Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №466/2180/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/2180/24 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4143/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши в місті Львові в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

23.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про відшкодування 50 000 грн моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову покликався на те, що 18.10.2022 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1020 грн. Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, він оскаржив таку в судовому порядку. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.12.2022 року у справі №466/8801/22 оскаржувану ним постанову скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито. З урахуванням висновків суду, який дав правову оцінку постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, у його діях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення. При цьому, під час складення постанови працівниками поліції були допущені порушення вимог службової дисципліни та Конституції України. Складення незаконної постанови щодо нього підриває авторитет поліції, оскільки свідчать про упередженість щодо громадян та формальне ставлення до служби. Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в негативних емоціях, стресі, емоційному напруженому стані, оскільки він, будучи керівником підприємства, був притягнутий до відповідальності за дії, яких не вчиняв. Такі дії поліції вважає обурливими та такими, що принижують його ділову репутацію як в очах підлеглих, так і в очах широкого кола осіб, оскільки інформація щодо розгляду справи є відкритою. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Управління патрульної поліції у Львівській області, Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи про визнання протиправним та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, судом не встановлено невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час складення цієї постанови вимогам закону, що згідно правової позиції Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 35/67977/22 свідчить про відсутність передбачених законом підстав для відшкодування йому шкоди державою. Разом з тим, суд не врахував, що згідно рішення Шевченківського районного суду від 14.12.2022 року у справі №466/8801/22 у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 140 КУпАП, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови серії ДП18 № 845940 від 18.10.2022 року про накладення на нього адміністративного стягнення. При цьому, зазначена постанова не містила інформації щодо фіксування правопорушення, зокрема, відсутні будь-які фото та відеоматеріали, з яких би вбачались дата, час, місцезнаходження осіб, які здійснювали фото/відео зйомку, засоби, які використовувались, тривалість відеозапису та кількість фотосвітлин. У графі «до протоколу додаються» відсутні будь-які записи, що свідчить про відсутність доказів вини позивача на час складення такої постанови. Наведені обставини встановлені у справі №466/8801/22, тому є преюдиційними та не підлягають доказуванню у даній справі. Вважає, що відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення свідчить про те, що оскаржувана постанова має ознаки свавільності.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статей ст.ст. 76,77,78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України відшкодовується державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Встановлено, що згідно постанови серії ДП18 № 845940 від 18.10.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн.

Рішенням Шевченківького районного суду м. Львова від 14 грудня 2022 року у справі № 466/8801/22 постанову серії ДП18 № 845940 від 18.10.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 грн скасовано, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.140 КУпАП, закрито.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що під час складення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності інспектор патрульної поліції діяв поза межами наданих йому законом повноважень, у зв`язку з чим прийнята ним постанова не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України. При цьому, відповідач у справі - Головне Управління патрульної поліції у Львівській області не надав суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, чи спростовували б твердження ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. За таких обставин факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КУпАП, суд вважав недоведеним.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 покликався на те, що незаконні дії інспектора поліції призвели до приниження його честі гідності та ділової репутації як керівника підприємства, яке працює в інтересах держави, значних душевних переживань останнього, порушення звичного ритму життя та його зміни у зв`язку з необхідністю вжиття дій щодо оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, доведення своєї невинуватості в суді, чим йому завдано моральну шкоду.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт заподіяння йому неправомірними діями працівників поліції моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях, пов`язаних з незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності, та не обгрунтовано заявлений розмір такого відшкодування. При цьому, суд вважав, що рішення Шевченківського районного суду від 14.12.2022 року у справі №466/8801/22 саме по собі становить достатню справедливу сатисфакцію за будь-яку завдану позивачу моральну шкоду, у зв`язку з чим підстави для її стягнення у грошовому еквіваленті відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, закриття справи про адміністративне правопорушення не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 22.01.2025 року у справі №335/6977/22, у разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу усіх дій згідно з законом та в межах їхніх повноважень, та за відсутності ознак свавільності таких дій, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який сам по собі підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності,встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

При цьому, порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції.

Аналізуючи наведене, колегії суддів вважає доведеними обставини, які свідчать про те, що внаслідок протиправних дій інспектора патрульної поліції, вчинених згідно рішенням Шевченківького районного суду м. Львова від 14 грудня 2022 року у справі № 466/8801/22 поза межами наданих йому законом повноважень, що проявилися у незаконному притягненні до адміністративної відповідальності позивача, який, будучи впевненим у тому, що не вчиняв адміністративного правопорушення, зазнав моральних страждань, які полягали у психологічному напруженні, переживаннях, розчаруваннях, необхідності доводити свою невинуватість у судовому порядку, витрачаючи на це свій час та кошти.

З наведених мотивів рішення суду слід скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Враховуючи обставини справи, характер та обсяг моральних страждань ОСОБА_1 , яких він зазнав внаслідок неправомірного притягнення його до адміністративної відповідальності, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 000 грн моральної шкоди, що буде, на думку колегії суддів, достатньою та справедливою сатисфакцією порушеного права позивача.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 30 вересня 2025 рокускасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з єдиного казначейського рахунку) на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок моральної шкоди.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 червня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра