Постанова від 21 червня 2026 р. у справі №509/6559/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/7/26

Номер справи місцевого суду: 509/6559/24

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Супруненко Олени Петрівни на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605,60 грн.

Згідно із постановою суду, 03.11.2024 р. о 12:30 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем SsangYong, н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по просп. Небесної Сотні 111 б у с.Лиманка, Одеської обл., виїхала на дорогу з прилеглої території і не надала дорогу транспортному засобу Ducati, н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила з ним зіткнення, що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Супруненко О.П. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з посиланням на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, просить її скасувати, провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що в оскаржуваній постанові суд виклав пояснення ОСОБА_1 які не відповідають дійсності, наголошується, що ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що перед початком маневру вона впевнилась в його безпеці, бо ні праворуч ні ліворуч на достатній відстані від неї не було транспортних засобів, яким вона своїм маневром створила б небезпеку, також зазначене ствердження повністю підтверджується висновком експерта ОНДІСЕ № 24-6341 від 05.12.2024 року.

Також, в апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що суд першої інстанції при розгляді справи не розглянув подане захисником клопотання про закриття справи та ніяк не відобразив зазначене у тексті ухваленої постанови. Суд не дослідив ні клопотання, як було подано та зареєстроване Овідіопольським районним судом Одеської області 09.12.2024 року за вх. №23629/24, ні долучений до нього висновок експерта ОНДІСЕ № 24-6341 від 05.12.2024 року, тим само порушив й обмежив права ОСОБА_1 на захист.

Крім того, в скарзі зазначається, що судом був проігнорований обов`язок всебічного та об`єктивного розгляду справи, оскільки не було надано оцінку обставинам, що працівники поліції складаючи протокол у відношенні водія ОСОБА_1 не врахували всі обставини ДТП та не надали належної оцінки діям водія мотоцикла. Сторона захисту, просить звернути увагу на те, що протокол серії ЕПР1 №165337 від 03.11.2024 року складено з численними порушеннями ст. 245, 280 КУпАП. Працівниками поліції не повно були встановлені фактичні обставини розвитку пригоди, проігноровані пояснення ОСОБА_1 про те, що перед початком маневру остання впевнилася у його безпеці і пригода відбулася саме внаслідок грубого порушення швидкісного режиму руху водієм мотоцикла, тому необґрунтовано та помилково ОСОБА_1 була звинувачена в порушенні пунктів 10.1, 10.2 ПДР України. Також, поліцейськими не визначено місце скоєння адміністративного правопорушення, тому, що у протоколі зазначено, що місце складання протоколу – Одеська область, с. Лиманка, проспект Небесної Сотні, 11/б, у той же час у схемі ДТП зазначена інша адреса її настання, а саме м. Одеса, вул. Н.Сотні 107/б, коли згідно з даними Інтернету – орієнтування на місцевості пригода сталася за адресую АДРЕСА_1 . Крім того, поліцейськими у схемі ДТП від 03.11.2024 року зазначено, що в місці ДТП ширина проїзної частини складає10.4 м., що не відповідає дійсності, так як проїзна частина проспекту Полковника Гуляєва (Небесної сотні) в місці події має ширину 5,4 м ( 10.4-5.0 (узбіччя 2.5+2.5) =5.4 м.), по ній організований двосторонній однорядний рух, дорожня розмітка відсутня. По краях проїзної частини з обох сторін ґрунтове узбіччя, шириною по 2,5 м.

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі зазначено, що формулювання обвинувачення працівниками поліції у такий загальній формі не відображає конкретної суті протиправних дій чи бездіяльність ОСОБА_1 , щодо якої складено протокол, оскільки вони не містять усіх ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а в діях ОСОБА_1 немає складу адміністративного правопорушення в зв`язку з тим, що в її діях не має порушень Правил дорожнього руху України які б знаходились в причинному зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

В попередньому судовому засіданні 18.06.2026 року ОСОБА_1 та її адвокат Супрнуненко О.П., а також представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Баранівський В.О. надали пояснення стосовно висновку експерта який надійшов на адресу суду на виконання постанови ОАС від 08.08.2025 року.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник, адвокат Баранівський В.О., захисник ОСОБА_1 - адвокат Супруненко О.П. у судове засідання 22.06.2026 року не з`явились, хоча в установленому законом порядку були повідомлені про розгляд провадження.

Апеляційний суд враховує, що сторони самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність сторін під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції.

Апеляційний суд, враховуючи, що участь потерпілого, його представника та представника особи яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, думку ОСОБА_1 , яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити з наведених у ній мотивів та провадження закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані вимоги закону суддею районного суду не було дотримано у достатньому обсязі і висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови суд повинен був обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності конкретними доказами та вказати, які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого правопорушення.

Разом з тим, суд першої інстанції формально поставився до розгляду провадження, не проаналізував сукупність доказів, які містяться в матеріалах провадження та прийшов до безпідставного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР України, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із останнім.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР України може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР України встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку, підпадають під адміністративну відповідальність за ст. 124 КУПАП. Відсутність такого зв`язку являється підставою для притягнення до відповідальності за іншими статтями КУПАП щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Свій висновок суд обґрунтував порушенням водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1, 10.2 ПДР України (виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає), що стало причиною виникнення даної ДТП.

В той же час, такі висновки суду є лише припущеннями, які не базуються на повному та всебічному дослідженню фактичних обставин ДТП та матеріалів справи.

При оцінці доказів суд реалізує стандарт більшої переконливості, при якому цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В матеріалах справи містяться три висновки експертів, висновок експерта: перший висновок експерта № 24-6341 автотехнічного дослідження обставин зіткнення автомобіля SsangYong, н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикла Ducati, н.з. НОМЕР_2 – який було виконано на замовлення сторони захисту; другий висновок експерта № 7 за результатами інженерно-транспортної експертизи обставин механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля SsangYong, н.з. НОМЕР_1 , та мотоцикла Ducati, н.з. НОМЕР_2 – який було виконано на замовлення сторони потерпілого; третій висновок експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео звукозапису № 7383/25-52/7384/25-35.2 — який було виконано на замовлення суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд зауважує, що висновки експертиз виконані за ініціативою сторін суд розцінює як докази подані сторонами на підтвердження власної позиції, та не беруться до уваги.

Разом з тим, при ухваленні рішення апеляційний суд приймає до уваги висновок експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео звукозапису № 7383/25-52/7384/25-35.2, як належний, допустимий та достовірний доказ, оскільки експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України; експертиза проведена на підставі постанови суду, у зв`язку з чим експерт діяв у межах судового доручення, будучі незалежним від учасників процесу.

Так, у вищезазначеному висновку, зазначено, що враховуючи, що водій мотоцикла «Ducati PanigaleV2» ОСОБА_2 за умови його руху з допустимою на даній ділянці дороги швидкістю руху (50км/год) мав технічну можливість уникнути пригоди (зіткнення з автомобілем «Ssang Yong Rexton») шляхом застосування ним гальмування, в сукупності з тим, що при умові руху мотоцикла «Ducati PanigaleV2» перед пригодою з допустимою на даній ділянці швидкістю руху (50км/год) маневрування автомобіля «Ssang Yong Rexton», при якому він в?їжджав/перетинав смугу руху мотоцикла «Ducati Panigale V2» не створював небезпеки для руху водію, ОСОБА_2 , дії водія мотоцикла «Ducati PanigaleV2» ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.9 б) ПДР України (з врахуванням вимог Др2.4 ІІДР України) та вказана невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

Таким чином, враховуючи, що у показах ОСОБА_2 наданих на місці події останній зазначав що рухався зі швидкістю приблизно 45 км/год, апеляційний суд вважає, що матеріали адміністративної справи не містять достатніх та переконливих доказів, які поза розумним сумнівом доводили б, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом.

Щодо апеляційних доводів про те, що саме дії водія ОСОБА_2 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП і у його діях склад правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом вимог ст. 256, ч.1 ст. 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться в вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Отже, суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючи ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Супруненко Олени Петрівни — задовольнити.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 09 грудня 2024 року відносно ОСОБА_1 — скасувати, та на підставі п.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов