Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №747/93/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 747/93/26 Головуючий у 1 інстанції Тіщенко Л. В.

Провадження № 33/4823/555/26

Категорія - ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі судді Мазура С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу представника потерпілої сторони Ковалюха В.М. на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року,

встановив:

Цією постановою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , пенсіонера, до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 596774 від 20.02.2026 року 20 лютого 2026 року в 13 год 40 хв на автодорозі Дмитрівка Плугатар (8 км) водій ОСОБА_1 керував автомобілем IVECO TURBO, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п 2.6, 12.1, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Під час розгляду справи, допитавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши надані докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобіль IVECO TURBO, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 20 лютого 2026 року в 13 год 40 хв на автодорозі Дмитрівка Плугатар (8 км) рухався по вузькій засніженій ділянці дороги, під снігом був льодяний покрив, дорога була погано розчищена, і коли водій зупинився, щоб розминутись із зустрічним автомобілем, але його автомобіль повело в сторону і тому відбулось зіткнення транспортних засобів. Зі схеми місця ДТП вбачається, що ширина проїзної частини дороги 2,43 м, по боках снігові замети, в схемі місця ДТП зафіксовано наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП. Таким чином, факт наявності значного засніження проїзної частини дороги та вузький проїзд для руху транспортних засобів, відсутність попереджувальних знаків, які б інформували про наявність слизької дороги (ожеледиці) призвело до дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась внаслідок не забезпечення утримувачем автомобільних доріг безпеки руху транспортних засобів (засніженість та ожеледиця) та брак оснащення попереджувальними знаками.

Не погодившись із рішенням суду, представник іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , адвокат Ковалюх В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову районного суду скасувати та винести нову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновки суду першої інстанції, про не доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумнім сумнівом, не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема вважає, що саме водій ОСОБА_1 є винуватцем ДТП, а складні погодні умови та засніженість дороги не можуть звільняти водіїв від адміністративної відповідальності.

В судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, від ОСОБА_1 заяв та клопотань не надходило. Від потерпілого та його представника також заяв про відкладення розгляду справи не надходило, поважності причин неявки у встановленому законом порядку суду не повідомлено.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дослідивши матеріли справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, наявні в матеріалах провадження, зокрема: на протокол про адміністративне правопорушення серії; схему місця дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксовані недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП.

Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Зокрема, з наявних в матеріалах справ пояснень водія ОСОБА_1 вбачається, що керуючи автомобілем IVECO TURBO, д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Дмитрівка-Плугатар та здійснюючи роз`їзд із зустрічним транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , його автомобіль знесло із нагорнутого на узбіччі снігу та сталося ДТП. Вважає, що винуватцем ДТП являється водій автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, який рухався по всій проїжджій частині автодороги, а він намагався уникнути зіткнення внаслідок чого його автомобіль занесло.

За схемою місця ДТП, доданої до протоколу, вбачається наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП, стан покриття проїжджої частини засніжене, снігові замети.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Водночас п. 13.3 Правил дорожнього руху передбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Таким чином, пункт Правил дорожнього руху 13.1, який ставиться у вину водію ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наявні ознаки порушення п.13.3 Правил дорожнього руху під час зустрічного роз`їзду.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, враховуючи обставини справи не можливо дійти до однозначного висновку про причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_1 із наслідками, які настали, оскільки такий наслідок пов`язаний з неналежним станом дороги.

Таким чином, факт наявності ожеледиці, засніженості та снігових заметів не заперечується сторонами та доведений наявними в матеріалах справи доказами, зокрема схемою ДТП та доданою фототаблицею, з яких вбачається, що на даному проміжку дороги відсутній відповідно до п. 7.12 знак «Ожеледиця». Проте, як убачається з матеріалів справи на дорозі була ожеледиця, снігові замети та встановлено, що дорога не була оброблена протиожеледними матеріалами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували вину особи за стандартом «поза розумним сумнівом», є правильним і за доводами апеляційної скарги представника потерпілого суд апеляційної інстанції не вбачає обґрунтованих доказів у порушенні водієм ОСОБА_1 саме п. 12.1 ПДР України.

Зокрема, відповідно до ст. 10 ЗУ «Про автомобільні дороги» Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно з положеннями п. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані, зокрема: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху.

При розгляді справ про порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, необхідно з`ясувати наявність причинного зв`язку між порушенням водієм ПДР та наслідками, що настали, а виходячи із сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на особливості складу правопорушення, передбаченого у ст. 124 КУпАП, оцінці підлягає наявність технічної можливості у водія уникнути наслідків адміністративного правопорушення та джерело створення аварійної ситуації.

Виходячи із установлених у ході апеляційного розгляду обставин, дійти однозначного висновку про причинний зв`язок дій водія ОСОБА_1 із наслідками, які настали, неможливо, оскільки не виключається причинний зв`язок із незадовільним станом дороги, при цьому обов`язок водія щодо вжиття заходів для безпечного руху кореспондує обов`язок посадових осіб, які відповідають за експлуатацію дороги щодо утримання у придатному до використання стані.

За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину особи за стандартом «поза розумним сумнівом».

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Оцінюючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про не доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є неспроможними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року, є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника потерпілої сторони Ковалюха В.М. залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 14 травня 2026 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП – без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяС. А. Мазур