Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №607/13085/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 Справа №607/13085/26 Провадження №3/607/3960/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оліїв Тернопільського (Зборівського) району Тернопільської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, розлученого, який має на утриманні одну малолітню дитину,

за ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи особою, відносно якої згідно з постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.01.2024 у справі №607/21414/23 накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин, в період з 26.05.2026 по 11.06.2026 не вийшов на суспільно корисні роботи більше двох разів протягом місяця без поважних причин, тобто ухилився від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 183-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, за викладених у складеному щодо нього протоколі обставин, визнав повністю. Пояснив, що у вказаний в протоколі період не вийшов на суспільно корисні роботи, оскільки здійснював догляд за своєю матір`ю та опікувався домашнім господарством.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 325-1 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 325-1 КУпАП).

За змістом ч. 1 ст. 325-4 КУпАП у разі ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.03.2013 №474/5, виконання постанови суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначають органи місцевого самоврядування (пункт 1.2. розділу І зазначеного Порядку).

Згідно зі статтею 183-2 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.

Відповідно до примітки до статті 183-2 КУпАП під ухиленням особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт у цій статті слід розуміти неприбуття порушника до місця виконання суспільно корисних робіт (підприємства, установи, організації) протягом двох днів з дати, визначеної у направленні уповноваженою посадовою особою органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, без поважних причин, невихід на суспільно корисні роботи або відмова від виконання роботи, вид якої визначений підприємством, установою, організацією, більше двох разів протягом місяця без поважних причин, а також поява на робочому місці у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння. Поважними причинами є хвороба особи та інші документально підтверджені обставини, що фактично позбавляють можливості порушника прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, така доведена матеріалами справи, зокрема даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення №1 від 11.06.2026, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; копії постанови судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.01.2024 у справі №607/21414/23, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 22.05.2026; довідці про проведену бесіду від 22.05.2026; анкеті щодо особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді громадських (виправних, суспільно корисних) робіт від 22.05.2026; направленні ОСОБА_1 на суспільно корисні роботи від 25.05.2026; наказі директора КП «Об`єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя» ОСОБА_2 від 25.05.2026 №150-В; графіках виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт; виклику ОСОБА_1 до уповноваженого органу з питань пробації від 05.06.2026; акті перевірки виконання порушником адміністративного стягнення у вигляді громадських (суспільно корисних) робіт від 04.06.2026; листі директора КП «ОПКіВ м. Тернополя» ОСОБА_2 від 29.05.2026 №68/04; доповідних записках в.о. завідувача парком ім. Тараса Шевченка – ОСОБА_3 від 29.05.2026 та 04.06.2026; табелі виходу на роботу особи, до якої застосовано адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, тобто ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Строк накладення адміністративного стягнення, визначений положеннями ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, що посягає на громадський порядок та громадську безпеку, дані про його особу, ступінь вини, майновий стан, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк, передбачений санкцією ст. 183-2 КУпАП.

Обставин, які б згідно з положеннями ч. 2 ст. 32 КУпАП перешкоджали застосуванню щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту, суддею не встановлено.

На переконання судді, застосування щодо ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк, передбачений санкцією ст. 183-2 КУпАП, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобіганню вчиненню ним та іншими особами нових правопорушень.

Стаття 326 КУпАП передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Втім, рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2018 № 10-р/2018 положення статті 326 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Швидка проти України» зазначив, що, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, не слід виконувати постанову про застосування адміністративного арешту негайно після її винесення.

Відтак, з метою ефективного використання права особи на апеляційне оскарження судового рішення у вказаному провадженні, постанова підлягає виконанню після закінчення строків на апеляційне оскарження, а в разі оскарження - після закінчення апеляційного розгляду.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 32-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб.

Початок строку адміністративного арешту ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення постанови до виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.

СуддяІ. М. Царук