Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №757/38821/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 757/38821/25-п Апеляційне провадження № 33/824/2269/2026Головуючий у суді першої інстанції - Константінова К.Е. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року про притягнення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить держави судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 07.04.2026 ОСОБА_1 , оскаржив її в апеляційному порядку, повторно подавши апеляційну скаргу до суду першої інстанції.

22.04.2026 матеріали справи, разом із апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2026, зазначену апеляційну скаргу було передано у провадження головуючого судді Оніщука М.І.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.04.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 05.12.2025.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, без належного повідомлення ОСОБА_1 .

Зазначає, що в матеріалах справи відсутнє процесуальне рішення щодо вирішення клопотання про зупинення провадження у справі.

Посилається на неврахуванням судом першої інстанції інформації про те, що електроскутер Zelectra № 5216 не є механічним транспортним засобом, а дія Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» не поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами.

23.06.2026 ОСОБА_1 , будучи повторно належним чином повідомленим, у судове засідання повторно не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки у судові засідання апеляційний суд у встановленому законодавством порядку не сповістив.

З огляду на викладене, судом визнано за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 25.07.2025 о 23 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Бастіонній, 14, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом електросамокатом № 5216, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, всупереч п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні боді-камери №473835, №473569 працівників поліції.

Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення, переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з місця події, на якому зафіксовано факт відмови від проходження огляду, іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Позицію сторони захисту про те, що самокат не є транспортним засобом суд першої інстанції розцінив як надуману, безпідставну та таку, що спрямована на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за свої протиправні дії.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.10. ПДР передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

При цьому пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

Зазначене свідчить про те, що до категорії «А1» належать транспортні засоби, зокрема скутери, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України «Про дорожній рух». На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для «механічних» транспортних засобів. Механічними вважають скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, а також усі транспортні засоби із двигуном внутрішнього згоряння.

Якщо скутер має потужність менше 3 кВт, він не належить категорії «механічний» і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія та реєстраційний документ. Якщо транспортний засіб з електродвигуном має потужність понад 3 кВт, наявність зазначених документів є обов`язковою.

Також необхідно зважати на положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху України.

Згідно ч. 7 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, частинах першій - четвертій статті 130, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 КУпАП слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

У цій справі, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 402768, ОСОБА_1 керував електроскутером № 5216, який належить ТОВ «ЗЕЛЕКТРА».

В матеріалах справи міститься відповідь ТОВ «ЗЕЛЕКТРА» на адвокатський запит, у якій повідомлено, що товариство є компанією, яка надає в місті Києві сервіс прокату двоколісних транспортних засобів з електродвигуном, потужністю 1,8 кВт.

Також, у справі містить відповідь Головного сервісного центру МВС України на звернення ТОВ «ЗЕЛЕКТРА», в якій зазначено, що чинним законодавством у сфері дорожнього руху та його безпеки передбачено отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії А1 для керування електричним транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 4 кВт. Транспортні засоби, із потужністю електродвигуна до 3 кВт, не належать до механічних транспортних засобів і не підлягають державній реєстрації.

Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388. Електроскутер до визначення транспортного засобу не належить та державній реєстрації не підлягає.

Окрім цього, визначення термінів транспортний засіб та механічний транспортний засіб міститься у діючих Правилах дорожнього руху.

Відповідно до п.1.10, розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (зі змінами та доповненнями), транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Верховний Суд у своїх висновках вказував, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до диспозиції цієї норми закону, зокрема, але не виключно, полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, зі змісту положень ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що обов`язковою ознакою зазначеного складу правопорушення є саме керування особою, щодо якої є обґрунтовані підстави вважати, що вона перебуває в стані сп`яніння, транспортним засобом. Тобто зазначене правопорушення може бути вчинено виключно водієм транспортного засобу.

Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Транспортними засобами, у зв`язку з керуванням якими настає відповідальність згідно диспозиції ст. 130 КУпАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад до 4 кВт, а керування такими транспортним засобами вимагає наявність посвідчення водія.

Тобто, адміністративна відповідальність за правопорушення зазначене у вказаній раніше нормі матеріального права наступає щодо транспортних засобів, які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об`ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо).

За встановлених обставин у даній справі, електроскутер не є механічним транспортним засобом та не вимагає наявності посвідчення водія, а тому на осіб, які керували електроскутером не поширюється відповідальність, передбачена с. 130 КУпАП.

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.02.2026 в справі № 336/7430/25, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції у справі про визнання протиправним та скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП, вказав, що електроскутер марки «ZELECTRA» потужністю 1,8 кВт за своїми технічними характеристиками не належить до категорії механічних транспортних засобів, діюче законодавство України не вимагає обов`язкового носіння мотошолома під час руху на такому електроскутері і, як наслідок, не передбачає відповідальності за його відсутність, а тому в спірному випадку в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Висновки у цитованій справі мають преюдиційний характер при перегляді в апеляційному порядку оскаржуваної постанови за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , оскільки постанова про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП була винесена відносно ОСОБА_1 за керування електроскутером без мотошолома.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів. Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Зазначені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 640/10625/21.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

З наведеного вбачається, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, у цій справі, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки електроскутер Zelectra № 5216 не є механічним транспортним засобом, а керування ним не вимагає наявності посвідчення водія, тому на ОСОБА_1 не поширювалась відповідальність, встановлена у ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є передчасним та помилковим, а отже, з огляду на те, що у діях останнього не вбачається складу указаного адміністративного правопорушення, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Максим Оніщук