Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №587/1108/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1108/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить стягнути із відповідача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/8 частини заробітку (доходу) до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 березня 2023 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб. Від шлюбу сторони має малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час сторони проживають окремо. Дитина проживає разом із позивачкою. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 березня 2026 року у справі № 587/5801/25 шлюб між подружжям розірвано та стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини. Відповідач є особою працездатного віку, не досяг пенсійного віку, не має встановленої інвалідності чи інших обставин, що обмежують його працездатність, проходить військову службу у складі ЗСУ, не має інших утриманців. Позивачка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв`язку з чим позбавлена можливості повноцінно здійснювати трудову діяльність та отримувати самостійний дохід. Однак відповідач у добровільному порядку допомоги не надає, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися до суду.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явились, від представника позивачки – адвоката Петрищева О. О. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надав.

Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 04 березня 2023 року між позивачкою та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №152, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , батьком дитини в свідоцтві про народження зазначений ОСОБА_2 (а.с. 13).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 березня 2026 року у справі № 587/5801/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини від його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини (а.с. 14-15).

Дитина проживає разом із матір`ю, що підтверджується рішенням Сумського районного суду Сумської області від 16 березня 2026 року, цей факт відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивачка не має змоги працювати і утримувати себе та сім`ю.

У добровільному порядку питання щодо утримання дружини позивачка та відповідач не вирішили.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи положення ст. 182 СК України, суд вважає, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу), а саме до 03 лютого 2027 року, підлягає задоволенню.

Оскільки позивачка подала позов до суду 26 березня 2026 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду, суд прийшов до висновку, що аліменти підлягають стягненню з 26 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір № 24/03 про надання правової допомоги від 24 березня 2026 року (а.с. 6), Акт приймання-передачі адвокатських послуг по договору про надання правової допомоги № 24/03 від 19 червня 2026 року (а.с. 33), платіжну інструкцію (а.с. 33 зв. б.), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8), ордер (а.с. 7).

Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що вказана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн є завищеним і неспівмірним із предметом цього позову, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

На підставі ч. 6 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн за розгляд судом позовної вимог про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 12, 13, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 191 Сімейного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 26 березня 2026 року.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей