Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №752/14141/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3937/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Київ

Справа № 752/14141/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр», яка подана представником Кривохатьком Анатолієм Івановичем, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Кирильчук І.А.,

у справі за позовом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої порушеннями законодавства про працю при звільненні працівника,

встановив:

У червні 2025 року позивач ДП «Сервісно-видавничий центр» звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування за завдану шкоду за порушення законодавства про працю при звільненні працівника в розмірі 159 069,58 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді т.в.о. директора, видав наказ № 9-п від 14 січня 2022 року про звільнення ОСОБА_2 , але у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, розрахунку із звільненим працівником не провів, у зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду з позовами про стягнення заробітної плати в сумі 153 273,26 грн та позовом про стягнення середнього заробітку за затримку у розрахунку при звільненні у сумі 128 896,68 грн та судових витрат по справах.

Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за виконавчими провадженнями:

- від 25 травня 2022 року № НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати в сумі 153 273,26 грн, з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 15 327,33 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 195,30 грн.;

- від 08 травня 2024 року № НОМЕР_2 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 128 896,68 грн., з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 12 889,67 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 269 грн.;

- від 08 травня 2024 року № НОМЕР_3 про стягнення судового збору в розмірі 1289 грн., з позивача стягнуто виконавчий збір у розмірі 128,90 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 269 грн.

Після повної сплати коштів вказані виконавчі провадження закінчені згідно постанов про закінчення виконавчого провадження від 10 серпня 2022 року, 24 лютого 2025 року та 22 травня 2025 року. Як результат бездіяльності відповідача, позивачу спричинена матеріальна шкода в загальному розмірі 159 069,58 грн.

Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинено матеріальну шкоду в розмірі 159 069,58 грн, яка відповідно до положень статтей 130, 134 КЗпП України, статті 1191 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ДП «Сервісно-видавничий центр» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у період з липня 2021 по січень 2022 року на рахунках підприємства було достатньо коштів для виплати заборгованості звільненому працівнику ОСОБА_2 в сумі 153 273,26 грн, проте заборгованість безпідставно не була погашена своєчасно. При цьому, згідно із Законом України «Про оплату праці», виплата зарплати має здійснюватися першочергово. Натомість кошти спрямовувалися на інші потреби або перераховувалися на депозитні рахунки.

Відповідач ОСОБА_1 має нести повну матеріальну відповідальність на підставі пункту 9 статті 134 КЗпП, оскільки він займав службове становище, а несвоєчасна виплата зарплати (понад один місяць) призвела до нарахування компенсацій за порушення строків.

Апелянт вказує на те, що в підсистемі «Електронний суд» був відсутній відзив відповідача, що перешкодило належним чином відреагувати на його заперечення проти позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечив проти її доводів івимог, просив відмовити в задоволенні скарги, рішення суду - залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що перед підприємством Державна фіскальна служба і Державна податкова служба мали значну дебіторську заборгованість в розмірі 8 047 403,91 грн з ПДВ і у розмірі 677 811, 80 грн з ПДВ, а заборгованість з виплати заробітної плати за період з лютого по квітень 2021 року складала 8 774 964,76 грн. Стверджує, що керівництво неодноразово зверталося до Державної фіскальної служби, Міністерства фінансів та Казначейства з вимогами погасити заборгованість, але отримувало відмови через відсутність бюджетних асигнувань.

Звертає увагу, що через складну фінансову ситуацію на підприємстві у ОСОБА_1 стався гострий інфаркт міокарда у лютому 2022 року, що підтверджується випискою з лікарні.

Вказує на те, що за пунктом 9 статті 134 КЗпП відповідальність керівника настає лише за умови, що бюджетні установи не мають заборгованості перед підприємством. Оскільки ДФС була боржником, ця норма не може бути застосована до ОСОБА_1 .

Не погоджується з доводами позивача стосовно доведення факту використання коштів з іншою метою, ніж своєчасну виплату заробітної плати, зазначаючи, що наявна у справі оборотно-сальдова відомість є лише внутрішнім документом і не може бути належним доказом руху коштів, на відміну від банківської виписки, яку позивач не надав.

На переконання відповідача, сам факт звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП (за скороченням штату) не оспорювався і не визнавався судом незаконним, тому підстав для стягнення збитків з керівника немає.

В судовому засіданні представник позивача Ковпатюк Л.О. підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 заперечили проти доводів і вимог апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів вину відповідача у заподіянні матеріальної шкоди підприємству на суму 159 069,58 грн., тоді як під час роботи ДП «Сервісно-видавничий центр» за керівництва ОСОБА_1 (2021-2022 роки) обліковувався борг державного бюджету перед підприємством, що також виключає можливість застосування до ОСОБА_1 відповідальності, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 134 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що наказом голови Державної фіскальної служби України від 21 травня 2021 року № 795-0 тимчасове виконання обов`язків директора ДП «Сервісно-видавничий центр» покладено на ОСОБА_1 , заступника директора цього державного підприємства, з 21 травня 2021 року до прийняття відповідного рішення уповноваженим органом управління.

Наказом т.в.о. директора ОСОБА_1 № 119-п від 21 травня 2021 року «Про тимчасове виконання обов`язків директора Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр», ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків ДП «Сервісно-видавничий центр» з 21 травня 2021 року.

21 травня 2021 року головним бухгалтером ДП «Сервісно-видавничий центр» на адресу т.в.о. директора ОСОБА_1 складено доповідну записку № 5, зі змісту якої вбачається, що станом на 21 травня 2021 року обліковується наступна дебіторська заборгованість: за Державною фіскальною службою України заборгованість у розмірі 8 047 403, 91 грн., в т.ч. ПДВ; за Державною податковою службою України заборгованість у розмірі 677 811,80 грн.

Затримка платежів негативно впливає на фінансовий стан підприємства, зокрема, немає змоги виплатити в повному обсязі заробітну плату працівникам підприємства (а.с. 58).

15 червня 2021 року ДП «Сервісно-видавничий центр» звернулося до Державної фіскальної служби України з листом № 325, в якому повідомило, що станом на 14 червня 2021 року за Державною фіскальною службою України обліковується заборгованість на загальну суму 8 047 403,91 грн., у зв`язку з чим позивач просив вирішити питання щодо погашення заборгованості (а.с. 60).

28 липня 2021 року ДП «Сервісно-видавничий центр» повторно звернулося до ДФС України з листом № 499, в якому повідомило, що станом на 28 липня 2021 року розмір заборгованості склав 8 884 483,51 грн., у зв`язку з чим підприємство просило вирішити питання про її погашення (а.с. 62).

11 жовтня 2021 року ДП «Сервісно-видавничий центр» звернулося до Державної казначейської служби України із заявою (письмовою вимогою), в якій просило виконати наказ Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/7510/19 про стягнення з ДФС України на користь підприємства 501 177,40 грн. шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок ДП «Сервісно-видавничий центр» (а.с. 73-74).

25 жовтня 2021 року ДП «Сервісно-видавничий центр» звернулося до ДФС України з листом № 654, в якому повідомило, що витрати підприємства на сплату земельного податку, пропорційно займаній ділянці ДФС, за 2018-2019 роки склали 2 841 511,31 грн., а тому просило вирішити питання про відшкодування земельного податку на земельну ділянку за адресою: Львівська площа, 8, м. Київ (а.с. 64).

16 листопада 2021 року Державна казначейська служба України повідомила ДП «Сервісно-видавничий центр» про те, що станом на день складання відповіді наказ господарського суду не виконано у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у боржника (а.с. 75).

01 грудня 2021 року ДП «Сервісно-видавничий центр» звернулося до комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України з листом № 693, в якому просило вирішити питання про погашення заборгованості в сумі 9393,2 грн. і відшкодувати земельний податок на суму 2841,5 тис. грн. Звернення мотивоване тим, що, зокрема, значна частина працівників, які звільнилися, порушили судові провадження про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Крім цього, 22 листопада 2021 року Державна аудиторська служба України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДП «Сервісно-видавничий центр» про зобов`язання вчинити дії, виявлені під час ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства з 18 травня 2021 року по 30 червня 2021 року, в тому числі щодо відшкодування орендарям та власникам будівель, що розташовані на земельній ділянці ДП «Сервісно-видавничий центр», земельного податку, а також щодо забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/7510/19 від 15.04.2020 щодо стягнення з ДФС коштів за викрадений автомобіль на загальну суму 508,6 тис. грн., яке знаходиться на виконанні в Державної казначейської служби України (а.с. 66-68).

31 січня 2022 року ДП «Сервісно-видавничий центр» звернулося до комісії з реорганізації ДФС України з претензією за вих. № 39, в якій просило сплатити суму заборгованості в розмірі 8 884 483,51 грн., штрафні санкції в розмірі 1 886 622,84 грн. та 508,6 тис. грн. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2020 у справі № 910/7510/19 (а.с. 71).

07 червня 2022 року ДП «Сервісно-видавничий центр» повторно звернулося до Державної казначейської служби України із заявою (письмовою вимогою), в якій просило виконати наказ господарського суду (а.с. 76-77).

Листом від 19 липня 2022 року за вих. № 5-06-06/9144 Державна казначейська служба України повідомила ДП «Сервісно-видавничий центр» надала аналогічну відповідь про неможливість виконання наказу господарського суду (а.с. 78-79).

Крім цього, 15 вересня 2021 року, 01 грудня 2021 року та 15 червня 2022 року ДП «Сервісно-видавничий центр» зверталося до Міністра фінансів України з проханням посприяти у вирішенні питання про погашення ДФС України заборгованості перед підприємством, зокрема, яка спричинила заборгованість з виплати працівникам заробітної плати (а.с. 80-88).

Вищенаведені звернення від імені підприємства підписані відповідачем як тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства.

Наказом т.в.о. директора ДП «Сервісно-видавничий центр» ОСОБА_1 від 14 січня 2022 року № 9-п ОСОБА_2 , головного редактора Редакції журналу «Вісник. Офіційно про податки» звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням штатної чисельності на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Одночасно зобов`язано головного бухгалтера ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 22 календарні дні щорічної основної відпустки, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України, а також одноразову грошову допомогу у розмірі його середньомісячного заробітку відповідно до пункту 2.1.15 Колективного договору між Уповноваженим органом і профспілковим комітетом колективу ДП «Сервісно-видавничий центр» на 2020-2022 роки, схваленого Конференцією трудового згідно з протоколом від 10 грудня 2019 року № 2.

Судовим наказом Подільського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі № 758/2468/22 стягнуто з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_2 нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 153 273,26 грн.

З метою примусового виконання зазначеного судового рішення постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко К.В. від 25 травня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 15 327,33 грн.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко К.В. від 25 травня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 для боржника ДП «Сервісно-видавничий центр» визначено розмір мінімальних втрат виконавчого провадження - 195,30 грн.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко К.В. від 10 серпня 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчене, у зв`язку із фактичним виконанням судового рішення.

Крім цього, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, позов ОСОБА_2 до ДП «Сервісно-видавничий центр» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено, стягнуто з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_2 середній заробіток в сумі 128 896,68 грн та відшкодовано витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 289 грн.

З метою примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва № 758/9483/22 постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Б.А. від 25 травня 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та одночасно стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 12 889,67 грн.

Постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Б.А. від 08 травня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 для боржника ДП «Сервісно-видавничий центр» визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн.

Постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Б.А. від 08 травня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з ДП «Сервісно-видавничий центр» стягнуто виконавчий збір у розмірі 12 889,67 грн.

Постановою головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінським Б.А. від 24 лютого 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_2 закінчене, у зв`язку з виконанням виконавчого листа.

З метою примусового виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року № 758/9483/22 про стягнення судового збору з ДП «Сервісно-видавничий центр» на користь ОСОБА_2 в розмірі 1289 грн. постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Луценко А.С. від 08 травня 2024 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. Одночасно стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 128,90 грн.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Луценко А.С. від 08 травня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 для боржника ДП «Сервісно-видавничий центр» визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 269,00 грн.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Луценко А.С. від 08 травня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 з ДП «Сервісно-видавничий центр» стягнуто виконавчий збір у розмірі 128,90 грн.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Луценко А.С. від 22 травня 2024 року виконавче провадження № НОМЕР_3 закінчене, у зв`язку з його повним виконанням.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пунктом 9 статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Колегія суддів зазначає, що наявність непогашеної органами державної влади заборгованості перед ДП «Сервісно-видавничий центр» виключає можливість покладення на відповідача матеріальної відповідальності у розмірі 159 069,58 грн., про що суд першої інстанції правильно зазначив, посилаючись на пункт 9 статті 134 КЗпП України, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин. Вказана норма матеріального права пов`язує можливість притягнення керівника підприємства, установи та організації до матеріальної відповідальності за несвоєчасну виплату заробітної плати, зокрема, якщо в юридичних осіб державної форми власності відсутня непогашена заборгованість перед підприємством.

При розгляді цієї справи суд першої інстанції установив наявність непогашеної заборгованості перед ДП «Сервісно-видавничий центр» з боку Державної фіскальної служби в загальному розмірі 9 393,2 тис. грн., що підтверджується вищенаведеними доказами, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за пунктом 9 статті 134 КЗпП України - відсутні, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.

Що стосується доводів апеляційної скарги про наявність на момент звільнення ОСОБА_2 достатньої кількості фінансових ресурсів для своєчасної виплати заробітної плати, що підтверджується наявною в матеріалах справи фінансовою звітністю, то суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

За законодавством про працю при розпорядженні грошовими коштами роботодавець має надавати пріоритет саме виплаті заробітної плати, а не виконанню цивільно-, господарсько-правових чи податкових зобов`язань, які виконуються після розрахунку з працівниками (ст. 97 КЗпП України).

Разом з тим, закон встановлює відповідальність роботодавця за порушення зобов`язання зі своєчасної виплати заробітної плати у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку (ст. 116, 117 КЗпП України).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом судового розгляду в цьому провадженні є вирішення питання про наявність підстав для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності на підставі п. 9 ст. 134 КЗпП України.

Диспозиція вказаної норми права вказує на те, що підставою притягнення керівника підприємства, установи чи організації до матеріальної відповідальності є одночасне існування трьох передумов: несвоєчасна виплата зарплати понад місяць з вини керівника; виплата компенсацій працівнику за затримку виплати заробітної плати, відсутність заборгованості перед підприємством з боку державного бюджету або юридичних осіб державної форми власності.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано відмовив у позові ДП «Сервісно-видавничий центр» з тих підстав, що перед підприємством існувала заборгованість юридичних осіб - державних установ.

Відповідальність за п. 9 ст. 134 КЗпП України виключається за відсутності принаймні однієї з вищевказаних умов, а факт наявності достатньої кількості коштів для виконання роботодавцем зобов`язання зі своєчасної оплати праці працівника насамперед є обставиною, що підлягає доказуванню при судовому розгляді справи за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України, оскільки в зазначеній категорії справ суду належить оцінити, зокрема, причини, з огляду на які роботодавець не виконав свого обов`язку своєчасно, що, виходячи з принципу пропорційності поведінки роботодавця, може вплинути на розмір відповідної компенсаційної виплати.

З вищенаведених підстав доводи апеляційної скарги у відповідній частині колегія суддів відхиляє як такі, що невідповідні предмету судового розгляду у цій справі.

Згідно зі статтею 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Проте позивач не довів, що станом на день звільнення ОСОБА_2 заборгованість державних установ перед ДП «Сервісно-видавничий центр» була повністю погашена, до суду першої інстанції з клопотанням про витребування відповідних доказів не звертався, а відтак - не довів існування підстав для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за пунктом 9 статті 134 КЗпП України.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, згідно з яким вина відповідача у заподіянні збитків підприємству відсутня, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що під час зайняття посади тимчасово виконуючого обов`язків керівника ДП «Сервісно-видавничий центр» відповідач неодноразово звертався до ДФС України для вирішення питання про погашення дебіторської заборгованості, направляв претензію, звертався із заявою до Казначейської служби з метою списання коштів з рахунку ДФС та із заявою до Міністерства фінансів України з проханням посприяти у вирішенні питання.

Разом з тим, неодноразові звернення до органів державної влади виявилися безрезультатними, заборгованість не було погашено. Таким чином фінансові втрати підприємства, яких воно зазнало внаслідок стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та у виконавчих провадженнях є наслідком загального економічного стану позивача, спричиненого державними установами. Протилежного відповідач не довів.

Більше того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на наказ ДП «Сервісно-видавничий центр» від 14.01.2022 № 9-п, з якого вбачається, що одночасно зі звільненням ОСОБА_2 головному бухгалтеру підприємства було доручено виплатити йому компенсацію за невикористані дні відпустки та вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач вжив усі можливі та залежні від нього заходи, спрямовані на забезпечення виконання зобов`язання зі своєчасної виплати заробітної плати працівнику підприємства ОСОБА_2 .

Що стосується неможливості відповідача відреагувати на доводи відзиву на позовну заяву, оскільки він був відсутній в підсистемі «Електронний суд», то апеляційний суд зазначає, що зазначена обставина в даному випадку не має вирішального значення в питанні справедливості провадження у цілому та законності й обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на доводи позивача, які були викладені ним у позовній заяві.

Відповідно до вимог ст. 43 ЦПК України відповідач вправі подавати відзив на позовну заяву у письмовій формі, чим він і скористався, надавши при цьому докази направлення відзиву на адресу позивача, відомості про яку внесено до ЄДРСР - вул. Нижньоюрківська, 6, м. Київ, 04080 (а.с. 89).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр», яка подана представником Кривохатьком Анатолієм Івановичем, - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 червня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.