Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №509/1959/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1060/26

Справа № 509/1959/25

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

представник позивача – Крушинська Антоніна Андріївна

відповідач – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Крушинської Антоніни Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Панасенка Є.М., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

17.04.2025 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 04.05.2023 року Управлінням реєстрації шлюбів району Есендер, реєстраційний номер акта реєстрації шлюбу № 20231526. Від шлюбу у сторін дітей не має, однак відповідач добровільно відмовляється з`являтися до органів РАГСу для розірвання шлюбу. В обґрунтування позову вказано що спільне життя з відповідачем не склалось, у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя, втрачено взаєморозуміння та почуття любові один до одного. На даний момент, спільне господарство ними не ведеться, шлюб набув формальних ознак. Вважає неможливим в подальшому збереження шлюбу, оскільки таке буде суперечити її інтересам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задоволено.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливими, поновлювати сімейні відносини позивач наміру не має, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року - скасувати, а позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

В обґрунтування зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, позивач вважає, що відновлення подружніх відносин можливе та після подання позивачем до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, сторони вирішили примиритись, але не встигли донести цю інформацію до суду.

Позивач вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи, були порушені норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Щодо явки сторін.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, однак до судового засідання не з`явились, заяв про відкладення не подавали, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи відповідно до ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб зареєстрованого Управлінням реєстрації шлюбів району Есендер, 04.05.2023 року, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , реєстраційний номер акта реєстрації шлюбу № 20231526.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції зазначив, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливими, поновлювати сімейні відносини позивач наміру не має, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов`язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.

Згідно зі ст. ст. 24 Сімейного Кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до вимог ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК) . Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції заходів щодо примирення подружжя не застосував, що є порушенням вимог процесуального законодавства. Апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги, що суд мав би вжити заходи для примирення подружжя, які фактично помирились, однак вказану інформацію не встигли донести до суду.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що під час розгляду справи у апеляційному суді позивач заявила про те, що сторони примирись, продовжують сімейні відносини та бажають зберегти шлюб та будь яких заперечень відповідача не надходило.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що вимога апеляційної скарги про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню, оскільки у справі відсутні передбачені ЦПК України процесуальні підстави для застосування такого наслідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, може бути скасоване апеляційним судом із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду лише з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Тобто залишення позову без розгляду в апеляційному порядку є можливим не з будь-яких мотивів, а виключно за наявності однієї з процесуальних підстав, прямо визначених ст. 257 ЦПК України.

Статтею 257 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду, зокрема: позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи; у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду; між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору; позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду; після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Однак матеріали справи не містять доказів існування жодної з таких підстав.

Позов подано належною особою, процесуальна дієздатність позивача не ставиться під сумнів, повноваження представника на звернення до суду не спростовані, відомостей про наявність іншої тотожної справи суду не надано.

Також відсутня заява позивача про залишення позову без розгляду, подана саме до початку розгляду справи по суті.

При цьому сама по собі апеляційна скарга не може розцінюватися як заява про залишення позову без розгляду у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки така заява має бути подана позивачем до початку розгляду справи по суті, тоді як апеляційна скарга подана вже після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору.

Отже, передбачена законом умова для залишення позову без розгляду відсутня.

Крім того, у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони укласти мирову угоду.

У такому випадку, за наявності належної заяви про відмову від позову, апеляційний суд вирішує питання про прийняття такої відмови, визнає нечинним рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі.

Однак у даній справі заява позивача про відмову від позову у порядку ст. 373 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не подавалась, а тому підстави для застосування наслідків, передбачених цією нормою, також відсутні.

За таких обставин апеляційна скарга в частині вимоги про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Водночас відсутність підстав для залишення позову без розгляду не позбавляє апеляційний суд повноважень перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи те, що під час апеляційного розгляду встановлено відсутність у позивача наміру на припинення шлюбу, примирення сторін та їх бажання зберегти сімейні відносини, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду першої інстанції про остаточний розпад сім`ї та неможливість збереження шлюбу є передчасним і не відповідає фактичним обставинам справи.

Отже, належним процесуальним наслідком у цій справі є не залишення позову без розгляду, а скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову про розірвання шлюбу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив формалізм при вирішенні позову про розірвання шлюбу, повно та всебічно не з`ясовував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, не ужив заходів щодо примирення подружжя, тому дійшов передчасного висновку про існування підстав для розірвання шлюбу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Крушинської Антоніни Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова