Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №583/3058/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа№ 583/3058/26

2-а/583/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого – судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову АП № 202, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. Копія постанови АП № 202 від 09.03.2026 року позивачу не вручалася, поштовим зв`язком не надсилалася, в тому числі не була доведена Позивачу іншими засобами та/або іншими способами передбачених законом. Також позивач не отримував жодних повідомлень про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не був присутній під час розгляду адміністративного матеріалу відносно нього. Про існування постанови позивачу стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження № 81207881 та накладення арешту на його банківські рахунки постановами державного виконавця від 08.06.2026 року. Відповідач не повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи, не забезпечив можливості надати пояснення або заперечення та фактично розглянув справу без участі позивача. У матеріалах справи відсутні будь-які докази належного повідомлення позивача про розгляд справи. З наявного військово-облікового документа вбачається, що інформація щодо позивача була актуалізована 25.02.2026 року. Також зазначений документ підтверджує, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , має військове звання солдат та перебуває на військовому обліку як військовослужбовець. На підставі вищевикладеного просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 АП № 202 від 09.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 18.06.2026 року відрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 23.12.2025 була сформована повістка № 6202659 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно з якою ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися 13.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дана повістка надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Даний факт підтверджується поштовим конвертом, який міститься в матеріалах адміністративної справи. А отже ОСОБА_1 вважається належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку № 560. Оскільки, ОСОБА_1 не з`явився у строк визначений у повістці, 25.02.2026 в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 202 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно з наданим поясненням ОСОБА_1 повістку не бачив і не отримував. Протокол про адміністративне правопорушення № 202 від 25.02.2026 був підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності. Другий примірник протоколу про адміністративне правопорушення вручено позивачу. У протоколі про адміністративне правопорушення № 202 від 25.02.2026 зазначено інформацію про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дана інформація була доведена ОСОБА_1 до відома під особистий підпис. А тому твердження позивача про те, що у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази його належного повідомлення про розгляд справи, є недостовірним. ОСОБА_1 був належним чином був повідомлений про місце і час розгляду адміністративної справи, але на розгляд справи не з`явився. 09.03.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову АП № 202 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Другий примірник постанови був надісланий позивачу рекомендованим поштовим відправленням (трек-номер R416150009253). Що стосується мети виклику, то визначальним для притягнення особи до адміністративної відповідальності є сам факт неявки на виклик до ТЦК за направленою повісткою, а не підстава для виклику. Того факту, що ОСОБА_1 не з`явився по повістці № 6202659, хоча був належним чином оповіщеним, достатньо для того щоб притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Станом на день розгляду адміністративної справи, ОСОБА_1 не проходив військову службу, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який долучено до відзиву на позовну заяву. А тому підстав для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 10 ч. 1 ст. 247 КАС України не має.

25.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач перебував на військовому обліку саме в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується матеріалами справи, військово-обліковими документами, повісткою №6202659 від 23.12.2025 року, а також іншими доказами, долученими до позову. Разом із тим відповідач не надав жодного доказу, що станом на 09.03.2026 року позивач перебував на військовому обліку саме у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Матеріали справи не містять жодного належного доказу того, що саме ІНФОРМАЦІЯ_7 був компетентним органом для складання протоколу, розгляду адміністративної справи та винесення постанови щодо позивача. Надані відповідачем документи свідчать про протилежне, а саме про перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, відповідач не довів наявності у нього повноважень на розгляд адміністративної справи стосовно позивача, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови незаконною. Відсутність належних та допустимих доказів події адміністративного правопорушення, недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності, невручення протоколу та постанови, а також порушення права позивача на участь у розгляді справи є самостійними та достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

26.06.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення № 202 від 25.02.2026 був підписаний особою, що притягується до адміністративної відповідальності. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено інформацію про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав під особистий підпис. протокол про адміністративне правопорушення складався і особа, що притягується до адміністративної відповідальності, під особистий підпис була повідомлена про місце і час розгляду справи, а тому потреба у надсиланні окремого повідомленням про розгляд справи була відсутня. А тому твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в подальшому призвело до порушень ст. 268 КУпАП, є безпідставним. Факт присутності позивача в третьому відділі підтверджується відповідним записом в ІНФОРМАЦІЯ_9 відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 . Щодо твердження про відсутність повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 та недоведеність підсудності адміністративної справи 25.02.2026 ОСОБА_1 був доставлений співробітниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), оскільки його дані шляхом направлення відповідного звернення були подані до органу, що входить до системи поліції з метою здійснення адміністративного затримання позивача та доставлення до ТЦК та СП для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення. Керуючись телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_10 від 09.09.2025 № 957/6227 щодо виконання розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.09.2025 №№ 115050/С, 115057/С щодо впорядкування роботи посадових (службових) осіб Р(М)ТЦК та СП при доставленні (супроводженні) громадян співробітниками Національної поліції (розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 06.09.2025 № 115050/С та № 115057/С є внутрішніми директивними документами військового управління з обмеженим доступом. 25.02.2026 позивач був взятий на військовий облік у третьому відділі ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ). Окреме рішення з даного питання не приймалося. У спірних відносинах відповідач діяв на підставі керівних документів, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. На підставі вищевикладеного просив задоволенні позову відмовити.

Положеннями ст. 12 КАС України передбачається, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

В розумінні ст. 257, ст. 263 ч.1 п. 2 КАС України вказана справа є незначної складності, може розглядатися в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням положень ст. 286 КАС України, в якій визначено, що вказаної категорії справи вирішуються судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження в справі, сторони письмово виклали свої обґрунтування, а тому суд дійшов висновку про подальший розгляд справи без виклику сторін.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої зі сторін про інше.

Оскільки, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи з викликом сторін, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, відповідач не заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а тому у відповідності до положень ст. ст. 4, 257, 260, 262 КАС України розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно із ст. 10 КАС України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито, крім випадків, визначених цим Кодексом, в розумінні ст. 4, ст. 262 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. У такому випадку судове засідання не проводиться, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи та мотиви суду.

Установлено, що 09 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову АП № 202, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Згідно вказаної постанови 25.02.2026 було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП ОСОБА_1 , який 13.01.2026 року о 09 год в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи оповіщеним про необхідність прибути відповідно до повістки через Укрпошту №6202659, до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних (а.с.10 зворот).

Вказана постанова прийнята на підставі протоколу №202 від 25.02.2023 року складеного стосовно ОСОБА_1 про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно фабули протоколу ОСОБА_1 13.01.2026 року о 09 год в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт до ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи оповіщеним про необхідність прибути відповідно до повістки через Укрпошту №6202659, до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних.

З наданих представником відповідача документів вбачається, що 23.12.2025 була сформована повістка № 6202659 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно з якою ОСОБА_1 був зобов`язаний з`явитися 13.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Дана повістка надіслана позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується витягом з трекінгу поштових відправлень Укрпошти (а.с.53 зворот-54).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що станом на час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач перебував на військовій службі, про що надав копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.16).

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (09.03.2026) діяв особливий період.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із пунктом 8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

За приписами абзаців 9 та 12 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, у повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначається, зокрема, мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з наведених вище приписів Закону № 3543-XII, територіальному центру комплектування та соціальної підтримки надано право викликати повісткою громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

При цьому, відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, вказаним Порядком № 560 уточнено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може викликати особу для взяття на військовий облік, уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП на підставі спірної постанови АП №202 від 09.03.2026 слугував висновок відповідача про порушення позивачем правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з неявкою позивача за повісткою без поважних причин 13.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до повістки № 6202659 від 23.12.2025, ОСОБА_1 викликано на 9:00 год. 13.01.2026 для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення наявності кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами примітки до статті 210 КУпАП слідує, що положення статей 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, відповідальність, передбачена статтею 210-1 КУпАП, не застосовується у разі можливості отримання даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.

Як встановлено зі змісту спірної постанови позивачу інкриміновано неприбуття 13.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом повісткою для уточнення даних, така ж мета зазначена і в повістці № 6202659.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 у результаті неприбуття порушив вимоги абзацу другого частини першої та третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абзацу третього ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», про порушення інших приписів законодавства у постанові не зазначено.

Так, як було зазначено раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, визначених у Додатку 2 до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, відповідними нормами передбачений обов`язок осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку прибути, зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас, зі змісту повістки № 6202659 від 23.12.2025 встановлено, що ОСОБА_1 викликано на 9:00 год. 13.01.2026 саме для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, як це передбачено пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів, визначених у Додатку 2 до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.

За таких обставин, висновки відповідача у спірній постанові про порушення позивачем правил перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1, ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є необґрунтованими.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ні в повістці № 6202659 від 23.12.2025, ні в постанові АП №202 відповідачем не було конкретизовано, які саме дані були відсутні у відповідача, у зв`язку з чим позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 9:00 год. 13.01.2026.

Так, правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі по тексту Закон № 1951-VIII).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1951-VIII, єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За змістом частини першої статті 5 Закону № 1951-VIII, Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать:

1) прізвище, відомості про зміну прізвища;

2) власне ім`я (усі власні імена), відомості про зміну власного імені;

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) місце народження;

6) стать;

7) місце проживання та місце перебування;

7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти;

8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

8-1) відомості про сімейний стан особи та відомості про членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

9) реквізити паспорта громадянина України та документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії);

9-1) відомості про громадянство (зміну громадянства);

10) відомості про смерть особи або оголошення особи померлою чи визнання її безвісно відсутньою;

11) відомості щодо обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності);

12) відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи);

13) реєстраційний номер облікової картки платника податків;

14) відцифрований образ обличчя особи;

15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України;

15-1) відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію України (дата та напрямок);

16) реквізити документа про освіту (серія, номер, дата видачі, заклад освіти, що видав, рівень освіти, професія, галузь знань, спеціальність);

16-1) відомості про форму навчання здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти;

16-2) відомості про досвід роботи за спеціальністю;

17) відомості про встановлення, зміну групи інвалідності;

17-1) відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду);

19) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;

20) відомості про наявність судимості (зняття чи погашення судимості);

20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення);

21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

22) відомості про статус ветерана війни;

23) відомості про володіння іноземними мовами;

24) відомості про дозвіл на зберігання та носіння зброї;

25) відомості про проходження програм підвищення кваліфікації, перепідготовки;

26) відомості про документи, оформлені для виїзду за кордон на постійне проживання, або залишення на постійне проживання за кордоном, або повернення в Україну;

27) реквізити посвідчення водія (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);

28) реквізити посвідчення тракториста-машиніста (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, категорія);

29) реквізити кваліфікаційного посвідчення члена палубної команди судна внутрішнього плавання, іншого кваліфікаційного документа, яким підтверджуються професійні компетентності для безпечної експлуатації судна внутрішнього плавання, міжнародного посвідчення на право управління прогулянковим судном, посвідчення судноводія малого судна/водного мотоцикла, іншого документа, що надає право на управління прогулянковим судном, малим судном, водним мотоциклом (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, кваліфікація);

30) реквізити свідоцтва пілота повітряного судна (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії, категорія);

31) відомості про примусове виконання рішення щодо особи-боржника (реквізити та відомості виконавчого документа);

32) відомості про особу, зниклу безвісти за особливих обставин;

33) відомості про внутрішньо переміщену особу;

34) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У силу частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від:

1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у пунктах 1-5, 8, 8-1, 10, 11 частини першої статті 7 цього Закону;

2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 частини першої статті 7 цього Закону.

3) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомості, зазначені у пунктах 12 і 13 частини першої статті 7 цього Закону;

4) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - відомості, зазначені у пунктах 15 і 15-1 частини першої статті 7 цього Закону;

5) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, - відомості, зазначені у пунктах 16 і 16-1 частини першої статті 7 цього Закону;

6) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, - відомості, зазначені у пункті 17-1 частини першої статті 7 цього Закону;

7) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, - відомості, зазначені у пунктах 12, 16-2, 17 частини першої статті 7 цього Закону;

8) органу прокуратури вищого рівня, що організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, - відомості, зазначені у пункті 18 частини першої статті 7 цього Закону;

9) Державної судової адміністрації України - відомості, зазначені у пунктах 11, 19 частини першої статті 7 цього Закону;

10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 частини першої статті 7 цього Закону;

11) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, - відомості, зазначені у пункті 31 частини першої статті 7 цього Закону;

12) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей ветеранів та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - відомості, зазначені у пункті 22 частини першої статті 7 цього Закону;

13) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, - відомості, зазначені в пункті 29 частини першої статті 7 цього Закону;

14) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації, - відомості, зазначені у пункті 30 частини першої статті 7 цього Закону;

15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у пунктах 7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 частини першої статті 7 цього Закону;

16) центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, - відомості, зазначені у пункті 28 частини першої статті 7 цього Закону;

17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у пунктах 1-4, 7, 13, 16-2, 25 частини першої статті 7 цього Закону;

18) інших державних органів - держателів (розпорядників, адміністраторів) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, крім тих, що містять відомості, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, - відомості, зазначені у частині першій статті 7 та у частині першій статті 8 цього Закону.

Реєстр отримує дані, зазначені у пункті 17-1 частини першої статті 7 цього Закону, шляхом електронної інформаційної взаємодії з електронною системою охорони здоров`я з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів.

Таким чином, наведені вище приписи статей 7 та 14 Закону № 1951-VIII вказують на те, що персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться і в інших базах даних, з яких органи ведення Реєстру отримують інформацію.

Суд вказує, що позивачем оновлено його дані 25.02.2026, що підтверджується випискою із застосунку Резерв+, мається запис, що дані уточнено вчасно (а.с.14).

Додатково суд вказує на те, що відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено про неможливість отримання необхідних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VIII.

Окрім того, відповідачем до суду не надано жодних доказів неможливості отримання даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VIII.

Відтак, наведені вище норми визначають наявність у відповідача можливості отримати персональні дані позивача з інших баз даних, проте відповідачем не доведено неможливості отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних та не зазначено про таку неможливість.

Враховуючи, що приписами примітки до статті 210 КУпАП передбачена можливість притягнення особи до відповідальності лише у разі неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, а відповідачем такої неможливості не доведено та не визначено у надісланій повістці та оспорюваній постанові перелік даних позивача, які підлягали оновленню, то відсутні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Підсумовуючи наведене вище, суд вказує, що оскільки наведені норми Закону № 1951-VIII визначають наявність у відповідача можливість отримати персональні дані позивача з інших баз даних, суд вважає, що відповідачем не доведено неможливості отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, а тому не доведено необхідність направлення повістки позивачу для уточнення даних.

Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За викладених обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а постанова АП №202 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 09.03.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Висновок суду.

Таким чином, оцінюючи надані в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, перевіряючи чи прийнято відповідачем постанову обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно, суд приходить до висновку, оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань установи відповідача.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2,4, 6, 9,10,12, 72-77, 90,139, 229, 242-246, 286 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 АП № 202 від 09.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн, закрити провадження в справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26.06.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса АДРЕСА_3 , код ЄРДПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Т.О. Ярошенко