Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №760/28496/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/28496/25

провадження № 33/824/2674/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Багнюка Ігоря Вячеславовича на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року в складі судді Кравченко Я. В., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено із застосуванням ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

27 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Багнюк І. В. через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року. Закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Скасувати накладене стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що суд першої інстанції встановив факт керування транспортним засобом без жодних належних та допустимих доказів; в основу рішення поклав докази, отримані з порушенням конституційний прав особи; застосував закон розширено, у спосіб, що погіршує становище особи; проігнорував принцип презумпції невинуватості, порушивши вимоги ст. 62 Конституції України та усталену практику Європейського суду з прав людини.

Зазначив, що 21 листопада 2025 року патрульні поліцейські підійшли до автомобіля Audi A6, номерний знак НОМЕР_1 , який стояв на проїзній частині. На водійському сидінні перебував ОСОБА_1 . Відеозаписи з нагрудних відеокамер поліцейських починаються з моменту, коли автомобіль вже стоїть, а поліцейські підходять до нього та починають розмову з водієм.

Жодного відеозапису або іншого доказу, який би фіксував рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 у матеріалах справи немає. На адвокатський запит Управління патрульної поліції у м. Києві письмово підтвердило, що патрульні автомобілі, задіяні у відповідному заході, відеореєстраторами не обладнані.

Під час розмови з поліцейськими ОСОБА_1 вимовив слова «я рухався» - до складання будь-якого протоколу, без роз`яснення йому права не свідчити про ти себе. Саме ці слова поряд з фактом стоянки автомобіля на дорозі стали, фактично, єдиною доказовою основою постанови суду першої інстанції.

Суд першої інстанції послався на нібито повторне керування транспортним засобом та дорожньо-транспортну пригоду, однак такі обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях працівників поліції, що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП.

Сам по собі факт перебування особи за кремом транспортного засобу та наявність ключів не є доказом виконання функцій водія та не підтверджує факту керування.

Суд дійшов висновку про керування транспортним засобом за відсутності будь-якого доказу його руху, фактично підмінивши встановлення фактичних обставин припущеннями.

Слова ОСОБА_1 «я рухався» є недопустимим доказом, оскільки отримані з порушенням конституційних прав.

Сам по собі факт відсутності заперечень не є доказом вини особи та не може підміняти собою обов`язок органу доведення.

Оскільки факт керування не підтверджений жодними допустимими доказами, то підстави для проведення огляду на стан сп`яніння є юридично дефективними.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Багнюк І. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 472815, складеного 04.10.2025 о 01:31:47 год., водій ОСОБА_1 04 жовтня 2025 року 01:20:00 в м. Києві по вул. Ернста, 3, керував транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додано відеозаписи з БК 473442, 472772.

З вказаних відеозаписів вбачається, що транспортний засіб Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час дії комендантської години. ОСОБА_1 перебував за кермом вказаного транспортного засобу, двигун якого був в робочому стані. Під час спілкування з працівником поліції та перевірки документів, водій ОСОБА_1 повідомив працівнику поліції, що він рухається в напрямку проспекту Повітряних Сил. В подальшому працівниками поліції було зафіксовано у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, про що було повідомлено останнього та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». Водій ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Працівник поліції запропонував пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря-нарколога в медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 також відмовився. Працівником поліції було роз`яснено водію ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та повідомлено останнього про порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України та складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Працівником поліції було відсторонено водія ОСОБА_1 , про що було повідомлено останнього та неодноразово запропоновано йому викликати тверезого водія. Далі працівником поліції було ознайомлено водія ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 472815 від 04 жовтня 2025 року, роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, видано тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом. Працівником поліції було неодноразово наголошено ОСОБА_1 про те, що йому заборонено керувати транспортним засобом та те, що він відсторонений від керування на даний момент. Роз`яснив можливість припаркувати автомобіль таким чином, щоб н е створювати перешкод для дорожнього руху.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративного правопорушення серії ЕПР1 № 472847, складеного 04.10.2025 о 02:14:01 год., водій ОСОБА_1 04 жовтня 2025 року 01:40:00 в м. Києві по вул. Ернста, 3Б, керував транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

До протоколу додано відеозаписи : 470798, 470198.

З вказаних відеозаписів вбачається, що транспортний засіб Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було повторно зупинено у зв`язку з вчиненням ДТП під час паркування. Працівник поліції показав ОСОБА_1 відеозапис з відеореєстратора транспортного засобу поліцейського автомобіля, на якому зафіксований момент паркування ОСОБА_1 та завдання пошкоджень припаркованому автомобілю. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечувався.

Працівниками поліції було встановлено, що водій ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у лікаря-нарколога в медичному закладі.

ОСОБА_1 заперечував щодо проходження огляду на стан сп`яніння та наголошував, що його вже притягнули до відповідальності та вилучили водійське посвідчення. Зазначив, що лише припарковував транспортний засіб. Від підпису та письмових пояснень водій ОСОБА_1 відмовився.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають усю послідовність дій працівників поліції при виявленні адміністративних правопорушень, зафіксована на них інформація є достатньою та підтверджує обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що ОСОБА_1 був водієм під час зупинки транспортного засобу під його керуванням в період дії комендантської години.

Жоводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також в матеріалах справи відсутні докази повторного керування останнім транспортним засобом, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.

Всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності беззаперечно доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, які зафіксовані в матеріалах справи та викладені в постанові суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається. Постанова суду є законною та обґрунтованою.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, висновки суду про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильними.

При розгляді даної справи суд першої інстанції повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доказів, які б підтверджували невинуватість скаржника матеріали справи не містять.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.

При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Багнюка Ігоря Вячеславовича залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк