Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №685/823/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/823/25

Провадження № 22-ц/820/928/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю представника апелянта та прокурора,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області в складі судді Самойловича А.П. від 26 січня 2026 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року керівник Волочиської окружної прокуратури, звертаючись в суд з вказаним позовом в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради до відповідача, вказував, що 28 вересня 2021 року Теофіпольською селищною радою прийнято рішення № 27-13/2021 «Про передачу у власність земельних ділянок», яким затверджено проект землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 площею 82,5770 га, цільове призначення якої змінюється «із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовища) (код КВЦПЗ – 18.00)» у землі «для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03)», яка розташована за межами населеного пункту с. Святець та передано у власність земельну ділянку площею 0,9658 га, кадастровий номер 6824784000:04:007:0031 (код КВЦПЗ – 01.03) – для ведення особистого селянського господарства за адресою: за межами населеного пункту с. Святець, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

16 листопада 2021 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031.

Водночас Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 017 від 01 грудня 1995 року підтверджується право колективної власності на землю агрофірми «Святець», площа переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у колективну власність земель становить 4639,8 гектарів.

Згідно протоколу № 1 від 01 лютого 2003 року загальних зборів власників земельних паїв на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області прийнято рішення при розподілі земель передати у власність орні землі, а інші сільськогосподарські угіддя (сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) залишити у спільному використанні. Загальними зборами власників земельних часток (паїв) на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та передачу їх у власність громадянам – власникам сертифікатів на території Святецької сільської ради. Загальна площа земель, переданих у власність, складає 3903,75 га, в т.ч. ріллі 3903,75 га. Розподіл земельних часток (паїв) між громадянами – власниками сертифікатів, вирішено провести шляхом жеребкування.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 21.10.2022 року № 3088/281-22 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031 перебуває в межах земель колективної власності агрофірми «Святець» згідно державного акту на право колективної власності. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031, а також інші земельні ділянки були утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , сертифікований інженер-землевпорядник, яка виготовляла проект землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001, листом від 23 вересня 2022 року № 10 повідомила, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 на електронних сервісах Державного земельного кадастру відсутні. Обстежена нею земельна ділянка знаходиться на території Хмельницького району Теофіпольської ТГ біля с. Святець (колишньої Святецької сільської ради), має орієнтовну площу 90,0 га, частково вкрита багаторічними насадженнями та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру розділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824784000:04:007:0003 - 6824784000:04:007:0091 та 6824784000:04:007:0094 - 6824784000:04:007:0096.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 входить до складу земель агрофірми «Святець», які належать на праві колективної власності колишнім членам цієї агрофірми, однак не була розпайована за рішенням загальних зборів пайовиків, так як не відносилася до орних земель, тобто, дана земельна ділянка відноситься до нерозподілених земельних ділянок.

Отже, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням закону, оскільки вона була надана в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства після виділення із земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001, яка після розпаювання сільськогосподарських угідь колективного сільськогосподарського підприємства – агрофірми «Святець», належить до нерозподіленої земельної ділянки цієї агрофірми «Святець», яка залишена у спільній власності власників земельних часток (паїв), а тому не могла бути передана у власність іншій особі.

Враховуючи наведене, позивач просив витребувати на користь Теофіпольської селищної ради в ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9658 га, вартістю 90766,69 грн. для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту с. Святинець Теофіполсьької ТГ.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року позов виконувача обов`язки керівника Волочиської окружної прокуратури задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9658 га з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031, вартістю 90766,69 грн., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Стягнуто з Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на користь Хмельницької обласної прокуратури 3028 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, помилковим є висновок, що він з порушенням закону набув право власності на спірну земельну ділянку, яка належить до нерозподілених земельних ділянок агрофірми «Святець», що залишена у спільній власності власників земельних часток (паїв), а тому не могла бути передана у власність іншій особі. У справі відсутні докази, які б свідчили про незаконність заволодіння спірною земельною ділянкою – він вчинив всі передбачені законом дії для отримання її у власність в межах безоплатної приватизації земельної ділянки. Суд помилково вказав, що він не може вважатися добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки набув майно безоплатно, а не за відплатним договором. Прокурором пропущено строки позовної давності при зверненні до суду, визначені ст. 257 ЦК України, оскільки ще до 13.07.2022 року прокурор знав про ці обставини. Прокурор може звертатися до суду лише у разі, якщо орган влади неналежно здійснює захист, селищна рада відмовилася від позову, а прокурор намагається підмінити собою орган місцевого самоврядування у питанні, яке є дискреційним правом ради.

У відзиві керівник Волочиської окружної прокуратури просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну. Всі землі, які були в користуванні агрофірми «Святець», які не увійшли до розпаювання та передачі у власність громадян, не стали частиною земель, що підлягали паюванню. Ці землі залишилися у колективній власності. Спірна земельна ділянка передана у власність відповідачу з порушенням ст.ст.13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Спірна ділянка належить до земель колективної власності, які не були розподілені між власниками земельних часток (паїв) та залишилися у спільній сумісній власності цих осіб. Майно набуте безоплатно, тому відсутні передбачені законом умови для застосування ст. 388, ст. 390 ЦК України. 23.09.2022 року прокурору стало відомо про порушення у розумінні ст. 261 ЦК України, а відтак строк позовної давності не пропущено. Встановлена бездіяльність ради є достатньою підставою, щоб прокурор у субсидіарному порядку звернувся до суду з позовом у інтересах держави.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати.

Так, встановлено, що Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ № 017 від 01 грудня 1995 року підтверджується право колективної власності на землю агрофірмі «Святець», площа землі, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у колективну власність становить 4639,8 гектарів.

Згідно протоколу № 1 від 01 лютого 2003 року загальними зборами власників земельних паїв на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області було прийнято рішення при розподілі земель передати у власність орні землі, а інші сільськогосподарські угіддя (сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) залишити у спільному використанні.

22 вересня 2005 року загальними зборами власників земельних часток (паїв) на території Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та передачу їх у власність громадянам – власникам сертифікатів на території Святецької сільської ради. Загальна площа земель, переданих у власність, складає 3903,75 га, в т.ч. ріллі 3903,75 га. Розподіл земельних часток (паїв) між громадянами – власниками сертифікатів вирішено провести шляхом жеребкування.

Розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 30 вересня 2005 року № 217р затверджено протокол про результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які знаходяться за межами населених пунктів, зокрема, Святецької сільської ради (а.с. 18) з додатками (а.с. 18-35).

Рішенням Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі у комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням – землі загального користування (громадські пасовища), яке розташоване за межами населених пунктів Святецької сільської ради, загальною площею 89,3376 га (кадастровий номер 6824784000:04:007:0001) із цільовим призначенням – землі загального користування (громадські пасовища) (18.00), яка розташована за межами населених пунктів Святецької сільської ради.

Теофіпольська селищна рада, згідно рішення від 08 грудня 2020 року № 32-1/2020 «Про початок реорганізації селищних сільських рад Теофіпольського району Хмельницької області», є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських та селищних рад Теофіпольського району, в тому числі і Святецької сільської ради.

28 вересня 2021 року Теофіпольською селищною радою прийнято рішення № 27-13/2021 «Про передачу у власність земельних ділянок», пунктами 255 та 256 якого вирішено затвердити проект землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 площею 82,5770 га, цільове призначення якої змінюється «із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовища) (код КВЦПЗ – 18.00)» у землі «для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03)», яка розташована за межами населеного пункту с. Святець з такими площами та кадастровими номерами: 0,9658 га, 6824784000:04:007:0031. Також вирішено передати у власність земельну ділянку площею 0,9658 га, кадастровий номер 6824784000:04:007:0031 (код КВЦПЗ – 01.03) – для ведення особистого селянського господарства за адресою: за межами населеного пункту с. Святець, ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі даного рішення Теофіпольської селищної ради 16 листопада 2021 року зареєстроване право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031.

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2024 року № 1697/281-24 згідно Державного акту на право колективної власності виданого агрофірмі «Святець» земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 відносилася до колективної власності агрофірми «Святець», а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031, а також інші земельні ділянки, були утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001.

Листом ФОП ОСОБА_2 (сертифікований інженер-землевпорядник) від 23 вересня 2022 року № 10 повідомлено, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 на електронних сервісах Державного земельного кадастру відсутні. Обстежена нею земельна ділянка знаходиться на території Хмельницького району Теофіпольської ТГ біля с. Святець (колишньої Святецької сільської ради), має орієнтовну площу 90,0 га, частково вкрита багаторічними насадженнями та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру розділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 6824784000:04:007:0003 - 6824784000:04:007:0091 та 6824784000:04:007:0094 - 6824784000:04:007:0096.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0001 входить до складу земель агрофірми «Святець», які належать на праві колективної власності колишнім членам цієї агрофірми, однак не була розпайована за рішенням загальних зборів пайовиків, так як не відносилася до орних земель, тобто, дана земельна ділянка відноситься до нерозподілених земельних ділянок. Попри те, що за законом земельні ділянки зі статусом нерозподілених можуть передаватися виключно в оренду, Теофіпольською селищною радою було незаконно передано частину цієї ділянки, з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031 після поділу, у власність відповідачу, чим порушено право власності колишніх членів агрофірми «Святець» на цю ділянку. Відповідач не може вважатися добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки набув спірне майно безоплатно, а не за відплатним договором, тому наявні підстави для витребування земельної ділянки від відповідача

Проте з цими висновками суду не можна погодитися, зважаючи на таке.

Згідно з ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З дня набрання чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (тобто, з 27 травня 2021 року) передано сільським, селищним, міським радам повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності.

Згідно з ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 78 ЗК України право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України).

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Так, за статтею 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом – після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Відповідно до постанов Верховної Ради України від 13.03.1992 №№2200- XII, 2201-XII, Указів Президента України від 10.11.1994 № 666/94 та 08.08.1995 № 720/95, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон № 2114-ХІІ), Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон №899-ІY), постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», ст. 5 ЗК України 1990 року, в редакції від 22.06.1993) складовою реформування земельних відносин в Україні було роздержавлення земель, тобто, їх передача із державної в колективну власність, а згодом, в результаті розпаювання майна, у приватну.

Згідно Указу Президента від 08.08.1995 № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам. Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.ст. 7, 9 Закону № 899-1Y розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є документом, яким проектуються земельні ділянки, що мають бути виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства, ним визначаються місце розташування земельних ділянок, їхні межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, обмеження у використанні. Вказаний проект землеустрою зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки землі.

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) оформляється відповідним протоколом, до якого додається проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та списки осіб, які брали участь у їх розподілі.

Затверджений відповідною сільською, селищною, міською радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), державної реєстрації права власності на них та свідчить про завершальний етап процесу роздержавлення земель.

У разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, то підставою для їх розподілу до 01.01.2019 було рішення власників земельних часток (паїв), а після 01.01.2019 - ініціатива сільської, селищної, міської ради, на території якої розташовані ці землі (ст. 14-1 Закону № 899-ІУ).

Відповідно до п. 21 розділу X "Перехідні положення" ЗК України в редакції від 01.01.2019 року, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 13 Закону № 899-ІV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

З врахуванням змісту рішення загальних зборів власників земельних паїв на території Святецької сільської ради (протокол № 1 від 01.02.2003 року) спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6824784000:04:007:0031, а також увесь земельний масив (попередньо сформована ділянка 6824784000:04:007:0001) не увійшла до площі земель, що підлягають розподілу.

Той факт, що спірна ділянка не увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, а отже, і не розподілялася між власниками земельних часток (паїв), підтверджується також проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Святецької сільської ради.

Наведене цілком спростовує висновок суду першої інстанції про належність спірної ділянки до нерозподілених земельних ділянок.

Суд першої інстанції правильно констатував, що спірна земельна ділянка була виділена у власність відповідача в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6824784000:04:007:0001.

Ця земельна ділянка кадастровий номер 6824784000:04:007:0001 була сформована на підставі рішення Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14.08.2020 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища з цільовим призначенням – землі загального користування (громадські пасовища), яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі у комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища з цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища) (18.00), яка розташована за межами населених пунктів Святецької сільської ради.

На підставі вказаного рішення 12.10.2020 року зареєстровано право комунальної власності Святецької сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 6824784000:04:007:0001.

Тобто, за змістом вказаного рішення земельна ділянка кадастровий номер 6824784000:04:007:0001 після її прийняття у комунальну власність мала цільове призначення «Землі загального користування (громадські пасовища)» (18.00), та не відносилася до нерозподілених/невитребуваних земельних часток (паїв), які мають цільове призначення для товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційний суд звертає увагу, що прокурор у позовній заяві не вказував про ухвалення цього рішення Святецькою сільською радою, не посилався на незаконність цього рішення і не доводив достатніми та допустимими доказами цю обставину.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тож за наявного рішення Святецької сільської ради від 14.08.2020 року № 31 прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка передана позивачу саме із земель нерозподілених земельних паїв та є земельною ділянкою, що може бути витребувана власниками земельних часток (паїв) згідно протоколу про результати розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 30 вересня 2005 року № 2017 року.

З врахуванням наведеного апеляційний суд констатує, що земельна ділянка кадастровий номер 6824784000:04:007:0001, яка була прийнята в комунальну власність Святецької сільської ради з колективної власності Агрофірми «Святець», відносилася до категорії інших сільськогосподарських угідь - пасовища, та після прийняття в комунальну власність та зміни цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі загального користування (громадські пасовища) втратила статус земель колективної власності і відповідно не могла передаватися в оренду як невитребувані земельні частки (паї).

Крім того, рішенням Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року змінено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 6824784000:04:007:0001, із «земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовищ) (код КВЦПЗ – 18.00)» у землі «для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03)».

Рішення Святецької сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області від 14 серпня 2020 року № 31 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із державної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність Святецькій сільській раді для створення громадського пасовища із цільовим призначенням – землі загального користування (громадські пасовища) та рішення Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року про зміну цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 6824784000:04:007:0001, «із земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовищ) (код КВЦПЗ – 18.00)» у землі «для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03)» на даний час є чинними, прокурором не оскаржені та в позові взагалі не зазначено про їх необґрунтованість та неправомірність.

З врахуванням чинних рішень Святецької сільської ради від 14 серпня 2020 року № 31 та Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року, відсутні підстави стверджувати, що Теофіпольська селищна рада при вирішенні питання про передачу ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки порушила вимоги чинного земельного законодавства, а прокурором не доведено наявність підстав для захисту порушеного права саме Теофіпольської селищної ради, в інтересах якої подано позов.

Апеляційний суд також констатує, що задоволення позову прокурора суперечитиме загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі – Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол згідно частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону – нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Отже, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Отже, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка цієї особи.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначені вище гарантії стосуються випадків, коли, діючи добросовісно, особа набула майнове право, зокрема, право власності, від держави чи територіальної громади, які діяли під впливом помилки. Тоді як недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність чи як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар (пункти 257, 258 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21). У такій категорії справ, досліджуючи, чи добросовісно діє особа – набувач майна, суду слід з`ясувати, чи могла така особа знати або обґрунтовано припускати, зокрема, що земельна ділянка, яку вона набуває, накладається на смугу відведення залізниці, чи дотримані інші критерії добросовісного набуття майна.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі 488/2807/17 зазначила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема, звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

Апеляційний суд констатує, що на час передачі відповідачу спірної земельної ділянки право колективної власності Агрофірми «Святець» на землі колективної власності у встановленому порядку зареєстровано не було, спірна земельна ділянка перебувала у комунальній власності Теофіпольскої громади на підставі чинних рішень Святецької сільської ради від 14 серпня 2020 року № 31 та Теофіпольської селищної ради № 27-13/2021 від 28 вересня 2021 року, встановлено цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 6824784000:04:007:0001, «земель загального користування (землі будь-якої категорії, громадські пасовищ) (код КВЦПЗ – 18.00)» та його зміну на землі «для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ – 01.03)», в зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознаках ділянки ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, не міг і не повинен був знати про те, що ця спірна земельна ділянка може перебувати в колективній власності.

Тож за таких обставин втручання держави у право мирного володіння власником спірною земельною ділянкою є для ОСОБА_1 надмірним тягарем та порушує загальні принципи і критерії правомірного втручання (пропорційність) в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу і без жодного відшкодування за земельну ділянку, якої він позбавляється, становитиме непропорційне втручання у це право відповідача.

Такий висновок цілком узгоджується з позицією Європейського Суду, вкладеною в рішенні ЄСПЛ від 09.05.2025 року в справі «Кулик проти України» у спорі, що виник з подібних правовідносин. Суд зробив висновок, що суть цієї справи полягає в оцінці пропорційності і, зокрема, у наявності можливості у заявника отримати компенсацію, або будь-яку іншу форму відшкодування за позбавлення його майна, - позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов`язаної з її вартістю, зазвичай становитиме непропорційне втручання, а повна відсутність відшкодування шкоди може вважатися виправданою за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції лише за виняткових обставин. У цій справі заявник не отримав жодного відшкодування за земельну ділянку, якої він був позбавлений, а жодної спроби запропонувати йому таку компенсацію або будь-яку іншу форму відшкодування не зроблено, тому суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягає стягненню на його користь з Хмельницької обласної прокуратури 3633,60 грн. понесених ним судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теофіпольської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (місцезнаходження: Військоматський провулок, 3, м. Хмельницький, ЄДРПОУ 02911102) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3633,60 грн. судових витрат понесених за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк