Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №126/365/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/365/26

Провадження № 33/801/648/2026

Категорія: 149

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Гуцола В. І. на постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Бершадського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та на підставі статті 36 КУпАП застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що 13 лютого 2026 року о 22 год 20 хв по вул. Заводській в с. Красносілка Гайсинського району Вінницької області він керував транспортним засобом Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_2 , не маючи права керування ним, що вчинено повторно протягом року; крім того керував вказаним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей); від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Гуцол В. І. подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України), які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу. Оскільки сама зупинка була протиправною, всі наступні докази та складені протоколи відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», є недопустимими. Крім того після відмови водія від проходження огляду на місця зупинки транспортного засобу поліцейські в порушення вимог статті 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07 листопада 2015 року, не доставили його до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду. Також всупереч вимогам статті 266 КУпАП водія не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, захисник звертав увагу, що диспозиція цієї статті передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті. Проте у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590781 від 13 лютого 2026 року кваліфікуюча ознака повторності не вказана та взагалі відсутня. Попри це суд першої інстанції самостійно визнав особу винною у повторному правопорушенні, чим вийшов за межі пред`явленого обвинувачення.

Крім того 21 червня 2026 року адвокат Гуцол В. І. подав клопотання про зупинення провадження у цій справі до прийняття рішень Конституційним Судом України за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Клопотання обґрунтував тим, що Конституційний Суд України наразі розглядає справи щодо відповідності Конституції України положень частини першої статті 130 та частини другої статті 33 КУпАП, тобто саме тих правових норм, за якими ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності судом першої інстанції. Зазначав, що чинна редакція цих норм, яка передбачає безальтернативність стягнення та обмежує суд у врахуванні особи порушника, порушує презумпцію невинуватості й принцип індивідуалізації юридичної відповідальності. Оскільки в КУпАП відсутня норма, яка регулює зупинення провадження, просив застосувати аналогію закону, зокрема пункт 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та зупинити апеляційний розгляд.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що клопотання про зупинення провадження та апеляційна скарга задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Щодо клопотання про зупинення провадження.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями КУпАП не врегульовано загального порядку та підстав для зупинення провадження у справі (або строків її розгляду), за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Зокрема частиною четвертою статті 277 КУпАП передбачено можливість зупинення строку розгляду справ лише у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про правопорушення, пов`язане з корупцією, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися.

Зупинення провадження в справах про інші адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 130 КУпАП, чинним законодавством не передбачено, і таке зупинення буде можливим лише після внесення відповідних змін до цього Кодексу.

Такий підхід узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленою в інформаційному листі від 04 грудня 2025 року № 718/0/158-25, де наголошено, що зупинення судового провадження в справах про інші адміністративні правопорушення (крім пов`язаних з корупцією) можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

При цьому посилання адвоката Гуцола В. І. на необхідність застосування аналогії закону та норм КАС України, зокрема пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, є безпідставними. Як зазначено у вищезгаданому листі Верховного Суду відповідно до усталеної судової практики суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону, проте найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є саме Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України), а не адміністративне судочинство. Водночас норми КПК України також не передбачають можливості зупинення судом провадження з підстав розгляду Конституційним Судом України аналогічних правових норм.

За таких обставин, правові підстави для застосування аналогії закону та зупинення апеляційного розгляду відсутні. Отже клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Гуцола В. І. про зупинення провадження у цій справі не узгоджується з вимогами закону та задоволенню не підлягає.

Щодо апеляційної скарги.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 590781 та ЕПР1 № 590786 від 13 лютого 2026 року 13 лютого 2026 року о 22 год 20 хв по вул. Заводській в с. Красносілка Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_2 , не маючи відповідної категорії на керування ним. Крім того керував вказаним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей); від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Протоколи складені уповноваженою особою, а їх зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протоколи підписані особою, яка їх склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Будь-яких зауважень або заперечень на ці протоколи, дії працівників поліції чи факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в протоколах не вказав, пояснень по суті правопорушення не надав.

Відповідно до пункту 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Адміністративна відповідальність за частиною п`ятою статті 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою – четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, що полягають у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (не маючи відповідної категорії на керування ним), вчиненому повторно протягом року, що підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 590781 від 13 лютого 2026 року;

- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА 5590819 від 28 серпня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн 00 к.;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт зупинки транспортного засобу Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , процедуру встановлення відсутності у водія права керування цим транспортним засобом.

Згідно з пунктом 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі – Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, в зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.

Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп`яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення та відеозапис є доказами у справі про адміністративне правопорушення та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд правильно взяв їх до уваги.

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Гуцола В. І. про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, які б давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу, є безпідставними.

Як видно з відеозапису, долученого до матеріалів справи, підставою зупинки транспортного засобу Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом НОМЕР_2 , стало порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України, оскільки він керував автомобілем у темну пору доби без освітлення номерного знака. Водночас предметом доказування у цій справі є саме фактичні дані щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також її відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Встановлені обставини зупинки транспортного засобу не спростовують висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126 та частиною першою статті 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не було доставлено для огляду в найближчий заклад охорони здоров`я, то вони спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому водій висловив категоричну відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я (27:45 хвилина відеозапису), що свідчить про закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовують його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. До того ж, згідно з наявним у справі клопотанням дружини водія, ключі від транспортного засобу були передані їй, що фактично виключило можливість подальшого руху.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі пред`явленого обвинувачення в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, тому що протокол про адміністративне правопорушення складено саме за цією нормою, диспозиція якої вже передбачає ознаку повторності вчинення правопорушень, передбачених частинами другою–четвертою цієї статті. Суд першої інстанції розглянув справу виключно в межах інкримінованої поліцією норми, а сама кваліфікуюча ознака повторності підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема постановою про накладення адміністративного стягнення від 28 серпня 2025 року.

Інші доводи, на які посилається заявник, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 126, частиною першою статті 130 КУпАП.

Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції в межах санкції частини п`ятої статті 126 КУпАП (як більш суворого правопорушення за правилами статті 36 КУпАП), з урахуванням характеру правопорушення та особи винного.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Гуцола В. І. залишити без задоволення, а постанову судді Бершадського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. С. Панасюк