Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №752/6489/26 — Київський апеляційний суд

Справа №752/6489/26 Суддя в суді першої інст. - Бушеленко О.В.

Провадження № 33/824/3119/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

за участю:

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - адвоката Поліщука С.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закритовідповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд виходив із того, що тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений законом, на момент розгляду справи закінчився. При цьому суд зазначив, що особа, стосовно якої до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, не заявляла клопотання про встановлення її винуватості, у зв`язку з чим не вважав за доцільне розпочинати розгляд справи по суті.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, та закрити провадженні у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог КУпАП. Зокрема, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, був зобов`язаний дослідити матеріали справи, встановити факт вчинення адміністративного правопорушення, наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а також перевірити наявність його вини. Однак суд фактично не розглянув справу по суті, обмежившись лише посиланням на закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності та відсутність клопотання ОСОБА_2 щодо встановлення його винуватості.

Крім того, вважає, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки строк пропущено з поважних причин.

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явився, клопотань про розгляд без його участі не надходило.

Заслухавши думки потерпілої ОСОБА_1 та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили про її задоволення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Беручи до уваги вказані у клопотанні апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, враховуючи положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 рокута вважає за доцільне його поновити.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається із постанови, суддя місцевого суду дійшов висновку про закінчення строку накладення адміністративного стягнення, необхідність закриття провадження у справі без визнання вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Нормами КУпАПпрямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі. Однак, суд звертає увагу на те, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП є обов`язковим і для цього виду постанов.

Як слушно зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 280 КУпАП, оскільки не дослідив матеріали справи, не встановив факту вчинення адміністративного правопорушення, наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, а також не перевірив наявність його вини.

Фактично суд першої інстанції не розглянув справу по суті, обмежившись лише посиланням на закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності та відсутність клопотання ОСОБА_2 про встановлення його винуватості. Судове рішення за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не прийняте, чим допущено істотне порушення вимог процесуального закону.

Таким чином, постанову судді першої інстанції щодо ОСОБА_2 не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт порушує питання про прийняття нової постанови, якою слід визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, із одночасним закриттям провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Разом із тим суд апеляційної інстанції вважає, що правові підстави для ухвалення такого рішення відсутні. Аналіз положень статей 26, 27 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку з положеннями п. 20 ч. 1 ст. 3 та глави 31 КПК України дає підстави для висновку, що до компетенції суду апеляційної інстанції належить перегляд судових рішень суду першої інстанції лише в межах тих обставин, які були предметом судового розгляду та отримали відповідну правову оцінку. Отже, судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, може бути переглянуте апеляційним судом лише щодо тих обставин, які були досліджені судом першої інстанції та стосовно яких ним сформульовано відповідні висновки, викладені у судовому рішенні. У разі якщо певні обставини не були предметом дослідження суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати їх по суті, оскільки такі дії виходили б за межі його повноважень. Основним завданням апеляційної суду є перевірка законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні.

Як вбачається із постанови суду першої інстанції, питання щодо наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення у ході судового розгляду не досліджувалось та будь-яких рішень із цього приводу суддею не приймалось. За таких обставин суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити відповідне рішення, оскільки це виходило б за межі його повноважень як суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, постанова суду є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити потерпілій ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига