Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №149/3395/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 149/3395/25

Провадження № 22-ц/801/1504/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа № 149/3395/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.01.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з аліментів та пені,-

Встановив

17.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з аліментів та пені, посилаючись на те, що вона з 15.09.2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем , який рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 20.02.2017 року був розірваний і у якому у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пізніше, рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 20.05.2016 року з відповідача на користь ОСОБА_1 було стягнено аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідач майже не сплачував аліменти, проте, в період з 2016 року по час подання позову з нього було стягнено всього 16 305,89 грн. аліментів .

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 29.10.2024 року ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4

21.08.2024 року вона, ОСОБА_1 , уклала шлюб з ОСОБА_5 , якого рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 04.02.2025 року було оголошено усиновлювачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого тягар по вихованню сина перейшов на ОСОБА_5 , а обов`язок ОСОБА_3 по сплаті аліментів з 06.03.2025 року припинився.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 з 2016 року аліменти майже не сплачував ,внаслідок чого у нього станом на 06.03.2025 року виникла заборгованість у розмірі 111 130, 11грн, а розмір пені набагато більший за вказану суму , просила стягнути з останнього на її користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина у зазначеній сумі та окремо неустойку за прострочення сплати аліментів в період з 01.04.2026 року по 06.03.2025 року у розмірі заборгованості - 111 130,11 грн.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 21.01.2026 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 111130, 11 грн. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в період з 01.04.2016 по 06.03.2025 в сумі 111130, 11 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 2222,60 грн. судового збору.

Встановлено, що 01.07.2025 року ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_6 і після шлюбу взяв прізвище дружини – ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення в частині стягнення з нього заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 111 130, 11грн скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення , яким у задоволенні цих вимог відмовити. Вказав , що аліменти з нього вже стягуються державним виконавцем у порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження» на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду від 20.05.2016 року та відкритого на його виконання виконавчого провадження №АСВП:51944138,а повторне стягнення цієї ж заборгованості з аліментів , які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з аліментів , суд виходив із того, що заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.05.2016 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини, на виконання якого видано виконавчий лист. Згідно наданого державним виконавцем розрахунку заборгованість зі сплати аліментів станом на березень 2025 року склала 111 130,11 грн. Оскільки ОСОБА_3 доказів погашення заборгованості або відсутності своєї вини у її виникненні не надав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 суми заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів.

Колегія суддів вважає, що із висновком суду про стягнення з відповідача заборгованості з аліментів погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права, чим допустив хибний висновок про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за аліментами.

Оскільки рішення суду оскаржується апелянтом лише в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів, в іншій частині рішення апеляційним судом не переглядається.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду в частині стягнення заборгованості з аліментів є повторним стягненням, оскільки існує відкрите виконавче провадження №АСВП:51944138 з виконання рішення Хмільницького міськрайонного суду від 20.05.2016 року про стягнення аліментів ,а тому наявна заборгованість підлягає стягненню державним виконавцем у порядку ,визначеному ЗУ «Про виконавче провадження» , заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 – 3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст.187 СК України один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину. Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.

Відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Верховний суд у постанові від 10.04.2024 року у справі №761/43598/21 дійшов висновку про те, що вказані норми матеріального права визначають порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні, за заявою платника, поданою відповідно до статті 187 СК України, і саме в цьому випадку закон передбачає право на звернення до суду та стягнення заборгованості за аліментами. Стягнення ж заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, при наявності спору може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження, при виконанні рішення суду про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потребує. У цій справі суд визначив розмір заборгованості за аліментами, стягнення якої не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду про стягнення аліментів.

Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 ,батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18)

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 20.05.2016 року у справі №149/914/16-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 19.04.2016 року і до досягнення дитиною повноліття.(а.с.23-24).

08.06.2016 року на виконання вищевказаного судового рішення Хмільницьким міськрайонним судом видано виконавчий лист (а.с.26)

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 20.02.2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 15.09.2015 року, актовий запис №61 розірвано.(а.с.22).

Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 29.10.2024 року ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30-31)

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 04.02.2025 року ОСОБА_5 , оголошено усиновлювачем малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32-33)

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №51944138 ,відкритого на виконання судового рішення у справі №149/914/16-ц, розмір заборгованості ОСОБА_3 з 04.2016 року станом на 10.09.2025 року складає 116 120,11 грн (а.с.27-29).

Оскільки заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.05.2016 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вже стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини, на виконання якого 08.06.2016 року видано виконавчий лист. Отже, спірні правовідносини щодо утримання дитини вже врегульовані судовим рішенням, яке набрало законної сили та підлягає примусовому виконанню в порядку, визначеному ЗУ «Про виконавче провадження». Наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_3 рішення суду, не створює нових самостійних матеріально-правових вимог між сторонами, а є наслідком невиконання вже існуючого судового рішення. Тому така заборгованість повинна стягуватися державним виконавцем у межах відкритого виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого судом. Звернення до суду з окремим позовом про стягнення заборгованості за аліментами фактично спрямоване на отримання ще одного судового рішення щодо виконання того самого аліментного обов`язку, який вже підтверджений рішенням суду та забезпечений виконавчим документом. Ухвалення такого рішення створює ризик подвійного стягнення однієї й тієї ж суми заборгованості, оскільки вона одночасно підлягатиме стягненню як у межах виконавчого провадження за рішенням від 20.05.2016 року, так і на підставі нового судового рішення. При цьому чинне законодавство не передбачає можливості самостійного судового стягнення заборгованості за аліментами, які вже присуджені судом та стягуються у примусовому порядку. За наявності спору між сторонами суд вправі вирішити питання щодо правильності визначення розміру такої заборгованості, однак саме її стягнення здійснюється державним виконавцем у межах виконавчого провадження. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.

Повторне стягнення з боржника новим набувачем - позивачем однієї і тієї ж заборгованості, право на стягнення якої існує за іншим документом, створює ситуацію, де на один борг буде два виконавчих документи ,які підлягають окремому виконанню ( чинний виконавчий напис і рішення суду), що прямим порушенням права на справедливий суд та принципу "Non bis in idem" (не стягувати двічі за одне й те саме) .

Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є ,зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З огляду на викладене, наявність відкритого виконавчого провадження №51944138 по виконанню рішення про стягнення аліментів і часткове стягнення такої заборгованості , робить позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з аліментів необґрунтованими та такими, що порушують принцип недопустимості подвійного стягнення, у зв`язку з чим у задоволенні її позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів у сумі 111 130, 11 грн. необхідно відмовити.

Постановляючи оскаржуване рішення суд на вказане уваги не звернув і, невірно встановивши обставини справи і неправильно застосувавши норми матеріального права , при ухваленні рішення дійшов хибного висновку про задоволення позову у цій частині.

В іншій частині вимог щодо стягнення пені рішення суду відповідачем фактично не оскаржується і відповідні доводи скарги не наводяться, а тому судом не переглядається.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів задоволенню не підлягають і остання звільнена від сплати судового збору, то ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) підлягає відшкодуванню сплачений ним за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1333,56 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.01.2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 111 130,11 грн скасувати .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів за судовим рішенням у розмірі 111 130,11 грн, відмовити.

Судовий збір в розмірі 1333,56 грн ,сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги , компенсувати ОСОБА_8 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.П. Рибчинський