Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №521/18383/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5750/26

Справа № 521/18383/25

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум»,

на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість загальному розмірі 53356,10 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

17 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про закриття провадження по справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки Хаджибейським районним судом м. Одеси 19 березня 2025 року ухвалено рішення по справі № 521/20143/24, яким у задоволені позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі, тобто рішення ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих саме підстав.

Хаджибейський районний суд міста Одеси ухвалою від 02 березня 2026 року провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 96169201000 від 10.02.2020 року у загальному розмірі 54856 грн 10 коп. закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 521/20143/24 та у даній справі однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків за договором кредиту та правова кваліфікація ТОВ «ФК «Суперіум» спірних правовідносин, та додані до позовної зави такі самі документи, які на думку ТОВ «ФК «Суперіум» підтверджують їхні позовні вимоги. Оскільки, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року у справі № 521/20143/24 набрало законної сили, учасниками справи не оскаржено та не скасовано, тому встановлені під час розгляду справи судом обставини враховуються судом при постановленні рішення по справі 521/18383/25. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов у даній справі № 521/18383/25 є тотожним позову у справі № 521/20143/24 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 96169201000 від 10.02.2020 року у загальному розмірі 53356,10 грн. Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі та яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений у справі № 521/20143/24.

ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» в апеляційній скарзі просить ухвалу у справі № 521/18383/25 від 02.03.2026, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у справі № 521/20143/24 предметом позову було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 96764138000 у розмірі 35505,87 грн та за кредитним договором №96169201000 у розмірі 53356,10 грн. Позивачем обґрунтовувалися позовні вимоги (підстава позову) кредитними договорами, договорами факторингу, реєстром боржників до них та довідкою по заборгованості відповідача. У справі № 521/18383/25, предметом позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №96169201000 у розмірі 53356,10 грн. Відповідно позивачем обґрунтовуються позовні вимоги (підстава позову) кредитним договором №96169201000, договором факторингом №223 від 27.10.2021 та актом передачі право вимоги до нього, витягом з реєстру боржників, банківською випискою. В обох справах позивачем було заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №96169201000, проте, зазначені позовні вимоги не є тотожними, через різні підстави, якими ТОВ «ФК «Суперіум» обґрунтовує свої вимоги та не перешкоджають повторному зверненню до суду за вирішенням спору. В основу обґрунтування позову покладається факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем, що доводиться банківською випискою. Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали прийшов до передчасного та помилкового висновку про тотожність позовів у справі № 521/20143/24 та № 521/18383/25, чим фактично порушив право позивача на судовий захист та доступ до правосуддя. Обґрунтовуючи закриття провадження суд зазначив, що підстави позовів співпадають, оскільки в обох випадках йдеться про неналежне виконання відповідачем обов`язків за кредитним договором. Проте такий висновок не відповідає дійсним обставинам справи та сталій практиці Верховного Суду. Оскільки підстави позову у справі № 521/18383/25 містять нові обставини (факт передачі коштів, підтверджений випискою), які не досліджувалися у справі № 521/20143/24, висновок суду про тотожність позовів є безпідставним, а закриття провадження — незаконним.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 20.03.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ТОВ «ФК «Суперіум» копію ухвали про відкриття провадження отримало 31.03.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав 31.03.2026 року та 20.03.2026 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідач вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними, необґрунтованими та незаконними, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_1 судові повістки-повідомлення отримали 10.05.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 521/20143/24 та у даній справі однаковими є сторони спору, співпадають підстави позовів, а саме неналежне виконання ОСОБА_1 обов`язків за договором кредиту та правова кваліфікація ТОВ «ФК «Суперіум» спірних правовідносин, та додані до позовної зави такі самі документи, які на думку ТОВ «ФК «Суперіум» підтверджують їхні позовні вимоги. Оскільки, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2025 року у справі № 521/20143/24 набрало законної сили, учасниками справи не оскаржено та не скасовано, тому встановлені під час розгляду справи судом обставини враховуються судом при постановленні рішення по справі 521/18383/25. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов у даній справі № 521/18383/25 є тотожним позову у справі № 521/20143/24 в частині вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 96169201000 від 10.02.2020 року у загальному розмірі 53356,10 грн. Подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких ухвалено судове рішення у справі та яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Враховуючи викладене суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішений у справі № 521/20143/24.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Відтак, тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Суд закриває провадження у справі, якщо в позовах одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Вищезазначеного висновку дійшов Верховний Суд у змісті постанов: від 20 травня 2020 року у справі № 753/11592/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/39474/19, від 05 жовтня 2023 року у справі № 522/8873/22, від 18 жовтня 2023 року у справі № 404/6883/18.

Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних інтересів якої порушено цивільний процес.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа № 521/20143/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Звертаючись у грудні 2024 року з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у справі № 521/20143/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» зазначало, що 10.02.2020 року між АТ «УРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000, сума кредиту за договором становить 49960 грн, строк кредитування 24 місяці з дати встановлення ліміту кредитування (з можливістю подальшої пролонгації).

В подальшому, 14.09.2020 року між АТ «УРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96764138000, сума кредиту за договором становить 49358 грн. 55 коп.

27.10.2021 року та 30.08.2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Суперіум» укладено договори факторингу №223 та №219, відповідно до яких АТ «Укрсиббанк» відступило на користь ТОВ «ФК «Суперіум» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

ТОВ «ФК «Суперіум» вказувало, що відповідно до Реєстру боржників від 27.10.2021 року до Договору факторингу №223 від 27.10.2021 року ТОВ «ФК«Суперіум» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 54856 грн10 коп., з яких заборгованість за основним договором 43068 грн 52 коп., заборгованість за відсотками 11787 грн. 58 коп. та Реєстру боржників від 30.08.2021 року до Договору факторингу №219 від 30.08.2021 року ТОВ «ФК«Суперіум» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 37005 грн. 87 коп.

Внаслідок неналежного виконання умов вказаних договорів у ОСОБА_1 перед позивачем виникла кредитна заборгованість у загальному розмірі 88861 грн. 97 коп., яка складається за першим договором № 96169201000 у розмірі 54856 грн10 коп., з яких заборгованість за основним договором 43068 грн 52 коп., заборгованість за відсотками 11787 грн 58 коп., за другим договором №96764138000 у розмірі 37005 грн 87 коп.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.03.2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовлено.

Отже предметом спору у справі № 521/20143/24 була вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000, укладеним 10.02.2020 року між АТ «УРСИББАНК» та ОСОБА_1 в сумі 54856 грн 10 коп., яка склається з: заборгованість за основним боргом - 43068 грн 52 коп., за відсотками - 11787 грн 58 коп., а також заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96764138000 від 14.09.2020 року укладеним між АТ «УРСИББАНК» та ОСОБА_1 . Сторонами спору були позивач - ТОВ «ФК «Суперіум», відповідач – ОСОБА_1 .

У справі, яка перегадається ТОВ «ФК «Суперіум» звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000, укладеним 10.02.2020 року між АТ «УРСИББАНК» та ОСОБА_1 в сумі 54856 грн 10 коп., яка склається з: заборгованість за основним боргом -43068 грн 52 коп., за відсотками - 11787 грн 58 коп.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000 в сумі 54856 грн 10 коп., яка склається з: заборгованість за основним боргом -43068 грн 52 коп., за відсотками - 11787 грн 58 коп., сторонами спору є позивач – ТОВ «ФК «Суперіум», відповідач – ОСОБА_1 .

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Як у справі № 521/20143/24, так і в даній справі № 521/18383/25 ТОВ «ФК «Суперіум» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000 від 10.02.2020 року в сумі 54856 грн 10 коп., яка склається з: заборгованість за основним боргом -43068 грн 52 коп., за відсотками - 11787 грн. 58 коп. Сторонами спору позивач - ТОВ «ФК «Суперіум», відповідач – ОСОБА_1 . Підстави позову - стягнення заборгованості за невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000 відповідно до умов укладеного договору.

Отже позивач звернувся до суду із тотожнім позовом по якому раніше вже прийнято Малиновським районним судом м. Одеси рішення від 19.03.2025 року, тобто є таке, що набрало законної сили рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет, і з тих самих підстав.

Звернення до суду із цим позовом фактично спрямоване на повторне вирішення спору, що суперечить принципу юридичної визначеності.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду із аналогічним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96169201000 від 10.02.2020 року в сумі 54856 грн 10 коп., яка склається з: заборгованість за основним боргом -43068 грн 52 коп., за відсотками - 11787 грн 58 коп. і по якому раніше вже прийнято Малиновським районним судом м. Одеси рішення, яке набрало законної сили, у справі № 521/20143/24. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в обох справах позивачем заявлена вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №96764138000, проте різні підстави, якими ТОВ «ФК «Суперіум» обґрунтовує свої позовні вимоги, а саме банківською випискою по рахунку, тому вважає, що позови не є тотожними, колегія суддів не приймає у зв`язку із помилковістю посилання скаржника на банківську виписку по рахунку як на підставу зміни предмету позову, оскільки банківська виписка є доказом у справі і не свідчить про наявність інших підстав позову.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

М.В. Назарова