Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №591/2575/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/2575/26

Провадження № 2/591/911/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Шпаченка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/2575/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, свої вимоги мотивує тим, що відповідач укладав кредитний договір з ТОВ «Мілоан», за яким отримав кредитні кошти в сумі 5 000 грн. Зобов`язання з повернення коштів та сплати відсотків не виконав. У подальшому на підставі договору факторингу позивачу перейшло право вимоги до відповідача за цим договором на загальну суму 17852,23 грн., у тому числі 5 000 грн. – тіло, 12795,23 грн. – відсотки, 475 грн. – комісія. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову, зазначивши, що нарахування відсотків було здійснено без врахування законодавчого обмеження максимального денного розміру відсоткової ставки. Нарахування заборгованості за комісією суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів». За наданим розрахунком з 22.01.2024 відповідачу періодично нараховувалась комісія за пролонгацію. Нарахування відсотків обгрунтовувалось пунками 1.5.2 та 2.3.1.1. договору. Пункту 2.3.1.1 взагалі немає у договорі. Витрати на професійну правничу допомогу є необгрунтовано завищеними, просить їх зменшити до 500 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві. Крім того, зазначив, що нараховані відсотки є неспівмірними із тілом кредиту, яке є майже втричі меншим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 10.12.2023 відповідачем подана заява на отримання кредиту №5614597, у якій вказано персональні дані позичальника (а.с. 14)

10.12.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 5614597.

Згідно з пунктами 1.1-1.7 цього Договору сума кредиту складає 5000грн., а процентна ставка за користування кредитом 1,25% на день протягом пільгового періоду, який триває 15 днів та 3,5% на день протягом поточного періоду, який триває 90 днів.

Пунктом 1.5.1 договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 475 грн. – 9,5% від суми кредиту одноразово.

Пунктом 2.3.1 передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови, що позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити передбачені цим п. 2.3 Договору та розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, у розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо це передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується у момент підписання додатку/додаткової угоди. (а.с. 6-11).

Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту, нею визначено загальну суму – 22162,50 грн, у тому числі тіло – 5000 грн., 16687,50 грн. – відсотки, 475 грн. - комісія, кількість днів у розрахунковому періоді – 105 днів. (а.с. 12).

Відповідно до довідки та копії платіжного доручення 10.12.2023 ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування коштів відповідачу в сумі 5000 грн. за договором 5614597 (а.с. 13зв, 15).

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 29.07.2024 року укладено договір відступлення права вимоги № 110-МЛ/Т. Відповідно до умов договору та додатків до нього ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит Капітал» належне йому право вимоги до осіб коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан», а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право вимоги грошових коштів за договорами.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача за договором №5614597 на суму 17852,23 грн., у тому числі 5000 грн. – тіло, 12795,23 грн. – відсотки, 475,00 грн. – комісія (а.с. 17-28).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків за період з 10.12.2023 по 23.04.2024 на суму заборгованості нараховувались відсотки: протягом перших 15 днів – по 62,50 грн. щоденно (1,25% від суми боргу). З 26.12.2023 по 04.01.2024 відсотки нараховувались у розмірі 175,00 грн. щоденно (3,5% від тіла) на підставі п. 1.5.3 укладеного договору. З 01.05.2024 по 22.01.2024 відсотки нараховувались на підставі п. 1.5.3 договору у розмірі 115 грн. (2,3%).

22.01.2024 відповідач оплатив: 100 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту, 209 грн. – тіло, 199 грн. – відсотки.

У періоді з 23.01.2024 відсотки нараховувались згідно з п.п. 1.5.2 та 2.3.1.1 договору у розмірі 59,89 грн. щоденно (1,25% від залишку тіла кредиту – 4791 грн.).

У періоді з 07.02.2024 по 07.03.2024 проценти нараховувались у розмірі 110,19 грн. (2,3% від залишку тіла кредиту – 4792 грн.) на день.

07.03.2024 відповідач сплатив 100 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту, 199 грн. – відсотків, 209,00 грн. – тіло кредиту.

З 08.03.2024 по 22.03.2022 відсотки нараховувались у розмірі 57,28 грн. (1,25% від залишку тіла кредиту – 4582 грн.).

З 22.03.2024 по 23.04.2024 відсотки нараховувались у розмірі 105,39 грн. (2,3% від залишку тіла кредиту – 4582 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно п. 1 ч. 1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 5000 грн.

Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами кредитного договору, який містить умови кредиту, процентні ставки, строк користування кредитом та інші істотні умови. Відповідач не заперечує отримання кошти за укладеним кредитним договором та їх неповернення у повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 512 та ст. 514 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданими доказами підтверджується відступлення права вимоги до відповідача за укладеним з відповідачем кредитним договором. Таким чином, позивач, як новий кредитор, має право вимагати стягнення на свою користь коштів за вказаним кредитним договором.

З наданого розрахунку вбачається, що відповідач двічі здійснював погашення тіла кредиту по 209 грн. щоразу. Таким чином, тіло кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, має становити 4582 грн., а не 5 000 грн., як зазначає позивач.

Відносно вимог щодо стягнення комісії суд зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за надання, обслуговування і повернення кредиту.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21).

Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачена необхідність внесення плати за надання кредиту (комісію).

При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена разова комісія.

Таким чином, враховуючи, що ані позикодавець у кредитному договорі, ані позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення пункту кредитного договору щодо обов`язку позичальника одноразово в момент видачі кредиту сплатити комісію, є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивачем заявлено до стягнення суму комісії 475 грн., яка була нарахована під час видачі кредиту. Разом з тим, як вбачається з наданого розрахунку ТОВ «Мілоан » також нараховувало комісію в сумі 100 грн. двічі – 22.01.2024 та 07.03.2024. Вказані суми нараховані безпідставно, а відповідач їх сплачував.

У зв`язку з викладеним сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії – 675 грн.

Відносно нарахованих відсотків суд зазначає таке.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, Перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами Прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Тобто вказаними положеннями закону визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 5614597 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено 10.12.2023, тобто до набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX (який набрав чинності 24.12.2023). Відповідно, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо поетапного обмеження денної процентної ставки (протягом перших 120 днів з 24.12.2023 — не більше 2,5% на день, протягом наступних 120 днів — не більше 1,5% на день).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок, суд констатує, що визначені договором ставки 1,25% та 2,3% в цілому вкладалися у граничні ліміти (2,5%) окрім періоду з 26.12.2023 по 04.01.2024, у якому відсотки нараховувались за ставкою 3,5% на день. За цей період сума правомірно нарахованих відсотків складає 1250 грн. (5000 грн. *2,5%*10 днів).

Крім того, положеннями договору передбачено пільговий період кредитування – 15 днів та поточний період – 90 днів. Пунктом 2.3 договору передбачено умови, за яких відбувається його пролонгація, зокрема, позичальник має право ініціювати пролонгацію договору, підписавши додаток або додаткову угоду, після підписання якої нараховується комісія. Позивачем не надано доказів, що між позичальником та позикодавцем укладались додаткові угоди до укладеного кредитного договору або що він підписував документи, пов`язані із його пролонгацією. Відтак, позивачем не надано доказів пролонгації укладеного договору.

Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, вимоги про стягнення відсотків, які були нараховані поза межами обумовленого договором строку кредитування (15+90 днів) не підлягають задоволенню.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» правомірно нараховані відповідачу відсотки:

з 10.12.2023 по 25.12.2023 (15 днів): за пільговою ставкою 1,25% на день від тіла 5 000 грн. – 937,50 грн.

з 26.12.2023 по 04.01.2024 (10 днів) за ставкою 2,5% від тіла 5000 грн. - 1250 грн.

з 05.01.2024 по 22.01.2024 (18 днів) – за ставкою 2,3% від тіла 5000 грн. – 2070 грн.

з 23.01.2024 по 06.02.2024(15 днів) – за ставкою 1,25% від тіла 4791,00 грн.- 898,31 грн.

з 07.02.2024 по 06.03.2024 (29 днів) - за ставкою 2,3% на день від залишку тіла 4791,00 грн. - 3195,60 грн.

з 08.03.2024 по 22.03.2024 (15 днів) – за ставкою 1,25% на день від залишку тіла 4582,00 грн. 859,13 грн.

з 22.03.2024 по 24.03.2024 (2 дні):за ставкою 2,3% на день від залишку тіла 4582,00 грн.- 210,78 грн.

Кінцева сума правомірно нарахованих відсотків становить:9421,32 грн.

З урахуванням часткової сплати відповідачем відсотків у розмірі 398 грн., кінцева сума правомірно нарахованих відсотків становить: 9023,32 грн.

Враховуючи викладене, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача становить 13405,32 грн. (4582 грн. (тіло) + 9023,32 грн. (відсотки) – 200 грн. (комісія))

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв?язку з частковим, на 75,09%, задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2000,10 грн., сплачений при зверненні до суду.

При зверненні з позовом у позовній заяві позивачем було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги акту наданих послуг, яким визначено перелік виконаних робіт на суму 8000 грн. у справі за позовом до ОСОБА_1 , детальний опис виконаних робіт.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги у даній справі.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи часткове, на 75,09% від первісно заявлених вимог, задоволення позову, наявність відповідного клопотання відповідача, той факт, що справа про стягнення кредитної заборгованості є нескладною, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, час, фактично витрачений адвокатом на представництво інтересів клієнта, суд вважає за належне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 1500 грн.

Відповідачем у відзиві було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію договору про надання правової допомоги, укладеного відповідачем з Адвокатським бюро «Юрконсалт» та додатковий договір до нього, яким передбачено плату за подання відзиву – 5 000 грн., участь у судовому засіданні – 2 000 грн.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт укладення з позивачем договору про надання правничої допомоги у даній справі, відзив на позовну заяву поданий адвокатом Працевитим Г.О., який діяв на підставі ордера, виданого Адвокатським бюро «Юрконсалт», у даній справі відбулось одне судове засідання, у якій брав участь адвокат Біллерис Ю.О., що діяв на підставі ордеру, виданого тим же адвокатським бюро.

Позивачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи часткову, на 24,01% від первісно заявлених вимог, відмову у задоволенні позову, відсутність відповідного клопотання позивача, обсяг та час, фактично витрачений адвокатом на представництво інтересів клієнта, суд вважає за належне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 1743,70 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3510 грн., з позивача на користь відповідача – 1743,70 грн. На підставі наведеної вище норми з відповідача на користь позивача за наслідками розподілу судових витрат підлягає стягненню 1766,30 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» борг за договором про споживчий кредит № 5614597 в розмірі 13405,32 грн.; а також судові витрати в загальному розмірі 1766,30 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного тексту. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко