Постанова від 25 червня 2026 р. у справі №344/11946/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 344/11946/25

Провадження № 22-ц/801/1353/2026

№ 22-ц/801/1352/2026

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа № 344/11946/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лавренової Олени Анатоліївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.03.2022 року близько 07.00 год на автодорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (416 км+150 м) у селищі Вороновиця Вінницького району Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки (моделі) «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу марки (моделі) «Volkswagen Т4», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , транспортного засобу марки (моделі) «IVECO», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу марки (моделі) «OPEL ZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки (моделі) «Volkswagen Т4», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.206682757. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся власник транспортного засобу марки (моделі) «IVECO», д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_1 . На підставі Страхового акту № 220000553867 від 13.04.2022 року страховик здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 51 126,83 грн. Однак, у подальшому учасники вказаної ДТП звернулися з письмовими заявами про припинення розгляду повідомлення про ДТП, оскільки були відсутні претензії, матеріали ДТП поліцейськими не складалися, а тому страхове відшкодування було виплачено безпідставно. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 51 126,83 грн (п`ятдесят одна тисяча сто двадцять шість гривень 83 коп.) безпідставно отриманих коштів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 2422,40 грн судового збору.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2025 року про залишення позову без розгляду.

Не погоджуючись з такими рішеннями суду представник ОСОБА_1 – адвокат Лавренова О.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нові рішення, якими в задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 31.03.2022 року близько 07.00 год. на автодорозі М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине (416 км+150 м) у селищі Вороновиця Вінницького району Вінницької області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки (моделі) «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу марки (моделі) «Volkswagen Т4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , транспортного засобу марки (моделі) «IVECO», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу марки (моделі) «OPEL ZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок якої транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки (моделі) «Volkswagen Т4», д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР.206682757.

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся власник транспортного засобу марки (моделі) «IVECO», д.н.з. НОМЕР_3 , - ОСОБА_1 .

На підставі страхового акту № 220000553867 від 13.04.2022 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (як власнику транспортного засобу марки (моделі) «IVECO», д.н.з. НОМЕР_3 ) у розмірі 51126,83 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.04.2022 року № ЗР027388 (а.с. 33-34).

Згідно повідомлення відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 25.01.2025 року № 24304-2025, учасники вказаної ДТП звернулися з письмовими заявами про припинення розгляду повідомлення про ДТП, оскільки були відсутні претензії; матеріали ДТП поліцейськими не складалися.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачу було виплачено страхове відшкодування на підставі виникнення у страхувальника цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, проте в подальшому вину жодного з учасників ДТП визнано не було, і відповідно цивільно-правова відповідальність не виникла в жодної особи, безпідставне збагачення відповідача ОСОБА_1 на суму 51126,83 грн. не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних засобів захисту (віндикації, реституції), а у добровільному порядку відповідач вказані грошові кошти не повернув.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено випадки, коли шкода не відшкодовується.

Так, згідно з п. 32.1 цієї статті, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Відповідно до положень статей 509, 979, 980 ЦК України та статей 3, 6, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по суті є майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Отже, обов`язок страховика щодо здійснення страхової виплати особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто, за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності, у страховика також не виникає зазначений обов`язок.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16 липня 2018 року у справі № 910/20412/16, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Отже, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.

Так, згідно повідомлення Відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 25.01.2025 року № 24304-2025, учасники вказаної ДТП звернулися з письмовими заявами про припинення розгляду повідомлення про ДТП, оскільки були відсутні претензії; матеріали ДТП поліцейськими не складалися.

У зв`язку з отриманням відповідачем страхового відшкодування за відсутністю у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» обов`язку з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відбулась безпідставна виплата коштів відповідачу ОСОБА_1 , правові наслідки якої врегульовані статтею 1212 ЦК України.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Отже, зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв`язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 04.10.2017 року у справі № 6-1216цс17.

Оскільки цивільно-правова відповідальність у страхувальника не настала у зв`язку з відсутністю вини водія забезпеченого автомобіля – ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, у відповідача були відсутні підстави для отримання страхових виплат за полісом ЕР.206682757, тоді як страховик сплатив відповідачу кошти в розмірі 51 126,83 грн за матеріальну шкоду, яка була заподіяна за відсутності вини страхувальника, що є неналежною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), а тому кошти є безпідставно сплаченими та набутими відповідачем без достатньої правової підстави і підлягають поверненню відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, врахував, що цивільно-правова відповідальність у страхувальника не настала у зв`язку з відсутністю його вини у скоєнні ДТП, у зв`язку чим вірно застосував норми матеріального права, а саме ст. 1212 ЦК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин та прийшов до висновку про задоволення позову про повернення безпідставно набутих коштів.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

За результатами перегляду справи по суті апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції ухваленого по суті спору, а тому і підстави для скасування додаткового рішення також відсутні, оскільки воно ухвалено в порядку визначеному ст.ст. 137,141,270 ЦПК України та з урахуванням усталеної судової практики, визначений судом першої інстанції розмір компенсації витрат позивача відповідає принципам розумності і справедливості.

В порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, відсутні і підстави для компенсації відповідачу понесених нею витрат на стадії апеляційного перегляду справи.

Відповідно до положень пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лавренової Олени Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 березня 2026 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук