Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №757/14946/24-п — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

25 червня 2026 року м. Київ

Справа № 757/14946/24

Провадження: № 33/824/3494/2026

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,

перевіривши апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В`ячеслава Анатолійовича

на постанову Печерського районного суду м. Києвавід 02 жовтня 2024 року, винесену під головуванням суддіШапутько С. В.,

про притягнення до адміністративної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024рокувизнаноОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і підданойого адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погодившись із таким судовим рішенням, 16 червня 2026 рокузахисник ОСОБА_1 - адвокат Вознюк В. А. подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.

Клопотання обґрунтоване тим, що суд першої інстанції не викликав у судове засідання ні захисника, ні ОСОБА_1 . Крім того, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчився 17 березня 2025 року. У зв`язку з цим сторона захисту була переконана, що суд ухвалить постанову про закриття провадження у справі.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.

Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Тобто, діючий КУпАП пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з моментом винесення постанови, а не отримання її копії.

Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести скаржник, який заявив таке клопотання.

Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані скаржником.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.

Учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, тобто дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку.

Доводи клопотання про те, що суд першої інстанції не викликав у судове засідання ні ОСОБА_1 , ні його захисника, матеріалами справи не підтверджуються.

Так, 27 червня 2024 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Його захисник адвокат Вознюк В. А. звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції, а також подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

На підтвердження своїх повноважень адвокат надав копію ордера на надання правничої допомоги від 27 червня 2024 року, в якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги № 23/24 від 21 березня 2024 року.

Водночас будь-яких пояснень щодо причин, з яких сторона захисту не скористалася можливістю ознайомитися з матеріалами справи в період з моменту укладення договору про надання правової допомоги 21 березня 2024 року до дня судового розгляду 27 червня 2024 року, клопотання не містило.

З метою забезпечення права особи на захист суд першої інстанції, незважаючи на відсутність належного обґрунтування заявленого клопотання, відклав розгляд справи до 02 жовтня 2024 року, надавши стороні захисту додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції.

Однак у судове засідання 02 жовтня 2024 року ні ОСОБА_1 , ні його захисник, будучи належним чином та завчасно повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися. Крім того, у період з 27 червня 2024 року до 02 жовтня 2024 року сторона захисту так і не скористалася наданою судом можливістю ознайомитися з матеріалами справи.

За таких обставин доводи захисника про те, що суд першої інстанції розглянув справу без виклику ОСОБА_1 та його захисника, спростовуються матеріалами справи та свідчать про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації права на захист.

Більш того, після постановлення Печерським районним судом м. Києва постанови від 02 жовтня 2024 року сторона захисту не вчинила жодних процесуальних дій щодо її оскарження у передбачений статтею 294 КУпАП десятиденний строк, а з апеляційною скаргою звернулася лише 16 червня 2026 року, тобто, майже через два роки після постановлення судового рішення.

Також у матеріалах справи міститься клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В. А. про відкладення розгляду справи, призначеного на 02 жовтня 2024 року. Проте зазначене клопотання фактично надійшло до Печерського районного суду м. Києва вже після завершення судового розгляду та було зареєстроване 04 жовтня 2024 року за вхідним № 130406. За таких обставин суд першої інстанції був об`єктивно позбавлений можливості розглянути це клопотання до ухвалення постанови.

Посилання захисника на те, що він був переконаний у закритті провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки ґрунтується виключно на його власних припущеннях та суб`єктивному сприйнятті можливого результату судового розгляду, а не на існуванні об`єктивних, непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги.

Отже, наведені у клопотанні обставини не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не дають підстав для його поновлення.

Згідно зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenkov. Ukraine), заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukhv. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

З матеріалів справи вбачається, що захисник ОСОБА_1 - адвокат Вознюк В. А. бувдостеменнообізнаний про перебуваннясправи про адміністративнеправопорушенняв провадженні суду першоїінстанціїпро призначенні судом судові засідання, щопідтверджуєтьсяподаними ним до судувідповіднимизаявами. ПостановаПечерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 липня 2025 року. Незважаючи на це, адвокат Вознюк В. А., будучи обізнаним про наявність судового провадження, упродовжрозумного строку не вживжоднихзаходів для з`ясування станурозгляду справи та отриманняінформації про прийнятесудоверішення.

Оскільки скаржником не наведено причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що перебувають у площині поважних, та які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, такі, що не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк, визначений законом, суд не вбачає підстав для поновлення захиснику ОСОБА_1 - адвокату Вознюку В. А. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року.

У зв`язку з наведеним вище, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В. А. на постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В`ячеслава Анатолійовичана постанову Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відмовити.

Апеляційну скаргу з доданими до неї додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т. О. Невідома