Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №757/38674/25-ц — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року місто Київ

справа № 757/38674/25-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/5619/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва у складі судді Литвинової І.В. від 19 листопада 2025 року у справі за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором суборенди,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У липні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ). звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить встановити обов`язок примусового виселення ОСОБА_3 із займаних ним на підставі договору суборенди № 01-03 від 1 березня 2022 року нежитлових приміщень з № 1 по № 7 (групи приміщень № 251), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_3 1 592 916 грн 15 коп., з яких 840 000 грн збитків у формі упущеної вигоди, 309 950 грн боргу зі сплати суборендних платежів, 21 481 грн 14 коп. штрафних донарахувань за несвоєчасну сплату суборендних платежів, 11 535 грн 01 коп. боргу за комунальні послуги, 409 950 грн неустойки за не повернення приміщення та судові витрати у розмірі 176 935 грн.

8 жовтня 2025 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на майно і кошти ОСОБА_3 в межах ціни позову.

Заява мотивована тим, що 1 березня 2022 року між сторонами було укладено договір № 01-03 суборенди нежитлового приміщення, який передбачав строкове платне користування нежитловими приміщеннями з № 1 по № 7 (групи приміщень № 251), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; строк дії договору та строк користування приміщеннями закінчився 1 лютого 2025 року.

Відповідач порушив умови договору та не повернув приміщення за актом 1 лютого 2025 року, чим допустив прострочення виконання зобов`язання, що і є наслідком звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1 592 916 грн 15 коп.

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову у спосіб наведений вище, позивач вказує, що ціна позову у сумі майже 1,5 млн. грн та дії відповідача направлені на ухилення від виконання своїх зобов`язань вказують на наявність реальних намірів невиконання своїх договірних обов`язків та існування реальних ризиків невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також вказує, що між сторонами дійсно існує спір, а наявність у відповідача грошових коштів та майна у власності, враховуючи відсутність обмежень, дозволяють йому в будь-який момент часу відчужити такі активи, що призведе до унеможливлення або істотного утруднення рішення суду про стягнення коштів у разі задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що аналогічна заява про забезпечення позову вже розглянута і 2 жовтня 2025 року Київським апеляційним судом ухвалено судове рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. Заява про забезпечення позову, що є предметом розгляду у даному провадженні, не містить нових підстав та фактичних обставин після постановлення апеляційним судом постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заява повторює зміст раніше переглянутої апеляційним судом заяви у справі № 757/29078/25-ц, оскільки не врахував, що апеляційним судом було скасовано ухвалу та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову не через встановлення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову за наслідками перевірки доказів та доводів заявника, а через переконання про зловживання процесуальними правами і потребу у застосуванні процесуальних заходів впливу у формі залишення заяви без розгляду; оцінка доводів по суті заяви не проводилася.

Також вказує, що висновок суду про повторення змісту попередньої заяви та відсутність нових фактичних даних спростовується порівнянням цих заяв, оскільки істотно змінився склад і розмір позовних вимог, адже ціна позову зросла з 643 тис. грн до 1,59 млн. грн.

Наголошує, що між сторонами дійсно існує спір та наявність ризиків невиконання рішення у разі задоволення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зазначає про безпідставність її доводів, оскільки судом вірно надано оцінку усім обставинам справи.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеконференції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва в справі № 757/29078/25-ц задоволено заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви. У межах ціни позову у розмірі 643 763 грн 99 коп. накладено арешт на майно і грошові кошти ОСОБА_3 та встановлено заборону відчуження належного йому майна.

2 жовтня 2025 року постановою Київського апеляційного суду скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року. Заяву ФОП ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви залишено без розгляду.

8 жовтня 2025 року ФОП ОСОБА_1 у даній справі № 757/38674/25-ц подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і кошти ОСОБА_3 в межах ціни позову.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини 1 статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю такої необхідності. Зокрема, суд виходив з того, що позивач звернувся до судуз повторною заявою про забезпечення позову без обґрунтування нових обставин чи ризиків, які виникли після постановлення апеляційним судом судового рішення про залишення без розгляду першої заяви про забезпечення позову.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що подана заява про забезпечення позову у даній справі повторює зміст заяви, яка вже була предметом розгляду апеляційним судом, а саме позивач просить вжити той самий захід забезпечення позову, посилаючись на ті ж самі обставини.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що апеляційним судом в справі № 757/29078/25-ц скасовано ухвалу про забезпечення позову не через відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за наслідками перевірки доводів та доказів заявника, а через встановлення обставин зловживання процесуальними правами є безпідставними, оскільки як убачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року колегією суддів зазначено, що суд першої інстанції дійшов передчасного і помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, адже такі підстави були відсутні, а сама заява не відповідала вимогам добросовісного здійснення процесуальних прав.

Отже, у справі № 757/29078/25-ц апеляційний суд констатував як відсутність підстав для забезпечення позову через не наведення обґрунтованих доводів та доказів для вжиття заходів забезпечення позову, так і зловживання позивачем процесуальними правами.

Доводи скаржника про те, що забезпечення позову є необхідним, оскільки між сторонами існує реальний спір і відповідач може в будь-який момент розпорядитися належними йому активами, наразі є безпідставними.

Заявником не надано достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як убачається зі змісту заяви про забезпечення позову єдиним обґрунтуванням необхідності забезпечення позову є посилання на заперечення позовних вимог у відзиві на позовну заяву, що у свою чергу є реалізацією процесуального права відповідача та не може розцінюватися як ризик невиконання рішення суду.

Щодо доводів скаржника про збільшення ціни позову, які на його думку є новими фактичними обставинами, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що зміна розміру позовних вимог не є обставиною, що свідчить про ризик невиконання рішення суду. Для застосування заходів забезпечення позову необхідні докази конкретних дій відповідача, спрямованих на приховування майна або вчинення дій на його відчуження.

Порушення судом норм процесуального права не встановлено.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційними повноваженнями суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: