Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №138/368/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/368/26

Провадження № 33/801/652/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Педини Олега Анатолійовича – на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 01 лютого 2026 року о 18 год 32 хв по вул. Дністровській, 4 в м. Могилів-Подільському Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 150» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» Могилів-Подільської міської ради, висновок №11 від 01 лютого 2026 року, вміст алкоголю 0,36% - 0,34%.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник Цабака В. П. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції безпідставно відхилено заперечення захисту щодо порушення порядку проведення огляду в медичному закладі без надання їм належної правової оцінки.

Так, у медичному закладі не було проведено обов`язкового підтверджуючого лабораторного дослідження (газорідинної хроматографії).

Відеозапис події не є суцільним.

Допитаний в судовому засіданні лікар ОСОБА_2 не зміг пригадати, чи дійсно ним проводився клінічний огляд водія та вказав, що на його думку такий не є обов`язковим, адже достатньо лише показників алкотестера. Однак, яким чином ним були встановленні відповідні дані, так і не зміг пояснити. Вказане свідчить лише про те, що клінічний огляд водія лікарем не проводився, а внесення лікарем до офіційного Акту огляду завідомо вигаданих клінічних даних без їх фактичного вимірювання свідчить про грубу фальсифікацію медичного документа, що повністю нівелює його об`єктивність та законність.

Разом з тим, під час вивчення відеозапису захист звернув увагу суду на те, що лікар спочатку складає Висновок №11 від 01.02.2026, натомість Акту огляду взагалі ним не складається, що є грубим порушенням вимог Інструкції, оскільки згідно п.15 Розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, висновок складається виключно на підставі Акта медичного огляду, а відтак Акт є первинним документом який має скласти лікар під час огляду водія на стан сп`яніння.

На відповідні запитання захисту до свідка, лікар ОСОБА_2 повідомив, що спершу ним дійсно заповнювався Висновок огляду на стан сп`яніння та лише потім, коли такий був вручений поліцейським та останні покинули приміщення, приступив до складення Акту огляду водія на стан сп`яніння і для нього немає значення, який документ спершу необхідно заповнювати, адже це не впливає на його висновок.

Також свідок не зміг пояснити співпадіння у часі складення Акту та Висновку, де в обох документах проставлено час 18:55 год. Звертаємо увагу, що таке співпадіння є неможливим, оскільки Акт передує Висновку та враховуючи, що водій проходив алкотестер двічі з різницею в 20 хв., друга спроба в Акті зазначено о 19:15 год., Висновок мав з`явитись не раніше вказаного часу.

Вказане вкотре свідчить на недопустимість вказаного Акту та Висновку, адже Акт є первинним документом, з якого інформація переноситься у Висновок. Неможливо видати Висновок на підставі документа, якого фізично ще не існувало в природі.

А відтак, складення Акту та Висновку відбулось із грубим порушенням вимог п.15 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 та в силу п. 21 Інструкції є самостійною підставою для визнання Висновку недійсним.

Під час вивчення відеозапису захистом було звернуто увагу суду на те, що огляд особи проводився третьою особою, а не лікарем, який складав Висновок щодо результатів огляду.

Медичний персонал, який не ознайомлений із порядком роботи технічних приладів, зокрема, в частині коректності вимірювання та умов, за яких прилад дає похибку, може припуститись ряду помилок, що в послідуючому впливає на його показники.

В даному випадку, третя особа, яка запускала прилад та надавала його на проходження водієві, самостійно розпакувала мундштук, вставила його до приладу та при цьому руки були незахищені, без медичних рукавиць. Варто зауважити, що під час проведення повторного дослідження не встановлено, що даною особою було використано новий «чистий» мундштук, що також вбачається із відеозапису поліцейських. Разом з тим, протягом робочого дня медичний персонал систематично проводить обробку рук антисептиком, що не виключає його потрапляння до мундштука, водночас, перед проведення огляду тестовий забір повітря нею не здійснювався, що не виключає похибку в показнику приладу.

Також звертаємо увагу на те, що в даному медичному закладі взагалі відсутня належна інструкція по експлуатації даного технічного приладу, а у відповідь на адвокатський запит, медичною установою було надано інструкцію, яка розроблена лікарем ОСОБА_2 саме для надання відповіді на даний запит.

Із наданих медичною установою документів на алкотестер вбачається, що чинність сертифікату на даний прилад встановлено до 07 червня 2022 року, а відтак термін його дії сплив, що виключає законність його використання в медичному закладі.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи його захисника, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01 лютого 2026 року ЕПР1 № 580835, 01 лютого 2026 року о 18 год 32 хв по вул. Дністровській, 4 в м. Могилів-Подільському Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Land Cruiser 150» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в КНП «Могилів-Подільська ОЛІЛ» Могилів-Подільської міської ради, висновок №11 від 01 лютого 2026 року, вміст алкоголю 0,36% - 0,34%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1).

Відповідно до акту медичного огляду від 01 лютого 2026 року, складеному о 18 год 55 хв, огляд ОСОБА_1 проводився засобом «Драгер Алкотест 6820», результат – 0,36%, 0,34%, заключний діагноз – алкогольне сп`яніння.

Відповідно до висновку медичного огляду від 01 лютого 2026 року, складеному о 18 год 55 хв на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат алкотестеру позитивний – 0,36%, 0,34% (а. с. 5).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився у медичному закладі. Результат огляду – 0,36 , 034 проміле. (а. с. 6).

Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із автомобільного реєстратора поліцейського авто, нагрудних камер поліцейських.

На відео із автомобільного реєстратора зафіксовано, як о 18 год 37 хв поліцейські переслідують та зупиняють автомобіль «Toyota Land Cruiser 150» д.н.з. НОМЕР_1 .

На відеозаписах із нагрудних камер поліцейських зафіксовано як працівники поліції підходять до зупиненого автомобіля, повідомляють про відеофіксацію, просять пред`явити документи.

О 18 год 40 хв поліцейський виявляє у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у закладі охорони здоров`я та роз`яснює наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд у лікарні.

О 18 год 51 хв поліцейські доставляють ОСОБА_1 у лікарню.

О 18 год 58 хв ОСОБА_1 продуває «Драгер», результат 0,36 проміле, після чого лікар складає висновок медичного огляду.

О 19 год 14 хв ОСОБА_1 повторно продуває «Драгер», результат 0,34 проміле.

Поліцейські складають адміністративні матеріали та о 19 год 21 хв ознайомлюють із ними ОСОБА_1 .

Проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п. 14-21 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Вказані норми кореспондуються із вимогами ст. 266 КУпАП.

Натомість, як видно із відеозапису медичний огляд ОСОБА_1 лікарем у закладі охорони здоров`я не проводився взагалі, акт медичного огляду не складався. Окрім того такі обставини були підтверджені лікарем у судовому засіданні суду першої інстанції.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення від 01 лютого 2026 року ЕПР1 № 580835 складений на підставі висновку щодо результатів медичного огляду, який є недійсним у зв`язку із допущеними порушеннями вимог Інструкції при його складенні.

Проте на вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

У справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Виходячи із положень статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення, проте зі змісту складеного працівниками поліції протоколу відносно ОСОБА_1 вбачається, що він складений без дотримання вимог закону на підставі недопустимого доказу.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Педини Олега Анатолійовича – задовольнити.

Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук