Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №449/696/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 449/696/25 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В.

Провадження № 22-ц/811/3628/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року у справі за позовом ТзОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2024 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9761584, відповідно до якого відповідачка отримала 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та допустила виникнення заборгованості.

Кредитний договір укладено в електронній формі та з дотриманням ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на картковий рахунок відповідачки.

25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимог №105-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором № 9761584 від 13.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Суму заборгованості за кредитним договором № 9761584 від 13.02.2024 року було визначено первинним кредитором ТОВ «Мілоан», який передав позивачу відповідний розрахунок заборгованості згідно договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 25.06.2024 року. Сума заборгованості відповідача становить 17775грн, в тому числі: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11925 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 850,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі з використанням засобів поштового зв`язку звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

Оскаржуваним рішенням суду позов позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 9761584 від 13.02.2024 року, в розмірі 16335 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,4 грн.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що 24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни в Закон України «Про споживче кредитування» щодо встановлення максимальної процентної ставки за споживчим кредитом у розмірі 1% в день. Разом з тим, вважає, що оскільки умови договору, які передбачають стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними, відсотки слід нараховувати на рівні облікової ставки НБУ за відповідний період , відповідно до положень ч.1 ст.1048, ч.ч.1,3 ст.1054 ЦК України. З врахуванням зазначеного, розмір відсотків, які підлягають стягненню за кредитним договором становить 208,60 грн (розрахунки наведені в апеляційній скарзі). Щодо комісії в розмірі 850 грн зазначає, що стягнення такої суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів». Просить рішення суду змінити шляхом зменшення заборгованості за кредитним договором №9761584 від 13.02.2024 року з 16335,00 грн до 5208,60 грн та зменшення витрат на оплату судового збору з 2422,40 грн до 772,50 грн. Стягнути з позивача в користь відповідачки витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6129,00 грн. Стягнути з позивача в користь відповідачки 3000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 2474,85 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Представник позивача Корнійчук І.О. подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає рішення законним та обґрунтованим. Звертає увагу, що розрахунок заборгованості переданий позивачу від первинного кредитора ТзОВ «Мілоан». Щодо витрат на правову допомогу зауважає, що ця справа не є складною, тому заначена сума є неспівмірною з складністю справу та обсягом виконаної роботи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.5-6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості в розмірі, меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційним судом апеляційної скарги, суд проводить в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі частини 1 та 2статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 2,7 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Судом встановлено, що 13.02.2024 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9761584, відповідно до умов якого відповідачка отримала 5000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

Згідно з п.1.3,1.3.1,1.3.2 договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 13 лютого 2024 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28 лютого 2024 року (рекомендована дата платежу).

Поточний період складає 90 днів , що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 28 травня 2024 року.

Відповідно до п.1.5 Договору, денна процентна ставка (за весь строк кредитування) складає 2,43%.

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 2,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2,1.5.3 договору).

Згідно з п.1.5. договору комісія за надання кредиту становить 850 грн, яка нараховується за ставкою 17% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

ТОВ «Мілоан» зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі, передбаченому умовами договору.

Відповідачка підписала кредитний договір, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти отримала шляхом безготівкового переказу на її картковий рахунок.

25.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимог №105-МЛ, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за вищевказаним кредитним договором № 9761584 від 13.02.2024 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою.

Факт укладення договору і отримання кредитних коштів відповідачка не оспорює, як і зміни кредитора.

З розрахунку заборгованості, наведеного у позовній заяві та витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №107-МЛ від 25.06.2024 року вбачається, що станом на 28.05.2024 року у відповідачки існує заборгованість перед позивачем у розмірі 17775,00 грн , яка складається з заборгованості: за кредитом – 5000 грн, за відсотками - 11925 грн, по комісії -850грн.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість за кредитом в розмірі 16 335 грн, суд врахував розрахунки заборгованості надані позивачем у відповіді на відзив від 05 червня 2025 року, який проведений з врахуванням п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів частково не погоджується, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Разом з тим, суд застосував п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, суд не врахував, що зазначена норма поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір №9761584 про надання кредиту, укладений 13 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1%.

При цьому, положення ч.5 ст.8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Таким чином, законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку ДПС саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає, який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.

Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка - це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму, яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що застосований позивачем розмір стандартної процентної ставки для розрахунку процентів по кредиту перевищує максимальний розмір (1%) денної процентної ставки, яка встановлена законом.

З врахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до даних правовідносин п. 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» та неправильно визначив розмір заборгованості за процентами, тому рішення в цій частині підлягає зміні. Зважаючи на те, що розмір відсотків в силу ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1 % на день , розмір заборгованості за відсотками становить 6142,5 грн (5850х1%=58,50 грн в день, кредит наданий на 105 днів,105 х 58,5= 6142,50грн ).

Рішення суду в частині стягнення одноразової комісії за договором кредиту є правильним, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Мотивів щодо незаконності рішення в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 5000 грн апеляційна скарга не містить.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку про стягнення відсотків в розмірі 6142,50 грн, комісії в розмірі 850,00 грн, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача становить 11992,50 грн.

Відповідно до ст.382 ЦПК україни у випадку скасування або зміни судового рішення, суд апеляційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Частина 13 статті 141 ЦПК України передбачає, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір" в розмірі 2422,40 грн, то у зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1778,42 грн.

При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 2474,85 грн.

Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 657,92 грн.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що сторона відповідачау суді першої інстанції просила стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідачки-адвокат Цокало Т.М. просить стягнути витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6129,00 та в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2025 року між адвокатом Цокало Т.М. та ОСОБА_3 укладено договір про надання правничої допомоги № 1279, за умовами якого адвокат прийняла на себе зобов`язання здійснити захист , представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку , що визначені договором, а клієнт зобов`язанвся оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати , необхідні для виконання договору.

У п.3 цього договору наведений порядок обчислення гонорару адвоката у фіксованому розмірі.

З Детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокат надав позивачці наступні послуги:

23.05.2025 року -усна консультація-1500 грн.

23.05.2025 року-ознайомлення з матеріалами справи-1000 грн.

01.06.2025-03.06.2025 –підготовка відзиву на позовну заяву -6500 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник відповідача надав суду копію договору про надання правової допомоги 1279 від 23.05.2025року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер , детальний опис виконаних робіт ( надани послуг) від 03.06.2025 року, квитанцію про сплату гонорару в розмірі 9000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник відповідача надав надав суду копію договору про надання правової допомоги 1279 від 23.05.2025року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер , детальний опис виконаних робіт ( надани послуг) від 27.10.2025 року, квитанцію про сплату гонорару в розмірі 3000,00 грн.

З Детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокат надав позивачці наступні послуги:

26.09.2025 по 27.10.2025 підготовка та написання апеляційної скарги -3000 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, подані представником позивача є підставою для часткового відшкодування таких витрат .

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує перелік наданих адвокатом послуг у відповідності до детальних описів наданих послуг, складність справи, яка є малозначною за ціною позову, поширену категорію таких справ, те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження. Зважаючи на вказане, розмір гонорару, визначений відповідачем та його адвокатом, є завищеним та з врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та часткового задоволення позову, колегія суддів приходить до висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн ( 1000 грн в суді першої інстанції та 1000 грн в суді апеляційної інстанції, який буде достатнім та співмірним до розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено – 25 червня 2026 року.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають стягненню з позивача в користь відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено – 25 червня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задольнити частково.

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року змінити шляхом зменшення розміру заборгованості за Кредитним договором № 9761584 від 13.02.2024 року з 16335 грн до 11992,50 грн та зменшення суми сплаченого судового збору в суді першої інстанції з 2422,40 грн до 1778,42 грн.

Стягнути з ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 657,92 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 25 червня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра