Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №757/64081/25-п — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер № 757/64081/25-п

Апеляційне провадження № 33/824/2561/2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року, прийняту відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 533500 від 06.12.2025 року, ОСОБА_1 , 06.12.2025 о 16 годині 50 хвилин у м. Києві по вул. Набережне шосе, керуючи автомобілем марки «Пежо», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 2.3 (б), п. 12.1, п. 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме: під час руху не вибрав безпечної швидкості рух, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ).

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 533474 від 06.12.2025 року, 06.12.2025 о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Набережне шосе, керував транспортним засобом «Пежо», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто судовий збір

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

У судове засідання, призначене на 28.05.2026 року, апелянт не з`явився, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив заяву про розгляд справи без участі особи, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі, доводи в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на належне повідомлення апелянта та наявність заяви про розгляд без його участі, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності апелянта.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Основними доводами апеляційної скарги було те, що:

- ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, висловив згоду пройти огляд у медичному закладі;

- працівники поліції: не забезпечили доставлення до медичного закладу, не організували проведення огляду, не отримали жодного медичного висновку.

- у матеріалах справи відсутні: автотехнічна експертиза, розрахунок швидкості руху, аналіз механізму зіткнення, встановлення причинно-наслідкового зв`язку. Суд визнав винним без належної доказової бази.

З такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може з наступних міркувань:

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, виходячи з вищенаведеного правового обґрунтування належним доказом правопорушення є відеозапис, матеріали якого обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявним в матеріалах справи відеозаписом, зокрема з нагрудної камери працівника поліції № 472085 (диск № 2) зафіксовано, що в часовому проміжку 18:44-18:48 працівники поліції неодноразово пропонували водієві проходження огляду на стан сп`яніння як за допомогою приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу так і в медичній установі, на що він відповідав нецензурною лайкою та чітко зазначив, що він відмовляється від проходження огляду.

У апеляційного суду відсутні жодні підстав для трактування дій ОСОБА_1 якимось іншим чином.

Твердження апелянта щодо того, що працівники поліції не забезпечили огляду в медичному закладі прямо спростовується відеозаписом, зокрема відмовою водія на пропозицію працівника поліції пройти такий огляд у медичному закладі.

Також суд відхиляє доводи апелянта щодо визнання його винним за ст. 124 КУпАП без жодної доказової бази.

Апеляційний суд вказує, що наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 (б), п. 12.1, п. 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме: під час руху не вибрав безпечної швидкості рух, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд».

Під час розгляду судом першої інстанції ОСОБА_1 не заявлялось клопотання стосовно призначення експертизи, а матеріали справи чітко та достеменно встановлюють вину ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст.130 КУпАП, була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів, що й було належним чином встановлено судом.

Апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Журба