження лівого колінного суглоба перебувають у причинному зв`язку з протиправними діями відповідачки, незважаючи на те, що вони не були окремо відображені в ухвалі про закриття кримінального провадження.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Позивачкою документально підтверджено понесення нею матеріальних витрат на суму 9787,20 грн (а.с.14-26).

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази суд вважає, що зазначені витрати ОСОБА_1 понесла у зв`язку з отриманими травмами, внаслідок протиправних дій відповідача, підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та цими витратами, а тому позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9787,20 грн підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 зробив висновок про те, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Суд враховує, що деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, що не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Крім того, практикою ЄСПЛ визнано презумпцію моральної шкоди, що означає правило, відповідно до якого, у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну поведінку щодо неї людина відчуває страждання (моральну шкоду).

У рішенні у справі «Станков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Однак, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Отже, практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Належними критеріями визначення розміру компенсації є принципи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілій було заподіяно фізичний біль та моральні переживання, пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень, а тому наявні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і тяжкість спричинених відповідачем тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_1 , наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останньої в її заподіянні, характер, тривалість та глибину фізичного болю і душевних страждань, конкретні обставини, за яких позивачу було завдано моральну шкоду та, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 70 000 грн не відповідає характеру та обсягу доведених моральних страждань, є завищеним, відповідно суд вважає за необхідне частково задовольнити цивільний позов та визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 7 000 грн.

На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, а тому з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

На підставі статей 22, 23, 1167, 1177 ЦК України, керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9787 (дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 31.05.2005 Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Г. П. Нижник