Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №369/12450/21 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 369/12450/21

номер провадження: 22-ц/824/8061/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулось до суду із заявою про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі № 369/12450/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки.

Заява мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року у справі №369/12450/21 було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки. Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року було скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року та прийнято нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі.

Заявник вказував, що оскільки рішення суду апеляційної інстанції набрало чинності з дати його проголошення, ОСОБА_1 , не дивлячись на те, що подала касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції від 13 серпня 2024 року та, не чекаючи прийняття остаточного рішення щодо розгляду поданих сторонами касаційних скарг, подала виконавчий лист на примусове виконання до приватного виконавця Київського міського виконавчого округу Дерев`янчука С.В.

На виконання постанови приватного виконавця Дерев`янчука С.В. від 21 січня 2025 року з АТ «Таскомбанк» було стягнуто 1 040 760 грн 26 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції №18 від 21 січня 2025 року та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2025 року.

23 квітня 2025 року постановою Верховного суду у справі №369/12450/21 було скасовано постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишено без змін.

Зазначав, що ОСОБА_1 під час розгляду даної справи неодноразово повідомляла суду неправдиві відомості щодо обставин даної справи та її взаємин з банком в тому числі, але не виключно, щодо не видачі банком її трудової книжки, що спростовуються відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи. Крім того, вказував, що позивачка обґрунтовуючи свої позовні вимоги, неодноразово в судах безпідставно заявляла, що її захворювання мають стосунок до ситуації з роботодавцем та є наслідком відмови їй у звільненні, надавала медичні документи, щодо її стану здоров`я, намагаючись вплинути на ставлення суду до відповідача під час розгляду справи та прийняття рішення.

Також вказував, що ОСОБА_1 заявляла, що має право на виплату їй середнього заробітку, такі вимоги є фактичним введенням суду в оману, оскільки вона сама стверджувала, що на роботу в АТ «Таскомбанк» вона не виходить весь цей час, з дати поновлення її на посаді.

Отже, на думку заявника, грошові кошти, які ОСОБА_1 вимагала стягнути з АТ «Таскомбанк» під виглядом середнього заробітку не є такими, а фактично є безпідставно отриманими грошовими коштами.

На підставі викладеного АТ «Таскомбанк» просило в порядку повороту виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі №369/12450/21 стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» грошові кошти у розмірі 1 040 760 грн 26 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року заяву АТ «Таскомбанк» задоволено частково.

Здійснено поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 в частині стягнення моральної шкоди шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» грошових коштів у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Здійснено поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 в частині стягнення судового збору шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» грошових коштів у розмірі 4 255 грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви АТ «Таскомбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про поворот виконання рішення суду повністю, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права

Апеляційна скарга мотивована тим, що у даній справі моральну шкоду стягнуто на користь позивачки у зв`язку з порушенням відповідачем її трудових прав, а саме, через безпідставну та незаконну відмову у звільненні з роботи за власним бажанням та порушенням права на працю, гарантованого ст.43 Конституції України. Вказує, що вона повністю позбавлена соціального забезпечення, так як в Пенсійному фонді України та всіх державних органах вона обліковується як працівник АТ «Таскомбанк», проте за неї банк не сплачує ЄСВ, починаючи з травня 2021 року, вона не може влаштуватись на іншу роботу, не може претендувати на посади в державному секторі, для потенційних роботодавців за сумісництвом її конкурентоздатність значно обмежена через наявність багаторічного судового конфлікту з цим роботодавцем, не може стати на облік в центрі зайнятості і отримувати допомогу або перекваліфікацію, позбавлена доходу та можливості себе забезпечувати вільно обраною працею, при цьому має слабке здоров`я та ряд хронічних захворювань, що потребує додаткових коштів. В той же час в державі наявний гострий дефіцит кадрів у всіх сферах, однак через незаконні свавільні дії (бездіяльність) відповідача позивачка практично повністю обмежена в можливості реалізувати свої трудові здібності на легальному ринку праці. Ніякого правового обґрунтування або раціональної необхідності в примусовому утриманні її у трудових відносинах з АТ «Таскомбанк» не існує, де вона працювала на рядовій посаді з маленьким окладом 16 000 грн 00 коп., до того ж ця посада згодом була ліквідована. Отже вважає, що виплата моральної шкоди у даній справі випливає саме з трудових правовідносин з цим роботодавцем.

Вказує, що у справах щодо стягнення моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, поворот виконання рішення суду не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення. В ухвалі Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі №662/2795/19 виснувано, що: «Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що під виплатою, що випливає з трудових правовідносин, необхідно розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14». У постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №495/364/17 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та моральної шкоди, було задоволено касаційну скаргу працівника військової прокуратури про скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було задоволено заяву про поворот виконання рішення, і залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким у повороті виконання рішення суду роботодавцю відмовлено повністю.

Зазначає, що повернення виконання за судовий збір, що випливає з трудових правовідносин, законодавчі норми такого виключення у цій категорії справ не допускають, а в судовій практиці подібні висновки відсутні. Отже, поворот виконання за судовий збір за розгляд цієї справи в суді першої та апеляційної інстанції є також безпідставним.

Також, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Запорожцева В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про поворот виконання рішення та постановити нову, згідно з якою у порядку повороту виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі №369/12450/21 стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» грошові кошти у розмірі 1 040 760 грн 26 коп., посилаючись на неповне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Верховний Суд в мотивувальній частині постанови від 23 квітня 2025 року у справі № 369/12450/21 зазначив, що за змістом ст.ст. 231, 232 КЗпП України суд розглядає трудові спори працівників про поновлення на роботі, а не про звільнення з роботи. Тому можна зробити висновок про те, що вимоги ОСОБА_1 y даній справі не є трудовим спором або захистом трудових прав, а є незаконними та необґрунтованими вимогами, пов`язані з безпідставним набуттям коштів.

Вказує, що дії позивачки є спробами ввести суд в оману щодо дійсних обставин справи та наявності в неї порушених трудових прав та права на оплату праці, не дивлячись на невихід на роботу за власним бажанням та не подання належної заяви про звільнення, що фактично є зловживанням правом в розумінні ст.13 ЦК України.

Вважає, що у даній судовій справі йдеться не про трудовий спір, а про питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме про питання обопільної відповідальності всіх учасників трудових відносин за свої дії/бездіяльність, їх рівності перед законом та захисту від зловживання правами, та приведення наявної судової практики від принципу «захисту слабшого працівника» до відновлення рівності прав всіх учасників трудових стосунків та відновлення законного обов`язку кожної сторони довести ті обставини на які вона посилається, незалежно від її процесуального статусу, як цього вимагають засади цивільного процесуального права, щодо обов`язковості, належності, допустимості та достовірності доказів, наданих сторонами у справі, та обов`язкового дотримання принципу змагальності сторін, який забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на обидві сторони спору.

Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги факти повідомлення позивачкою неправдивої інформації, цілковиту відсутність належних та достовірних доказів підтверджуючих фактичне існування трудових відносин між нею та відповідачем, які б доводили, що працівник виконує (-вала) законодавство про працю, умови колективного/трудового договору та має право на отримання заробітної плати та/або будь-яких інших виплат передбачених законодавством або доказів того, що вона була незаконно звільнена, як це передбачено в разі вимушеного прогулу працівника. Той факт, що вимоги позивачки є незаконними було підтверджено постановою Верховного Суду у справі №36912450/21 від 23 квітня 2025 року. Тому вважає, що грошові кошти, які ОСОБА_1 вимагала стягнути з АТ «Таскомбанк» під виглядом середнього заробітку за час вимушеного прогулу та інші виплати, є безпідставно отриманими грошовими коштами.

Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк», в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» та скасувати ухвалу суду першої інстанції від 27 січня 2026 року і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про поворот виконання рішення суду. Вказує, що аргументація відповідача зводиться до вимоги про перегляд справи та встановлення нових обставин, про що відповідач у судовому розгляді не клопотав. Будь-які факти в позовному провадженні встановлюються у змагальному процесі в порядку доказування. Зазначає, що фактичні обставини у цій справі встановлені судами. При цьому норми права про поворот виконання носять процесуальний характер, а відповідач апелює до норм матеріального права, які в цьому витанні не застосовуються.

АТ «Таскомбанк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , своїх заперечень щодо змісту і вимог її апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, враховуючи доводи викладені у відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк», колегія суддів вважає, що апеляційна представника АТ «Таскомбанк» - адвоката Запорожцева В.В. підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи частково заяву АТ «Таскомбанк» про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі № 369/12450/21, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання скасованої постанови апеляційного суду з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 були стягнуті, зокрема, вихідна допомога у розмірі 61 911 грн 44 коп., грошова компенсація за невикористану відпустку у розмірі 64 428 грн 16 коп. та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 805 352 грн 00 коп. Оскільки зазначені суми є виплатами, що випливають із трудових правовідносин, а АТ «Таскомбанк» не довело, що постанова апеляційного суду в цій частині була ухвалена на підставі підроблених документів або завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_1 , суд першої інстанції відмовив у повороті виконання щодо цих виплат.

Водночас суд дійшов висновку, що моральна шкода у розмірі 10 000 грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4 255 грн 00 коп. не є виплатами, що випливають із трудових правовідносин у розумінні ст.445 ЦПК України та ст.239 КЗпП України, тому обмеження щодо недопустимості повороту виконання на них не поширюються. З огляду на це суд першої інстанції здійснив поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року лише в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди та 4 255 грн 00 коп. судового збору, а в іншій частині заяви відмовив.

Однак з вказаними висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна з таких підстав.

Поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №3-рп/2011 поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.466 ЦК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною 9 ст.466 ЦПК України передбачено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч.1 ст. 446 ЦПК України).

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Поворот виконання рішення це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом.

Мета повороту виконання рішення спрямована на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Статтею 444 ЦПК України чітко визначено, що заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Подібний правовий висновок щодо сутності інституту повороту виконання судового рішення, а також порядку й процесуальних умов його застосування, викладено Верховним Судом у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 495/364/17 (провадження № 61-859св22).

Відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки. Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 694 грн 62 коп.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки - задоволено частково.

Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» з 28 травня 2021 року.

Зобов`язано АТ «Таскомбанк» видати ОСОБА_1 трудову книжку.

Стягнуто АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у сумі 61 911 грн 44 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 на підставі ст.83 КЗпП України грошову компенсацію за невикористану відпустку з 22 травня 2019 року до 28 травня 2021 року у сумі 64 428 грн 16 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 травня 2021 року до 13 серпня 2024 року у розмірі 805 352 грн 00 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4 255 грн 00 коп.

Стягнуто з АТ «Таскомбанк» у дохід держави 1 895 грн 10 коп. судового збору.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Касаційну скаргу АТ «Таскомбанк» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року залишено в силі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у розмірі 5 448 грн 00 коп.

Компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України АТ «Таскомбанк»» судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 017 грн 82 коп.

Відповідно до Інформації про виконавче провадження від 28 травня 2025 року в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень встановлено, що 21 січня 2025 року приватним виконавцем Дерев`янчуком С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76862724 на виконання виконавчого листа №369/12450/21, виданого 23 жовтня 2024 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги у сумі 61 911 грн 44 коп.; грошової компенсації за невикористану відпустку з 22 травня 2019 року по 28 травня 2021 року у сумі 64 428 грн 16 коп.; середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 травня 2021 року по 13 серпня 2024 року у розмірі 805 352 грн.; моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп. та судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 4 255 грн 00 коп. Сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом: 945 946 грн 60 коп.

21 січня 2025 року приватним виконавцем Дерев`янчуком С.В. було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

Також 22 січня 2025 року приватним виконавцем Дерев`янчуком С.В. було винесено постанову про арешт коштів боржника. Сума звернення стягнення: 1 040 760 грн 26 коп.

Відповідно до платіжної інструкції № 18 від 22 січня 2025 року, АТ «Таскомбанк» перерахувало на користь стягувача приватного виконавця Дерев`янчука С.В. суму у розмірі 1 040 760 грн 26 коп., призначення платежу: «стягнення; за ВП № 76862724; з виконання виконавчого документу; Виконавчий лист №369/12450/21; виданий 23.10.2024; документ видав Києво-Святошинський районний суд Київської області».

30 січня 2025 року приватним виконавцем Дерев`янчуком С.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду із заявою про поворот виконання рішення на підставі ст.ст. 444, 445 ЦПК України, представник АТ «Таскомбанк» посилався на те, що ОСОБА_1 було безпідставно отримано грошові кошти від АТ «Таскомбанк» у розмірі 1 040 760 грн 26 коп., а тому вони підлягають стягненню з неї на користь банку.

Відповідно до ч.1 ст.239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Зазначене узгоджується із вказаним вище змістом ч.2 ст.445 ЦПК України, згідно з якою у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що від виплатою, що випливає з трудових правовідносин необхідно розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, та, зокрема, в ухвалі Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 липня 2020 року у справі № 662/2795/19 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 495/364/17.

Установивши, що стягнутий з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 805 352 грн є виплатою, яка безпосередньо випливає з трудових правовідносин, а банк не довів наявності виняткових підстав, передбачених ст.239 КЗпП України та ч.2 ст.445 ЦПК України, зокрема ухвалення скасованої постанови апеляційного суду в цій частині на підставі підроблених документів або завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для повороту виконання судового рішення в цій частині.

Доводи апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» про те, що скасована постанова Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку була ухвалена на підставі підроблених документів або завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами. По суті, наведені банком аргументи зводяться до власної оцінки процесуальної поведінки позивачки, її правової позиції, пояснень та поданих нею доказів у трудовому спорі. Водночас матеріали справи не містять доказів встановленого факту підроблення документів, подання ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей, зловживання нею процесуальними правами у спосіб, який став підставою для ухвалення скасованого судового рішення, а також не містять вироку суду чи відомостей про результати кримінального провадження, службового розслідування або інших об`єктивних даних, які б підтверджували наявність виняткових підстав для повороту виконання трудової виплати.

Разом з тим, оскільки судовий збір у розмірі 4 255 грн 00 коп., стягнутий з АТ «Таскомбанк» на користь ОСОБА_1 за скасованою постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, не є заробітною платою чи іншими виплатами, що випливають із трудових правовідносин, спеціальні гарантії, передбачені ч.2 ст.445 ЦПК України та ст.239 КЗпП України, на цю суму не поширюється. Тому, врахувавши скасування постанови апеляційного суду та відпадіння правової підстави для отримання ОСОБА_1 зазначених коштів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про наявність підстав для повороту виконання судового рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судового збору у розмірі 4 255 грн 00 коп.

У той же час, колегія суддів не погоджується із оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп., з таких підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У даній справі моральна шкода була стягнута не як самостійна цивільна деліктна вимога, а саме, у межах трудового спору між працівником і роботодавцем, пов`язаного з припиненням трудових правовідносин. Отже підставою для присудження моральної шкоди були саме обставини, які, за твердженням ОСОБА_1 , виникли внаслідок порушення АТ «Таскомбанк» її трудових прав.

Такий характер спірних правовідносин прямо кореспондує зі ст.237-1 КЗпП України, яка є спеціальною нормою щодо відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав. Таким чином, у цьому конкретному випадку моральна шкода є іншою виплатою, що випливає з трудових правовідносин, у розумінні ч.2 ст.445 ЦПК України.

За таких обставин поворот виконання судового рішення в частині стягнення моральної шкоди міг бути допущений лише за умови доведення АТ «Таскомбанк», що скасована постанова апеляційного суду в цій частині була обґрунтована підробленими документами або завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_1 . Оскільки таких обставин банком не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів підроблення документів чи подання позивачкою завідомо неправдивих відомостей, колегія суддів приходить до висновку, що заява АТ «Таскомбанк» про поворот виконання судового рішення в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягала.

Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263-264 ЦПК України, наведеного належним чином не враховував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для здійснення повороту виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» моральної шкоди у розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви АТ «Таскомбанк» про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 в частині стягнення моральної шкоди не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог заяви АТ «Таскомбанк» про поворот виконання судового рішення, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Таскомбанк» - адвоката Запорожцева Віталія Вікторовича залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року в частині задоволення заяви акціонерного товариства «Таскомбанк» про поворот виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у цивільній справі №369/12450/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк» про припинення трудових правовідносин, стягнення сум, належних при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, витребування трудової книжки в частині стягнення моральної шкоди шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» грошових коштів у розмірі 10 000 грн 00 коп. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог заяви акціонерного товариства «Таскомбанк» про поворот виконання судового рішення.

В іншій частині ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий

Судді: