Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №523/17018/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3642/26

Справа № 523/17018/25

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі свого представника Кудрявського Сергія Миколайовича

на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року, ухвалене Пересипським районним судом м. Одеси у складі: судді Кремер І.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 25.10.2023 близько 09 год. 03 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mazda CX 5», н/з НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса по вул. Отамана Головатого, навпроти буд. 47, рухаючись з вул. 2-й Заливной пров. в бік вул. Церковна, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , яка перетинала дорогу у невстановленому місці зліва направо за ходом руху автомобіля. Доставлена до Міської клінічної лікарні № 11 з діагнозом перелом лонної кістки з травматичним зміщенням уламків. Госпіталізована до травматологічного відділення.

За фактом пригоди, яка мала місце 25.10.2023 року, Відділом поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12023162490001490 від 26.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Пізніше провадження було перекваліфіковане за ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно – правова відповідальність власника автомобіля марки «Mazda CX 5», н/з НОМЕР_1 станом на час ДТП була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № АР/6882615 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із визначенням страхового ліміту за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю – 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2023 року, позивачка отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків, закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки із зміщенням уламків.

Відповідно до Висновку експерта № 191, наданого КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Одеської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я від 13.02.2024 року, у гр. ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків, закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням уламків. Перелічені ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів та могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди (контакту автомобіля, що рухається, з тілом пішохода). Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення гр. ОСОБА_1 за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 25.10.2023 року. Закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.3 «е» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням уламків за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Проведення досудового слідства по кримінальному провадженню № 12023162490001490 триває, рішення не прийнято, оскільки, водій ОСОБА_2 не може прийняти участь у слідчому експерименті, у зв`язку із перебуванням у тимчасовому пункті дислокації в Львівській області на казарменому положенні на військовій службі.

31.05.2025 представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування. Однак, АТ «СК «ТАС» було надано відповідь про те, що розгляд страхового випадку призупинено у зв`язку з тим, що на даний час не може бути прийнято рішення по справі про оплату, оскільки, на даний час АТ «СК «ТАС» не має документального підтвердження того, що по справі завершено досудове слідство по кримінальному провадженню.

Позивачка зазначає про те, що сума витрат на лікування складається із: лікарських препаратів на суму – 6071,57 грн; медичного супроводу потерпілої транспортним засобом з лікарняного закладу до місця проживання на суму – 3000,00 грн, що загалом складає - 9071,57 грн. Окрім того, вказує на те, що має право на відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі 453,58 грн (п`ять відсотків від суми лікування та супроводу).

В результаті вище перелічених тілесних ушкоджень позивачка отримала третю групу інвалідності, у зв`язку із чим остання втратила працездатність. На день пригоди, а саме 25.10.2023 року мінімальна заробітна плата в Україні була – 6700,00 грн, 12 мінімальних заробітних плат складає – 80400,00 грн, у зв`язку із чим позивачка вказує на те, що вона має право на відшкодування витрат, пов`язаних із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з АТ «СК «ТАС» на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 9071,57 грн, моральну шкоду у розмірі 453,58 грн, витрати, пов`язані із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності, у розмірі 80400,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 11550,00 грн.

Відповідачем АТ «СК «ТАС» в особі свого представника Кудрявського С. було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні даного позову, обґрунтовуючи тим, що дорожньо-транспортна пригода розглядається в кримінальній справі та судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення, за яких обставин відбулася дорожньо-транспортна пригода, чи була завдана шкода майну, здоров`ю чи життю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, кому була нанесена шкода, ким така була нанесена, чи саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження, хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, не були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили, або інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених спеціальним законом. Позивач у своїй позовній заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою – задоволено частково.

Стягнуто із Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 89471,57 грн та моральну шкоду в розмірі 453,58 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Страхова група «ТАС» в особі свого представника Кудрявського С.М. просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ДТП розглядається в кримінальній справі та судове рішення по даній справі не прийнято, що унеможливлює встановлення за яких обставин відбулася ДТП, чи була завдана шкода майну, здоров`ю чи життю внаслідок ДТП, кому була нанесена шкода, ким була нанесена шкода, чи саме внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, хто був за кермом автомобіля, чи на законних підставах керував автомобілем, чи не були навмисні дії водія, чи не вибув автомобіль із законного володіння власника, чи не було умислу потерпілого, чи не було непереборної сили або інших підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених спеціальним законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Звернення позивача до суду є передчасним, оскільки відповідач не відмовляв у виплаті страхового відшкодування, а лише зупинив до отримання рішення за результатами кримінального провадження.

Вказує, що обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування є витрати у розмірі 3400,30 грн.

Судом першої інстанції стягнуто 80400 грн з урахуванням встановлення позивачу III групи інвалідності (12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі) у зв`язку зі стійкою втратою працездатності, водночас позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що III групу інвалідності йому встановлено саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

При укладенні Полісу обов`язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) взяло на себе зобов`язання здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи, а не відшкодувати шкоду, заподіяну ДТП, а отже ч. 3 ст. 28 ЦПК України не може бути застосована, оскільки АТ «Страхова група «ТАС» не є завдавачем шкоди, виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником.

Судом першої інстанції було відмолено у клопотанні про передання справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва.

Справу розглянуто без сплати судового збору з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», проте вказаний пункт не може бути застосований, оскільки АТ «Страхова група «ТАС» не є завдавачем шкоди, а виконує виключно договірне зобов`язання перед страхувальником.

Судом безпідставно відмовлено у клопотанні про зупинення провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди у загальному розмірі 89925,15 гривень, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування не є обставиною, яка має бути встановлена вироком суду за наслідками досудового розслідування. Суд встановив, що відповідач АТ «СК «ТАС» не відшкодував позивачці матеріальні збитки, що стало підставою звернення останньої до суду за захистом свого порушеного права, докази протилежного стороною відповідача до суду надано не було. Матеріалами справи, а саме наявними в них копіями квитанцій дійсно підтверджено той факт, що позивачкою було витрачено грошові кошти на лікарські препарати у загальному розмірі – 6071,57 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявний АКТ прийняття-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 03.11.2023 року, з якого вбачається, що витрати на медичний супровід склали у загальному розмірі – 3000,00 грн. В результаті вище перелічених тяжких тілесних ушкоджень, позивачка отримала третю групу інвалідності, у зв`язку із чим втратила працездатність.

Суд, враховуючи положення п. 3 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановив, що сума страхового випадку складає 80400,00 грн (12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання). Оскільки матеріальна шкода, заподіяна здоров`ю позивачки, склала у загальному розмірі 9071,57 грн, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 453,58 грн розумна та справедлива, а тому позов у частині даної позовної вимоги підлягає задоволенню. Щодо судових витрат, суд дійшов до висновку про зменшення розміру витрат професійну правничу допомогу до 6000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 25.10.2023 близько 09 год. 03 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mazda CX 5», н/з НОМЕР_1 за адресою: м. Одеса по вул. Отамана Головатого, навпроти буд. 47, рухаючись з вул. 2-й Заливной пров. в бік вул. Церковна, здійснив наїзд на пішохода гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перетинала дорогу у невстановленому місці зліва направо за ходом руху автомобіля. Доставлена до Міської клінічної лікарні № 11 з діагнозом перелом лонної кістки з травматичним зміщенням уламків. Госпіталізована до травматологічного відділення, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120231624900001490 від 26.10.2023 року. (а.с. 11)

За фактом пригоди, яка мала місце 25.10.2023 року Відділом поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було внесено відомості до ЄРДР за № 12023162490001490 від 26.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Пізніше провадження було перекваліфіковане за ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mazda CX 5», н/з НОМЕР_1 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № АР/6882615 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із визначенням страхового ліміту за шкоду заподіяну життю і здоров`ю – 320000,00 грн, за шкоду, заподіяну майну – 160000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаного документа. (а.с. 12)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2023, позивачка отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків, закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки із зміщенням уламків.

Згідно з Виписки № 16558 КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради від 03.11.2023 року, зі слів хворої травму отримала в результаті дорожньо-транспортної пригоди по вул. Отамана Головатого під час перебігу в неналежному місці. Після чого, бригадою швидкої медичної допомоги доставлена до МКЛ № 11. Госпіталізована в 1-е травматологічне відділення для обстеження та лікування. Госпіталізована до відділення: 1 травматологічне, КНП «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради 25.10.2023 року 9-30. Стан хворого: загальний стан хворої середньої тяжкості. Висновок: неускладнені крайові переломи тіл vC4 та Тн2 (а.с. 24).

Відповідно до Висновку експерта № 191, наданого КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Одеської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я від 13.02.2024 року, у гр. ОСОБА_1 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків, закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням уламків. Перелічені ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів та могли бути отримані в умовах дорожньо-транспортної пригоди (контакту автомобіля, що рухається, з тілом пішохода). Враховуючи дані медичної документації, слід вважати, що ушкодження виникли незадовго до звернення гр. ОСОБА_1 за медичною допомогою, тобто могли бути спричинені 25.10.2023 року. Закритий перелом тіла 4-го шийного хребця без зміщення уламків за ознакою небезпеки для життя, згідно п. 2.1.3 «е» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Закритий крайовий перелом тіла 2-го грудного хребця зі зміщенням уламків, закриті переломи тіла та верхньої гілки правої лобкової кістки зі зміщенням уламків за ознакою тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день згідно п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. (а.с. 25-26)

З листа Головного управління національно поліції в Одеській області № 16348-2025 від 22.04.2025 року вбачається, що на неодноразові виклики водія автомобіля «Mazda CX 5», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 для проведення слідчого експерименту щодо встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди останній не являється, аргументуючи перебуванням у тимчасовому пункті дислокації в Львівській області на казарменому положенні на військовій службі від Військової академії (м. Одеса) (а.с. 18).

31.05.2025 представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування. (а.с. 34-36)

Листом № 1328 від 04.06.2025 року, АТ «СК «ТАС» було надано відповідь про те, що АТ «СК «ТАС» призупиняє розгляд справи, тому що на даний час не може прийняти рішення по справі, оскільки, на даний час АТ «СК «ТАС» не має документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Також страховику невідомо щодо набрання рішення у такій справі законної сили. При наданні вироку суду по кримінальній справі, який вступив в законну силу, розгляд справи страховиком буде відновлено і по справі буде прийнято відповідне рішення. (а.с. 37-38)

Між сторонами виник спір щодо виплати страхового відшкодування та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, відповідачем як страховиком володільця джерела підвищеної небезпеки постраждалій в ДТП особі.

Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), на яку, зокрема посилається заявник у касаційній скарзі, та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20(провадження № 61-19906св21).

Враховуючи наведене, висновок суду про безпідставність не здійснення відповідачем Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» як страховиком відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки виплати страхового відшкодування позивачу як потерпілій в ДТП особі з підстав відсутності судового рішення у кримінальному провадженні по факту ДТП є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з дотриманням норм процесуального права, чого помилкові доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент вчинення дорожньо-транспортної цивільно-правова відповідальність за експлуатацію автомобіля «Mazda CX 5», н/з НОМЕР_1 була застрахована у АТ «СК «ТАС», саме внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди позивачка отримала тяжкі тілесні ушкодження, остання вчасно звернулась до АТ «СК «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування і додала до неї необхідні документи, а положеннями ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язку потерпілого щодо подання доказів на підтвердження вини страхувальника у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а відповідачем не доведено умислу потерпілого у настанні дорожньо-транспортної пригоди або наявності непереборної сили. Тому суд дійшов правильного висновку, що відповідач АТ «СК «ТАС» повинно відшкодувати позивачці ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 89471,57 грн.

Сам по собі факт відсутності вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для звільнення від цивільної відповідальності, оскільки кримінальна та цивільно-правова відповідальність є різними за умовами, наслідками та не є взаємопов`язаними.

За фактом ДТП в кримінальному провадженні вирішується питання про кримінальну відповідальність винуватця зазначеної вище ДТП, а не про наявність підстав для страхового відшкодування, внаслідок шкоди, заподіяної здоров`ю фізичної особи.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ «Страхова група «ТАС» (приватне) взяло на себе лише зобов`язання здійснити страхову виплату на користь потерпілої особи, а не відшкодувати шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою, у зв`язку з чим, на думку скаржника, положення частини третьої статті 28 ЦПК України не підлягають застосуванню.

За договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик бере на себе обов`язок здійснити страхову виплату потерпілій особі, такий обов`язок виникає саме у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та спрямований на її відшкодування.

Отже, спір про стягнення страхового відшкодування є похідним від деліктного зобов`язання щодо відшкодування шкоди, а участь у ньому страховика як відповідача не змінює правової природи спірних правовідносин.

Тому правила альтернативної підсудності, передбачені частиною третьою статті 28 ЦПК України, підлягають застосуванню незалежно від того, чи є відповідач безпосереднім завдавачем шкоди, чи особою, на яку законом та договором страхування покладено обов`язок з її відшкодування.

Довід заявника про зупинення прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату до закінчення кримінального провадження не грунтується на вимогах ст. 32 Закону України № 3720-IX та не узгоджується із вищенаведеним.

Щодо доводу скарги, що обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування є витрати у розмірі 3400,30 грн, апеляційний суд вказує таке.

Відповідно до п. 24.1., 24.2., ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Отже, документальне підтвердження витрат на лікування передбачає надання належних та допустимих доказів, зокрема офіційних документів (фіскальних чеків, розрахункових докумен тів, рецептів, виписок з медичних закладів, історії хвороби), виданих закладами охорони здоров`я або аптечними установами, які підтверджують факт отримання медичних послуг, придбання лікарських засобів чи проведення медичних процедур.

Позивачка зазначила, що сума витрат на лікування складається із: лікарських препаратів на суму – 6071,57 грн; медичного супроводу потерпілої транспортним засобом з лікарняного закладу до місця проживання на суму – 3000,00 грн, що загалом складає - 9071,57 грн.

Матеріалами справи, а саме копіями квитанцій підтверджується факт, що позивачкою було витрачено грошові кошти на лікарські препарати у загальному розмірі – 6071,57 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявний АКТ прийняття-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 03.11.2023 року з якого вбачається, що витрати на медичний супровід склали у загальному розмірі – 3000,00 грн.

Вказані витрати підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають врахуванню при визначенні розміру відшкодування.

Хоча частина відповідних витрат (мінеральна вода, знеболювальні препарати) не зазначені безпосередньо у медичній документації, на що звертає увагу скаржник, вони підтверджуються сукупністю наданих доказів, які у взаємозв`язку свідчать про їх фактичне понесення та необхідність у зв`язку з лікуванням та отриманими позивачкою травмами.

Доводи скарги, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що III групу інвалідності встановлено саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спростовується наявними у справі доказами, а саме довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААГ № 883627, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи строком до 01 травня 2025 року. (а.с. 27)

Доводи щодо неправомірного застосування пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів відхиляє, оскільки застосування пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» залежить від предмета позову та характеру спірних правовідносин, а не від того, чи є відповідач безпосереднім завдавачем шкоди. Той факт, що відповідачем у справі є страховик, який несе обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування, не позбавляє позивача права на звільнення від сплати судового збору. Вказане також не є безумовною підставою для скасування судового рішення у розрізі вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі свого представника Кудрявського Сергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови – 23 червня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький