Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №682/3031/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/3031/25

Провадження № 22-ц/820/886/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , про стягнення недоотриманих сум пенсії за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – УПФ) про стягнення недоотриманих сум пенсії.

ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на недоотриману ним пенсію.

За рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду:

у справі №560/2589/20 від 23 вересня 2020 року зобов`язано УПФ здійснити ОСОБА_3 з 1 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 76% суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв`язку з чим нарахована сума доплати в розмірі 10 015 грн 20 коп.;

у справі 560/7414/21 від 28 липня 2021 року зобов`язано УПФ здійснити ОСОБА_3 з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 6 травня 2021 року за №ХС-46676, у зв`язку з чим нарахована сума доплати в розмірі 145 831 грн 40 коп.;

у справі 560/19116/21 від 17 березня 2022 року зобов`язано УПФ здійснити ОСОБА_3 з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 6 травня 2021 року за №ХС-46676 у розмірі 76% суми грошового забезпечення з врахуванням виплачених сум, у зв`язку з чим нарахована сума доплати в розмірі 32 494 грн 60 коп.;

у справі 560/10401/23 від 11 вересня 2023 року зобов`язано УПФ здійснити ОСОБА_3 з 1 грудня 2022 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням доплати в 2 000 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», у зв`язку з чим нарахована сума доплати в розмірі 24 000 грн.

На виконання цих рішень суду УПФ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_3 та нарахувало доплату до пенсії на загальну суму 212 341 грн 20 коп., яку той не встиг отримати за життя, внаслідок чого на неї відкрилася спадщина. Позивачка як спадкоємиця ОСОБА_3 першої черги за законом прийняла цю спадщину в установленому порядку та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. 12 вересня 2025 року позивачка звернулася до УПФ із заявою про виплату недоотриманих ОСОБА_3 сум пенсії, однак їй було відмовлено.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд стягнути з УПФ на свою користь у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 212 341 грн 20 коп. недоотриманої пенсії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з УПФ на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію в розмірі 212 341 грн 20 коп., а також судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 як єдина спадкоємиця за законом набула право на спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 , зокрема на недоотриману ним пенсію, а тому УПФ повинно виплатити їй ці кошти.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата пенсій особам, звільненим з військової служби, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. На виконання рішень адміністративного суду сума пенсії не була виплачена ОСОБА_3 за життя через відсутність відповідного фінансування. Право на пенсію належить безпосередньо пенсіонеру та не входить до складу його спадщини, а тому після смерті пенсіонера суми недоотриманої ним пенсії виплачуються тим членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. ОСОБА_1 не довела свою належність до таких осіб і не набула права на недоотримані ОСОБА_3 суми пенсії в порядку спадкування. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції

Ухвалою від 14 травня 2026 року апеляційний суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_1 не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає не в повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не застосував норми статей 1261, 1267 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру стягуваної пенсії підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_1 є дружиною, а ОСОБА_2 – дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №560/2589/20 зобов`язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ у розмірі 76% суми грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року у справі №560/7414/21 зобов`язано УПФ здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 6 травня 2021 №ХС-46676 про розмір грошового забезпечення станом на 5 березня 2019 року, з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №560/19116/21 зобов`язано УПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 1 квітня 2019 року на підставі довідки виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 6 травня 2021 №ХС-46676 у розмірі 76% суми грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі №560/10401/23 зобов`язано УПФ здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_3 з 1 грудня 2022 року з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

За життя ОСОБА_3 не отримав ці пенсійні виплати в сумі 212 341 грн 20 коп.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 в установленому законом порядку.

Ще одна спадкоємиця за законом та за заповітом, ОСОБА_4 , відмовилася від прийняття спадщини.

За договором про поділ спадкового майна від 21 липня 2025 року, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як спадкоємцями за законом і посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Шкапій В.Я. (зареєстровано в реєстрі за №1999), сторони здійснили поділ набутого у спадщину нерухомого майна. Недоотримана ОСОБА_3 пенсія в сумі 212 341 грн 20 коп. не була предметом цього договору.

12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до УПФ із заявою про виплату їй недоотриманих ОСОБА_3 сум пенсії, однак їй було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для такої виплати.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтями 1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

В силу статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Частиною першою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із положень статті 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Як передбачено статтею 52 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Згідно зі статтею 61 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби» (далі – Закон №2262-ХІІ) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.

Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.

Дружина та діти спадкодавця відносяться до спадкоємців першої черги за законом. За загальним правилом частки кожного із спадкоємців за законом є рівними, якщо вони не досягли між собою угоди про зміну розміру цих часток.

Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім`ї (або їх неможливо встановити).

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058-IV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_3 як особа, звільнена з військової служби, за життя не одержав пенсію за вислугу років у розмірі 212 341 грн 20 коп. Оскільки члени сім`ї ОСОБА_3 не зверталися до УПФ за цими пенсійними виплатами протягом 6 місяців після його смерті, то сума невиплаченої ОСОБА_3 пенсії увійшла до складу його спадщини.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ зобов`язане виплатити спадкоємцям ОСОБА_3 недоотриману ним за життя суму пенсії. При цьому суд правильно застосував норми Закону №1058-IV та Закону №2262-ХІІ.

Посилання УПФ на те, що недоотримана ОСОБА_3 сума пенсії не увійшла до складу його спадщини, суперечать фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Водночас суд першої інстанції не врахував, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли два спадкоємця за законом – дружина ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_2 . Частки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спадщині ОСОБА_3 є рівними, між ними не досягнуто угоди про поділ успадкованої пенсії, а тому кожна із них набула право на 106 170 грн 60 коп. цієї пенсії.

Вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції, який помилково присудив ОСОБА_1 недоотриману ОСОБА_3 пенсію в цілому.

У цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру стягуваної на користь позивачки пенсії підлягає зміні.

З УПФ на користь ОСОБА_1 слід стягнути в порядку спадкування за законом 106 170 грн 60 коп. недоотриманої ОСОБА_3 пенсії.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_1 задоволено на 106 170 грн 60 коп., а тому з УПФ на користь позивачки слід присудити судовий збір за подання позову у розмірі 1 061 грн 71 коп. (2123,41?50%).

Оскільки апеляційну скаргу УПФ задоволено частково, на 50%, то ОСОБА_1 повинна відшкодувати УПФ 1 274 грн 05 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (2548,09?50%).

Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити УПФ від сплати ОСОБА_1 судового збору за подання позову та стягнути з ОСОБА_1 на користь УПФ судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 212 грн 34 коп. (1274,05-1061,71).

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 січня 2026 року в частині розміру стягуваної пенсії та розподілу судових витрат між сторонами змінити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження – 29005, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірди, 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) у порядку спадкування за законом недоотриману ОСОБА_3 пенсію у розмірі 106 170 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження – 29005, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Гната Чекірди, 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 21318350) 212 гривень 34 копійки судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 червня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Матвєєва Н.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 59