Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №379/686/26 — Київський апеляційний суд

Справа №379/686/26 Суддя в суді першої інст. - Шабрацький Г.О.

Провадження № 33/824/3098/2026 Суддя-доповідач - Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,

за участю:

захисника в режимі відеоконференцзв'язку - адвоката Александрова Д.О.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями захисника Александрова Д.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.

04.04.2026 о 21:07 год., в с. Косяківка, вул. Молодіжна, 60, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме розширені зіниці очей, що не реагують на світло та неприродна блідість, від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я Таращанська КНП категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку звідсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена за неповного з`ясування обставин справи, з неправильною оцінкою відеозаписів та формальним підходом до дослідження матеріалів, складених працівниками поліції.

Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Вказує, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, виявлених поліцейським, зокрема таких як розширені зіниці очей та неприродна блідість шкірних покривів.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з`явився, захисник не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Заслухавши думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені захисником, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.04.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким зафіксовано ознаки сп`яніння;рапортом поліцейського Оверчука В.О.; відеозаписами, що містяться на одному диску, clip-0.mp4, clip-1.mp4, clip-2.mp4.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність.

Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 беззастережно мав виконати їх законну вимогу і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».

Відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння свідчить про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, виявлених поліцейським, зокрема таких як розширені зіниці очей та неприродна блідість шкірних покривів, а також, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

До обов'язків поліцейських входить, зокрема виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що визначено Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що ознаки сп`яніння поліцейський може встановлювати безпосередньо під час спілкування з водієм за своїм суб`єктивним переконанням, наявність ознак сп`яніння і є підставою для подальшої пропозиції водію пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Так, згідно дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що у вечірній час доби працівниками поліції зупинено транспортний засіб сірого кольору під керуванням ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху. Працівник поліції попросив у водія пред`явити документи, які посвідчують особу. Під час спілкування з ОСОБА_2 працівниками поліції у останнього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема: неприродна блідість, розширені зіниці очей, що не реагують на світло. Після чого ОСОБА_1 неодноразово запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та повідомлено про те, що він зобов`язаний пройти огляд відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, водія повідомлено про відповідальність, передбачену п.2.5 ПДР України, у разі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 , проігнорував вимогу працівників поліції щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я та відповідний огляд не пройшов. Після чого водію було роз`яснено його та обов`язки. В подальшому працівниками поліції відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зміст якого зачитано, де ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом факт ознайомлення з протоколом та отримав його примірник.

В матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння до закладу охорони здоров`я КНП ТМР «Таращанська міська лікарня» від 04.04.026 року, де зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагують на світло та неприродна блідість. Огляд в медичному закладі не проводився. Крім того, ознаки наркотичного сп`яніння зафіксовано у Акті огляду на стан сп`яніння та рапорті поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП В.Оверчука.

Аналізуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, постанова судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника Александрова Д.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Таращанського районного суду Київської області від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Дрига