Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №519/423/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6090/26

Справа № 519/423/20

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Коновалової В.А.,

Кострицького В.В.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Родіонова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Чурсова Миколи Валентиновича на рішення Южного міського суду Одеської області від 22 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Барановської З.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу і поділ майна подружжя, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог первісного позивача ОСОБА_1 .

12 травня 2020 року ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Чурсова М.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу і поділ майна подружжя.

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що з жовтня 2015 року, сторони почали проживати разом однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вести спільне господарство. Проживали сторони за адресою реєстрації батьків позивача: АДРЕСА_1 , разом з батьками позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ці факти підтверджуються наявністю спільних фотокарток за цей період часу, письмовими свідченнями свідків, що долучені до позовної заяви.

10.11.2015 року ОСОБА_1 , за погодженням з позивачем ОСОБА_4 , підписав меморандум асоційованого члена кооперативу №9-214 з обслуговуючим кооперативом «Будинок 10» на придбання квартири у новобудові в АДРЕСА_2 . Усі оплати за вищевказаним меморандумом по придбанню квартири у новобудові за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала ОСОБА_4 зі спільних заощаджень та заощаджень, які позивач мала разом з цивільним чоловіком ОСОБА_1 .

Коли у подружжя не вистачало коштів для сплати чергового внеску - пая за новобудову згідно договору члена кооперативу №9-214, та у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у рейсі, у січні 2016 року ОСОБА_4 , за погодженням з цивільним чоловіком ОСОБА_1 , взяла в борг у ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 20 000,00 доларів США, які обіцяла повернути після повернення чоловіка ОСОБА_1 з рейсу, згідно розписки, до грудня 2016 року, та внесла ці кошти за новозбудовану квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

За сімейними обставинами двічі, за погодженням з ОСОБА_5 , повернення боргу було відкладено, та до теперішнього часу борг не повернуто.

Після народження спільної дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.11.2016 року сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 офіційно зареєстрували шлюб.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (далі – спірна квартира) сторони зареєстрували 23.11.2016 (т.1, а.с. 17).

Згідно з довідки про склад сім`ї ОСББ «Іванова 20» №34 від 03.03.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані у спірній квартирі (т.1, (а.с.74). Відповідно до довідки ВНАП ВК Южненської МР Одеського району Одеської області від 08.10.2021 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 у спірній квартирі зареєстрована 26.01.2017 року (т.1, а.с.31). Зазначила, що родина ОСОБА_7 , за борговою розпискою залишилась винна ОСОБА_5 борг у розмірі 20 000 доларів США. Борг виник ще за час подружніх відносин ОСОБА_7 і не погашений до теперішнього часу.

Далі позивач зазначила, що за час подружніх відносин сторонами придбане наступне майно: двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (спірна квартира), машино-місце АДРЕСА_3 .

Згідно з складеного 10.03.2020 звіту про експертну оцінку спірної двокімнатної квартири від 10.03.2020, її ринкова вартість складає 835 795 грн.

Згідно з складеного звіту про експертну оцінку машино-місця, що знаходиться за тією ж адресою, приміщення № 2, від 10.03.2020, його ринкова вартість складає 159 202 грн. Згідно письмової розписки, яка додається до позову від 17.01.2016 позивач позичила у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, як необхідну суму, для внесення пайового внеску за договором по придбанню новобудови – спірної квартири.

Проте за сімейними обставинами, борг залишається неповернутим до сьогоднішнього дня. Сума боргу, яку ОСОБА_1 одноосібно буде повертати згідно умов договору позики, становить 20000 х 27.10 грн. = 542 000 грн., що становить більше половини ринкової вартості квартири на теперішній час.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2015 року; визнати майно, а саме житлову двокімнатну спірну квартиру, та машино-місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 спільною сумісною власністю подружжя та виділити позивачу ОСОБА_1 по 1/2 частини вказаних приміщень.

Короткий зміст позовних вимог первісного відповідача ОСОБА_1 .

В свою чергу, у лютому 2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що спірне нерухоме майно (спірна квартира) було придбане за особисті кошти ОСОБА_1 та не належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Южного міського суду Одеського області від 22.01.2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу і поділ майна подружжя було задоволено частково.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя: машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 , яке зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 на підставі персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу, серія та номер 71-9П, виданий 06.12.2018, видавник ОК «Будинок 10» та ОСОБА_1 , довідка про членство особи в кооперативі, серія та номер 318, виданий 04.03.2019, видавник ОК «Будинок 10».

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності,

- визнано за первісним позивачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку машиномісця, за адресою: АДРЕСА_4 ;

- визнано за первісним відповідачем ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку машиномісця, за адресою: АДРЕСА_4 .

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на спірну квартиру. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6499,18 грн. (т.3, а.с.43-58).

Короткий зміст апеляційної скарги первісного позивача

ОСОБА_1 та відзиву на неї від первісного відповідача ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Чурсов М.В. ставить питання про скасування рішення Южного міського суду Одеської області від 22.01.2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , в частині визнання майна приватною власністю за ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення, яким визнати факт проживання однією сім`єю до шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та визнати квартиру в АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та в порядку поділу майна визнати 1\2 частку вказаної квартири за ОСОБА_1 та визнати 1\2 частку вказаної квартири за ОСОБА_1 (т.3, а.с.63-66).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Родіонов А.В. просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необгрунтованість (т.3, а.с.121-126).

Короткий зміст судового рішення по апеляційній скарзі

первісного позивача ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 03.09.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Южного міського суду Одеської області від 22.01.2025 року, в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю було відмолено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції було залишено без змін (т.3, а.с.133-137).

Короткий зміст судового рішення по касаційній скарзі первісного

позивача ОСОБА_1 .

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 18.03.2026 року постанову Одеського апеляційного суду від 03.09.2025 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 , скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.3, а.с.203-208).

Предмет даного апеляційного розгляду.

З огляду на викладені обставини, предметом даного апеляційного розгляду є рішення Южного міського суду Одеського області від 22.01.2025 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу і поділ майна подружжя, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (спірної квартири).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Сегеда С.М., судді Коновалова В.А., Кострицький В.В.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Обгрунтування судового рішенні судом першої інстанції.

Ухвалюючи судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу і розподіл спільного майна, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (спірної квартири), суд виходив із того, що позивач ОСОБА_1 не довела суду того, що дане майно було придбано за спільні кошти в період проживання сторонами однією сім`єю, та що вищевказана спірна квартира належить до спільного сумісного майна відповідно до вимог ст.60 СК України та зареєстрована на праві власності на ім`я одного з подружжя.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступних обставин.

Мотиви, із яких виходить суд апеляційної інстанції.

Придбання спірної квартири за спільні грошові кошти позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_1 .

Так, як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2015 первісний відповідач у справі ОСОБА_1 , уклав Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу №9-214 з обслуговуючим кооперативом «Будинок 10» щодо об`єкта нерухомості, а саме квартири будівельний номер АДРЕСА_5 (спірна квартира) (т.1, а.с.53-58).

У п.5.13 Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №9-214 зазначено, що ОСОБА_1 гарантує, що він не одружений.

На момент укладання Персонального меморандуму розмір паю Асоційованого члена склав 425 376 грн.

Асоційований член перераховує (вносить) пай на рахунок Кооперативу у наступному порядку, до 13 листопада 2015 – 100 000 грн., до 30 березня 2016 – 162 688 грн., до 20 червня 2016 – 162 688 грн. (т.1, а.с.53-58, т.2, а.с.8-10зв).

У зв`язку з цим та на виконання умов Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №9-214 ОСОБА_1 10.11.2015 були внесені грошові кошти в сумі 100 000 грн.

Крім того, 21.01.2016 також ним були внесені грошові кошти в сумі 162 688 грн.

Всього первісним позивачем ОСОБА_1 були внесені грошові кошти на купівлю спірної квартири по двом квитанціям, у загальній сумі 262 688 грн. (т.2 а.с.11-12).

В свою чергу, первісним позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище позивача – ОСОБА_9 ) 13.06.2016 та 14.06.2016 були особисто внесені грошові кошти в сумі 149 000 грн. та в сумі18 463,14 грн., відповідно (т.2, а.с.12-13), а всього - в сумі 167 463,14 грн.

Вказані грошові кошти були внесені на підставі довіреності від 13.01.2016, якою ОСОБА_1 уповноважив останню представляти його інтереси в Обслуговуючому кооперативі «Будинок 10» щодо виконання його зобов`язань відповідно до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №9-214 від 10.11.2015 (т.2 а.с.14).

Разом з тим, матеріали справи не мають доказів того, що вищевказані грошові кошти в сумі 167 463,14 грн. належали відповідачу ОСОБА_1 , а не позивачу ОСОБА_1 , що свідчить про те, що спірна квартира була придбана за спільні грошові кошти позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_1 .

Проте, спірна квартира на праві приватної власності 23.11.2016 року (тобто після реєстрації шлюбу подружжя ОСОБА_7 і народження у них доньки ОСОБА_10 ) зареєстрована за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.17, т.2, а.с.16).

Що ж стосується вищевказаної довіреності, то колегія суддів зазначає, що при відсутності довіреності від імені відповідача ОСОБА_1 , працівники обслуговуючого кооперативу «Будинок 10» взагалі не могли б приймати грошові кошти на погашення паю від іншої особи, ніж його асоційований член, тобто відповідач ОСОБА_1 , та допускати її до спірної квартири.

Про те, що спірна квартира була придбана в період сумісного проживання позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_1 та в період ведення ними спільного господарства, свідчить той факт, що відповідач ОСОБА_1 оформив вищевказану довіреність саме на позивача ОСОБА_1 , а не на свого брата ОСОБА_11 , чи на інших рідних осіб, і саме їй довірив проводити весь ремонт у спірній квартирі, та допустити її на будівельний майданчик т.1, (а.с.73).

Більше того, заява первісного відповідача ОСОБА_1 від 14 червня 2016 року (коли він був у закордонному рейсі), від імені якого діяла по довіреності саме первісний позивач ОСОБА_1 , а не хто інший, на ім`я голови кооперативу ОК «Будинок 10», свідчить про те, що ремонтні роботи у спірній квартирі проводились саме під керуванням первісного позивача ОСОБА_1 т.1, а.с.73).

Зазначені обставини також свідчать про те, що ще до укладення шлюбу сторони вели спільне господарство, несли спільні витрати, у тому числі на придбання будівельних матеріалів, у них був спільний бюджет, вони спільно приймали участь у витратах на утримання спірної квартири.

Крім того, первісний відповідач у справі ОСОБА_1 надавав допомогу первісному позивачу в період її вагітності і родами їх спільної доньки ОСОБА_10 .

Про вищезазначені факти також свідчить те, що на момент відбуття в рейс відповідача ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_1 була вже вагітна (лютий 2016), що також спростовує доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що вони з ОСОБА_1 до відбуття його в рейс не проживали разом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у рейсі з 04.03.2016 по 04.11.2016, що підтверджується послужною книжкою моряка, посвідченням моряка (т.2 а.с.20-24) та не заперечувалось ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін Чекіних народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.52).

Тобто, зачаття доньки сторін відбулось у всякому разі до відбуття в рейс відповідача ОСОБА_1 - 04.03.20156 року, а вагітність пе6рвісного позивача в у праві ОСОБА_1 і роди доньки проходили в період, коли первісний відповідач у справі ОСОБА_1 був у рейсі.

Після рейсу, а саме 11.11.2016 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.10, т.2 а.с.15).

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що заочним рішенням Южного міського суду Одеської області від 19.11.2020 по цивільній справі №519/422/20 шлюб між сторонами був розірваний, що не заперечувалось останніми.

Показання свідків.

Спільне проживання позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_1 до укладення шлюбу, а саме з осені 2015 та ведення ними в цей період часу спільного господарства підтвердили в судовому засіданні також свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 .

Що стосується показань свідка ОСОБА_14 , то вони не приймаються до уваги колегією суддів, так як вони спростовуються іншими доказами, які є в матеріалах справи. Крім того, ці показання є суб`єктивними, так як вона є дружиною двоюрідного брата відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 .

Законодавче обгрунтування висновків суду апеляційної інстанції.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів виходить із того, що ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено висновок, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Для того, щоб визначити джерело придбання спірного нерухомого майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них.

Згідно з абзацом п`ятим п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 567/93/23 (провадження № 61-13925св24).

Колегія суддів зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 76 ЦПК України)».

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїх постановах від 01 квітня 2026 року, у справі № 753/13573/23, провадження № 61-5316св25; від 20 травня 2026 року у справі № 711/426/24, провадження № 61-15166св25; від 17 червня 2026, справа № 362/6161/24, провадження № м61-12047св25.

Докази, які свідчать про проживання сторін однією сім`єю, а також того, що вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та здійснювали всі обов`язки подружжя.

Звертаючись до суду із первісним позовом, на підтвердження факту спільного проживання з відповідачем ОСОБА_1 , первісний позивач ОСОБА_1 посилалася також на те, що у період з осені 2015 до 11 листопада 2016 року (дати реєстрації шлюбу) вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_1 , зокрема, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та здійснювали всі обов`язки подружжя.

В судовому засіданні 20.12.2023 первісний позивач ОСОБА_1 пояснила, що з осені 2015 року вона прожила разом з відповідачем ОСОБА_1 однією сім`єю за адресою її батьків, вели спільний побут. Більш точну дату не змогла зазначити. Чекін прийшов з рейсу осінню 2015 року, до цього вони разом не проживали, але переписувались, так як були знайомі десь 8 років, то сходились, то розходились з ним. Так як вона живе з батьками, могла залишатись ночувати у ОСОБА_7 . ОСОБА_15 знає, так як вони приходили до них в квартиру, могли залишатись в ній. У ОСОБА_7 була своя кімната, в якій він зберігав речі, полотенця, білизну, альбоми, які вони не тягнули до батьків. Дана кімната використовувалась ними як склад для речей. Вони могли ночувати в готелі в м. Одесі, прийти о 3 год. ночі до Чекіна, щоб не турбувати батьків. При цьому пояснила, що вони разом з ОСОБА_1 зустрічали Новий рік в Карпатах, планували майбутнє, ОСОБА_1 сказав: «народи дівчинку, квартира буде». Квартиру планували купити разом за 30 000 доларів США. У неї були заощадження у розмірі 5000-10000 доларів США. Під час укладення меморандуму ОСОБА_1 осінню 2015 року, вона була присутня, але текст меморандуму не читала, вибирала квадратуру.

Перший внесок за квартиру у розмірі 100 000 грн. були внесені ОСОБА_1 за його кошти.

Другий внесок у розмірі 162 688 грн. був внесений ОСОБА_1 за позичені у ОСОБА_5 грошові кошти.

Третій внесок у розмірі 149 000 грн. та четвертий внесок у розмірі 18 463,14 грн. були внесені нею також за позичені у ОСОБА_5 кошти. Коштів на покупку квартири не вистачало, вони вже знали що буде дитина, тому 17.01.2016 позичили у ОСОБА_5 кошти у розмірі 20 000 доларів США. Потім зазначила що строки піджимали, вони шукали гроші, так як у Чекіна були борги.

До ОСОБА_5 їздила разом з батьком, а ОСОБА_1 в цей час був вдома, а потім сказав, що був у своїх батьків в м.Кременчук. Оригінал розписки перебуває у неї, так як вона про це просила.

Первісний позивач ОСОБА_1 зазначила, що кошти позичали у ОСОБА_5 на внески у розмірі 162 688 грн., 149 000 грн.,18 463,14 грн., а також на ремонт квартири, погашення боргів, на вагітність, на дитину, на навчання, на проживання.

Також первісний позивач ОСОБА_1 пояснила, що ремонт у спірній квартирі йшов тривалий час, вона керувала цим ремонтом, зареєстрована в ній з 2017 року, а переїхали до спірної квартири у 2019 році.

Зазначені обставини не спростовані матеріалами справи, деякі із них визнані сторонами, та також підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідач ОСОБА_1 погодився з тим, що на Новий 2016 рік вони з первісним позивачем у справі ОСОБА_1 сумісно їздили в Буковель, катались на лижах.

Він також не заперечував того факту, що позивачем ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_9 ) 13.06.2016 були внесені грошові кошти в сумі 149 000 грн. та 14.06.2016 внесені кошти в сумі 18 463,14 грн., а всього - в сумі 167 463,14 грн., однак зазначав, що ці грошові кошти належали особисто йому, а вносила їх позивач ОСОБА_1 , на підставі виданої ним довіреності від 13.01.2016, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси в Обслуговуючому кооперативі «Будинок 10» щодо виконання його зобов`язань відповідно до Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу №9-214 від 10.11.2015 (т.2 а.с.14).

Однак, доказів того, що вказані грошові кошти в загальній сумі 167 463,14 грн. належали саме йому, первісний відповідач ОСОБА_1 суду не надав.

Таким чином, всі вищевикладені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_1 спільно проживали одне з другим як чоловік та дружина до укладення шлюбу, а саме з осені 2015 до 11.11.2016, вели в цей період часу спільне господарство.

Колегія суддів вважає, що надані первісним позивачем докази її спільного проживання з первісним відповідачем, зокрема, пояснення сторін, показання свідків, письмові докази, у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання сторін та ведення спільного господарства.

Суд першої інстанції належно не мотивував відхилення наявних у справі письмових доказів, які були надані первісним позивачем у справі у сукупності з іншими доказами, не зазначив, з яких підстав він бере як докази спільного не проживання сторін у зазначений первісним позивачем період часу одні обставини і не бере доказів спільного проживання первісним позивачем з первісним відповідачем у зазначений нею період часу, у зв`язку з чим зробив неправильний висновок про те, що первісний позивач не довела перед судом факту ведення сторонами спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки об`єктивні докази у справі свідчать про те, що між сторонами склалися та мали місце, протягом вказаного первісним позивачем періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.

Що стосується вказівки первісного позивача ОСОБА_1 про те, що з первісним відповідачем ОСОБА_1 вона проживала спільно з жовтня 2015 року, що спростовується матеріалами справи, так як останній прийшов із закордонного рейсу лише 04.11.2015, то колегія суддів зазначає, що в подальшому первісний позивач ОСОБА_1 зазначила, що сумісно з первісним відповідачем вони стали проживати та вести спільне господарство з осені 2015 року, планували народити дитину, придбати квартиру, куди після здійснення ремонту апланували перейти проживати.

Ці доводи первісного позивача не спростовані матеріалами справи, та більше того, колегія суддів враховує, що в подальшому так і сталося, як планували сторони.

Розписка ОСОБА_5 про надання первісному позивачу ОСОБА_1 грошових коштів.

Що стосується розписки про отримання первісним позивачем ОСОБА_1 в борг від ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 20000 доларів США (т.1, а.с.28-29), що заперечується первісним відповідачем ОСОБА_1 , то колегія суддів не надає оцінку цій розписці, так як обставини її складання не входять в предмет доказування по даній справі і в даному випадку не є предметом апеляційного розгляду.

Реєстрація первісного позивача ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Доводи представника первісного відповідача адвоката Родіонова А.В. про те, що первісний позивач ОСОБА_1 не була зареєстрована і спірній квартирі, є безпідставними і спростовуються довідкою ВНАП ВК Южненської МР Одеського району Одеської області від 08.10.2021 № 4357/09-03 (т.2, а.с.31), згідно якої первісний позивач ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі з 26.01.2027 року.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є помилковими, то наявні всі правові підстави для задоволення первісних позовних вимог про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що свідчить і про наявність підстав, передбачених ст. 74 СК України вважати, що спірна квартира є такою, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою на час її придбання.

Тобто, колегія суддів виходить із того, що первісний позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з первісним відповідачем, а тому має право на половину спільного сумісного майна, набутого ними за цей час в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, а саме на 1/2 частину спірної квартири. Натомість первісний відповідач ОСОБА_1 не довів, що спірна квартира є його особистою приватною власністю та не спростував презумпцію спільної сумісної власності на цей об`єкт.

Колегія суддів також зазначає, що за змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Практика Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

Розподілення між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 5 815,79 грн. (4 974,99+840,80) (т.1, а.с.6, 7), а також за апеляційну скаргу сплачено 9 750 грн., при необхідності сплати 9 748,77 грн., за касаційну скаргу сплачено 24 224 грн., при необхідності сплати 11 631,58 грн. (т.3, а.с.67, 154), а всього сплачено у загальній сумі 33 974 грн., при необхідності сплати 27 196,14 грн.

Оскільки фактично позовні вимоги, а також апеляційна і касаційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у загальній сумі 27 196,14 грн. (5 815,79 – за подання позову + 9 748,77 – за подання апеляційної скарги + 11 631,58 – за подання касаційної скарги).

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Чурсова Миколи Валентиновича задовольнити.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 22 січня 2025 року, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю до шлюбу та розподіл майна подружжя, а також в частині розподілення між сторонами судових витрат, скасувати.

Ухвалити в цій частині постанову, якою встановити факт проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .

Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_6 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 27 196,14 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький