Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №753/27380/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 753/27380/25 Головуючий в суді І інстанції Скуба А.В.

Провадження № 33/824/2747/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Киричук Галини Миколаївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 н.м.д.г., що складає 17 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок на користь держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 13 грудня 2025 року о 09 год. 25 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Nissan Juke» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Ревуцького, 40 у м. Києві з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: не природна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, тіла, зінниці очей занадто звужені та погано реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Киричук Галина Миколаївна звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та дійшов помилкового висновку про доведеність вини особи.

Апелянт стверджує, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була здійснена без законних підстав, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки працівник поліції не повідомив конкретної причини зупинки транспортного засобу та послався на існування так званого мобільного блокпоста, який, на думку сторони захисту, не передбачений чинним законодавством. У зв`язку з цим захисник вважає незаконною і подальшу вимогу поліцейських про проходження огляду на стан сп`яніння.

Також апелянт посилається на недопустимість відеозапису з нагрудної камери поліцейського як доказу у справі, зазначаючи, що відеозапис має фрагментарний характер, не містить безперервної фіксації події, не відображає належним чином процедуру пропонування пройти огляд на стан сп`яніння та не забезпечує належної ідентифікації особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, захисник вказує на відсутність належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, оскільки наведені в протоколі ознаки, на його думку, мають виключно оціночний характер та не підтверджені медичними документами чи іншими об`єктивними доказами.

Апеляційна скарга також містить доводи про порушення працівниками поліції вимог статті 256 КУпАП під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо повноти викладення обставин події, відсутності свідків та неналежного роз`яснення особі її процесуальних прав.

На переконання апелянта, суд першої інстанції не перевірив належним чином законність зупинки транспортного засобу, дотримання встановленої законом процедури огляду на стан сп`яніння та допустимість доказів, а фактично обмежився посиланням на протокол про адміністративне правопорушення і факт відмови водія від проходження огляду.

Також сторона захисту звертає увагу на особу ОСОБА_1 , зазначаючи, що він працює зубним техніком, а специфіка його професійної діяльності несумісна з перебуванням у стані сп`яніння. Крім того, апелянт посилається на перенесену ним операцію з корекції зору та наявність захворювання нирок, які, на думку захисту, могли вплинути на зовнішні ознаки, сприйняті працівниками поліції як ознаки наркотичного сп`яніння.

У судове засідання представник ОСОБА_1 - адвокат Киричук Г.М. не з`явилася, була належним чином повідомлена про розгляд справи, про причини неявки в судове засідання не повідомила.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, зокрема, у відмові особи, яка є водієм транспортного засобу, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Із матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук та тіла, звужені зіниці очей, які погано реагували на світло. У зв`язку з цим водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Як убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на медичний огляд.

Доводи апеляційної скарги про незаконність зупинки транспортного засобу не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

Навіть у випадку наявності спору щодо підстав зупинки транспортного засобу такі обставини самі по собі не спростовують встановленого факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Матеріали справи свідчать про те, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції були виявлені ознаки можливого наркотичного сп`яніння водія, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння надавало поліцейським право вимагати проходження відповідного огляду.

Крім того, представниками поліції неодноразово було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду.

Посилання апелянта на недопустимість усіх доказів як є необґрунтованими, оскільки провадження у справах про адміністративні правопорушення регулюється спеціальними нормами КУпАП, а оцінка доказів здійснюється судом відповідно до ст. 251 та 252 КУпАП з урахуванням їх належності, допустимості та достовірності у сукупності.

Доводи скарги щодо недопустимості відеозапису також відхиляються.

Сам по собі факт поділу відеофіксації на окремі файли або відсутність безперервного запису не свідчить про недопустимість такого доказу, якщо з його змісту можливо встановити обставини події, поведінку особи та факт відмови від проходження огляду. Матеріали справи не містять будь-яких даних про монтаж, спотворення або фальсифікацію відеозапису.

Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. В даному випадку, до матеріалів адміністративного провадження приєднано частину запису, який стосується безпосередньо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Твердження про неможливість ідентифікації особи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 зафіксовано відеозаписом з бодікамери поліцейського, не заперечувався стороною захисту під час розгляду справи судом першої інстанції та узгоджується з іншими матеріалами справи.

Не заслуговують на увагу й доводи про відсутність доказів стану сп`яніння.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку полягає саме у відмові водія від проходження огляду на стан сп`яніння за наявності відповідної законної вимоги поліцейського. Тому для притягнення особи до відповідальності не вимагається обов`язкового встановлення факту перебування у стані сп`яніння шляхом медичного висновку, якщо особа від такого огляду відмовилась.

Посилання апелянта на стан здоров`я, перенесену операцію з корекції зору та особливості професійної діяльності не спростовують встановленого факту відмови від проходження огляду. Наведені обставини не позбавляли водія можливості пройти медичне обстеження та підтвердити відсутність стану сп`яніння у встановленому законом порядку.

Аргументи щодо недоліків протоколу про адміністративне правопорушення також не є підставою для скасування постанови, оскільки з матеріалів справи вбачається, що протокол містить відомості, достатні для встановлення суті інкримінованого правопорушення, а можливі окремі формальні недоліки не перешкодили всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази, дав їм оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Писана