Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №672/632/26 — Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/632/26

Провадження №2-а/672/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Рибачук О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Стебло Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в поряду спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №7192 від 06.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 06.04.2026 щодо нього як заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Сатанівської селищної ради винесено постанову №7192 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 гривень. Зазначену постанову він отримав 29.04.2026.

Із даною постановою не погоджується оскільки його не було належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Внаслідок цього він був позбавлений при розгляді справи про адміністративне правопорушення права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою, тощо. Окрім цього, при винесенні оскаржуваної постанови ОСОБА_2 не дослідив всі обставини та прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.210-1 КУпАП. Таке твердження суперечить змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 23.03.2026, адже згідно даного протоколу встановлено, що ОСОБА_1 заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території громади здійснювались належним чином та у встановлені строки. Порушень у частині організації оповіщення військовозобов`язаних не встановлено, а обов`язку направляти повістки засобами поштового зв`язку тим військовозобов`язаним, які були відсутні вдома у нього немає. Також закон не містить чіткого механізму розшуку органами місцевого самоврядування осіб для вручення їм відповідних повісток у разі їх відсутності за місцем проживання, затримання їх для подальшої доставки до територіальних центрів. З цих підстав просить скасувати незаконну постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав.

Суд, оголосивши позовну заяву, дослідивши надані суду докази встановив.

ОСОБА_1 є заступником селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Сатанівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

23.03.2026 офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенантом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу встановлено, що 23.03.2026 о 12 год 40 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 посадова особа – заступник Селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Сатанівської селищної ради ОСОБА_1 не виконав розпорядження т.в.о. начальника другого відділу. Законодавством України виконання заходів покладено на відповідальних осіб у межах їх повноважень. За результатами моніторингу виконання розпоряджень встановлено, що заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території громади здійснювались належним чином та у встановлені строки. Порушень у частині організації оповіщення військовозобов`язаних не встановлено.

Протокол підписано особою, що його склала та другий примірник отримав ОСОБА_1

06.04.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 щодо заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів Сатанівської селищної ради винесено постанову №7192 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000,00 гривень.

У цій же постанові зазначено, що під час розгляду справи встановлено відсутність доказів належного виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №151 від 16.02.2026 про виклик та забезпечення прибуття військовозобов`язаних осіб до ІНФОРМАЦІЯ_2 . А також під час розгляду справи встановлено, що відсутні докази направлення повісток засобами поштового зв`язку тим військовозобов`язаним, які були відсутні вдома на момент оповіщення.

Зазначену постанову ОСОБА_1 отримав 29.04.2026 засобами поштового зв`язку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частинами 2,3 ст.79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався та відзив не подав.

Норми права, які застосував суд.

Так, у частині 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП визначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 належним чином завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначена обставина, на яку посилавсь позивач у позовній заяві, не спростована відповідачем. Адміністративна справа розглянута відповідачем за відсутності ОСОБА_1 ..

Одночасно, суд звертає увагу, що зазначене в постанові твердження тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 про належне повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписами в протоколі, є помилковим, адже такі підписи в протоколі від 23.03.2026 відсутні.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч.1 ст.268 КУпАП).

Таким чином, судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_1 , якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, час та місце розгляду справи Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку, що факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Окрім цього, суд звертає увагу, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП уповноважена особа не переконалась у наявності в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Зокрема, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі умислу. Це означає, що особа усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх наслідки та свідомо бажала їх настання або свідомо допускала їх.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно змісту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ставиться у вину невиконання розпоряджень т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №151 від 16.02.2026 про виклик та забезпечення прибуття військовозобов`язаних, що є порушенням абз.11 ст. 18 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, абз.3, 4, 5 п.32, п.47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, абз.6, 8, 14 ст. 15 Закону України «Про оборону України».

Одночасно, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не враховано обставини, які встановлені уповноваженою особою під час складання протоколу про адміністративне правопорушення 23.03.2026, а саме, що «порушень у частині організації оповіщення військовозобов`язаних ОСОБА_1 не встановлено. За результатами моніторингу виконання розпоряджень встановлено, що заходи з оповіщення військовозобов`язаних на території громади здійснювались належним чином та у встановлені строки».

Зміст зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення підтверджує відсутність в діях позивача порушень та як наслідок безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень не підтверджено належними доказами склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 та, як наслідок, наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Щодо відсутності доказів направлення повісток засобами поштового зв`язку тим військовозобов`язаним, які були відсутні вдома на момент оповіщення суд враховує, що вищевказаними нормами, невиконання яких ставиться у вину ОСОБА_1 , не передбачено обов`язку сільської ради надсилати повістки засобами поштового зв`язку особам, які відсутні за місцем проживання під час оповіщення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа "Karelin v. Russia" від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом", яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Звертаючись до рішень Європейського суду з прав людини, а саме: "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002 року, Суд неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суди мають застосовувати принципи доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення від 21 жовтня 2011 року у справі "Коробов проти України"), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства".

Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Таким чином, суд констатує, що оскільки ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи про адміністративне правопорушення та відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, в його діях, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржувану постанову слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Розподіл судових витрат у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 532,48 грн, з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8, передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 532,48 грн.

Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №7192від 06.04.2026 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 26.06.2026.

Суддя Олена РИБАЧУК