Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №357/15011/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 357/15011/25 Головуючий в суді І інстанції Клепа Т.В.

Провадження № 33/824/2549/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

За участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№447932 від 09 вересня 2025 року, о 08.09.2025 о 23:41 год на вул. Весняній в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» з р.н. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, хоча був попереджений про відповідальність у разі відмови, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Білоцерківського районного суду Київської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян -17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просив про поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням того, що дізнався про оскаржувану постанову лише 02 квітня 2026 року, постанову суду першої інстанції на руки не отримував, а також не ознайомлений з матеріалами справи. Виклики до суду першої інстанції не отримував.

Відповідне клопотання є обґрунтованим та підтвердженим доказами, тому підлягає задоволенню.

На обґрунтування апеляційної скарги повідомляє, що після ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення захисника в найкоротший термін буде подана уточнена апеляційна скарга із викладенням мотивів та доказів.

03 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла уточнена апеляційна скарга подана адвокатом Ігнатовою О.Є. в інтересах ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про доведеність вини ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення види особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

На переконання апелянта, на відеозаписі долученому до матеріалів справи вбачається, що зі слів поліцейського підставою зупинки було порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а саме відсутність чинного страхового полісу. Натомість, матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, крім того в своєму рапорті поліцейський не зазначив причину зупинки.

Також, звертає увагу суду, що у протоколі зазначено, що подія відбулась 08 вересня 2025 року о 23 год. 41 хв., однак відеозапис з бодікамери, долучений до матеріалів спраив, починається 08 вересня 2025 року о 23 год. 47 хв., що свідчить про те, що поліцейські не дотримувались інструкції, зокрема, відсутній першочерговий діалог між патрульними та ОСОБА_2 протягом 6 хвилин.

На переконання апелянта, матеріали спраив не містять доказів, щоб поза розумним сумнівом стверджувати, що ОСОБА_1 в інкримінований час керував транспортним засобом, що є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 130 КУпАП.

Отже, до суду першої інстанції надано відеозапис, який ніяким чином не співвідноситься з даною подією та не містить достовірного зв`язку з даним адміністративним правопорушенням.

Захисник також посилається на відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, адже обставини, за яких це сталося, дають підстави стверджувати про очевидний психологічний тиск з боку працівників поліції.

Крім того, на переконання захисника, зі змісту відеозапису можна зробити висновок, що спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 відбувалося ще до початку офіційної відеофіксації. При цьому, не зафіксовано факту роз`яснення водієві його процесуальних прав, процедури проходження огляду та наслідки відмови від проходження огляду.

ОСОБА_1 було повідомлено про те, що він є такою особою, що порушила правила військового обліку та перебуває у розшуку, при цьому інспектор поліції вказує на те, що ОСОБА_1 не буде доставлено до ТЦК та СП, а буде доставлено до найближчого медичного закладу, де є можливість проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння. Варто зауважити, що ОСОБА_1 було відомо про випадки, коли замість медичного закладу, особа була доставлена до ТЦК та СП, у зв`язку з чим він знаходиться у стані стресу та хвилювання.

Як вказує захисник, поліцейські не повідомили ОСОБА_3 наслідків відмови від огляду, а саме що така відмова прирівнюється до перебування у стані сп?яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв?язку з чим, маючи страх потрапити до відділу ТЦК та СП та не усвідомлюючи серйозності наслідків, ОСОБА_1 був змушений відмовитися проїхати з патрульними.

Дане твердження свідчить про відсутність у діях ОСОБА_4 умислу на ухилення від проходження огляду, а також про недотримання працівниками поліції обов?язку належного роз?яснення прав та правових наслідків відмови, що ставить під сумнів законність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Сквирській центральній міській лікарні, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Сквира, вул. Київська, буд. 12 (дивитись стр. 6) надано право проводити огляд на стан алкогольного сп?яніння. Натомість, у вказаному закладі відсутня лабораторія для проведення лабораторних досліджень на виявлення в організмі наркотичних речовин, а експрес тести не відносяться до вимірювальної техніки та обладнання дозволених МОЗ.

Враховуючи вищевикладене слідує висновок, що інспектор поліції порушив вимоги Інструкції, оскільки особу було направлено на огляд з метою виявлення ознак наркотичного сп?яніння у медичний заклад, якому не надано право здійснювати відповідний огляд.

Після ознайомлення з матеріалами справи та відеозапису, представником ОСОБА_5 - адвокатом Ігнатовою О.Є. було подано адвокатський запит до Департаменту охорони здоров?я Київської ОДА з метою дізнатись інформацію щодо переліку медичних закладів охорони здоров?я Київської області, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану наркотичного сп?яніння.

На переконання сторони захисту, аналізуючи вищезазначене слідує висновок, що огляд пропонували провести в медичному закладі, якому не надано право здійснювати огляд на стан наркотичного сп?яніння, що є порушенням порядку, визначеного нормативно-правовими актами. Це ставить під сумнів законність дій працівників поліції.

У судовому засіданні, призначеному на 04 червня 2026 року, адвокат Ігнатова О.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також додаткові пояснення надані протягом розгляду в апеляційному провадженні, перевіривши законність, обґрунтованість та вмотивованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5. Правил Дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, 2.5. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентується ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1103).

Статтею 35 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлений перелік підстав для зупинки працівниками поліції транспортного засобу.

За приписами п. 2.4 ПДР України - на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України. Тоді як згідно п. 2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи з наведених вище правових норм - право органів Національної поліції зупиняти транспортний засіб, перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів та вимагати пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції кореспондується із обов`язками водія, передбаченими вказаними Правилами дорожнього руху.

Крім того, у зв`язку з вторгненням російської федерації на територію нашої держави з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, згідно указу Президента України за №64/2022 від 24.02.року Про введення воєнного стану в Україні», з наступними змінами.

Згідно з Порядком перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2021 року за №1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення.

Все вказане узгоджується зі ст. ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» за №580-VIII від 02.07.2015 року.

З огляду на правовий аналіз норм ПДР України, незгода водія із причинами зупинки транспортного засобу або його необізнаність про це, ненадання працівниками поліції доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України. Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Проте, вимоги названих пунктів ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: даними, які містяться:

- у протоколі про адмінправопорушення,складеного уповноваженою особою- інспектором поліції ППП в м.Біла Церква Семеняченком А.О. від 09.09.2025р.;

- у відеозаписі з нагрудної камери працівника патрульної поліції.

Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд першої інстанції правильно визнав належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.

Дані відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції містять фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, які вказують, що працівники поліції наздогнали та ними було зупинено транспортний засіб ««Volkswagen Passat» з р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм поліцейськими було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці. Після цього водієві було неодноразово запропоновано пройти у встановлену законом порядку огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі, на що той відмовився.

За таких обставин, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений з дотриманням ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, тому вважається дійсним.

Доводи захисника про відсутність підтвердження факту керування транспортним засобом, апеляційним судом відхиляється, оскільки з відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 підтверджує факт того, що працівники поліції зупинили його біля власного двору.

Також не знайшли свого підтвердження доводи захисту про не роз`яснення прав ОСОБА_1 та наслідки не проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що підтверджується відеозаписом з бодікамери працівника поліції.

Доводи сторони захисту про неможливість проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у зв`язку з побоюваннями ОСОБА_1 бути доставленим до ТРЦ та СП апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.

Оскільки, у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

Доводи сторони захисту про не можливість проведення лабораторного дослідження в Сквирській центральній міській лікарні не можуть бути враховані судом, оскільки ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду. Тому відповідно доводи щодо наявності чи відсутності у Сквирській центральній міській лікарні можливості проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння не входить до предмету доказування у цій справі.

Суд першої інстанції вірно оцінив доводи захисника про те, що огляд ОСОБА_1 з метою встановлення у нього стану алкогольного сп`яніння був проведений з дотриманням вимог ст.266 КУпАП.

Положення ч. 2 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд проводиться в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.

Відтак, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколів про адміністративне правопорушення та вимоги ч. 2 ст.251, ст. ст.256,262,266,268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_6 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_6 від адміністративної відповідальності.

При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_6 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП, окрім того санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає

Суддя Т.О. Писана