Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №607/12172/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 Справа №607/12172/26 Провадження №3/607/3732/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Багрій Т.Я., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

встановив:

У протоколі про адміністративне правопорушення №003010 від 26 травня 2026 року зазначено: « ОСОБА_1 26 травня 2026 року о 14 год. 30 хв. в с.Велика Березовиця, по вул.Микулинецька, 127, на транспортному засобі марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 надавав послуги з перевезення вантажу (ФБС 24-4-6), не зареєстрований як суб`єкт господарювання та без відповідної ліцензії на даний вид діяльності, чим порушив п.24 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП».

ОСОБА_1 в судовому засіданні вини не визнав. Від ОСОБА_1 до суду надійшло письмове пояснення, в якому він просить закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтоване тим, що 26 травня 2026 року о 14 год. 30 хв. його було зупинено інспектором Державної служби України з безпеки на транспорті Лісевичем А.М., який помилково дійшов висновку щодо надання послуг з перевезення вантажу як здійснення підприємницької діяльності без реєстрації як суб`єктом господарювання та відповідної ліцензії. Вказує, що вантаж перевозився ним для особистих потреб. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. У протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, не відображено систематичність дій по здійсненню господарської діяльності, відсутня інформація щодо оплати такої діяльності та вилучення грошових коштів, одержаних внаслідок вчинення правопорушення. Окрім цього, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено частину статті 164 КУпАП, за якою підлягають кваліфікації дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Парійчук Ю.Д. просить закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши зібрані по справі докази та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення №003010 від 26 травня 2026 року; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MAN TGX 18.400, номерний знак НОМЕР_1 , копію посвідчення водія ОСОБА_1 ; копію товарно-транспортної накладної №ТТН 393 від 26 травня 2026 року; фотозображення транспортного засобу марки MAN TGX 18.400, номерний знак НОМЕР_1 ; відеозаписи.

Згідно ч.1 ст.164 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУпАП, є здійснення винною особою господарської діяльності.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб`єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначаються Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02 березня 2015 року N 222-VIII (далі – Закон).

У протоколі про адміністративне правопорушення №003010 від 26 травня 2026 року зазначено, що своїми діями (перевезення вантажу без відповідної ліцензії) ОСОБА_1 порушив п.24 ч.1 ст.7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Небезпечний вантаж – це речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, а також тара з-під них, які за певних обставин під час перевезення можуть спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки й шкоду довкіллю, призвести до загибелі, травмування, отруєння людей і тварин.

Доказів здійснення ОСОБА_1 міжнародних перевезень вантажів матеріали справи не містять. Також суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 здійснював перевезення небезпечних вантажів.

Окрім цього суд враховує, що у протоколі зазначено про надання ОСОБА_1 послуги перевезення вантажу, не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарювання.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Однією з ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а й систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», де Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

При цьому, судом встановлено, що протокол було складено за відсутності будь-яких фактичних даних, що підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які фінансові документи (квитанції, чеки, акти прийому-передачі послуг), які б свідчили про отримання ОСОБА_1 прибутку, а сама по собі товарно-транспортна накладна № ТТН 393 не доводить комерційного характеру поїздки.

У протоколі про адміністративне правопорушення №003010 від 26 травня 2026 року вказано, що ОСОБА_1 не працює. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що виконував поїздку по власних потребах.

Долучена копія товарно-транспортної накладної № ТТН 393 від 26 травня 2026 року містить відомості лише про переміщення вантажу, проте не підтверджує оплатність цієї послуги чи отримання ОСОБА_1 будь-якого доходу, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності.

Також суд враховує, що на долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано лише процес оформлення матеріалів адміністративної справи. Вказані відеозаписи, а також фотозображення транспортного засобу та факт перебування ОСОБА_1 у вказаному транспортному засобі не можуть свідчити про зайняття ним господарською діяльністю.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В даному випадку, самі лише протокол про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 та копія товарно-транспортної накладної, є недостатніми для доведеності поза розумним сумнівом його вини у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення. Долученими до матеріалів справи доказами не підтверджується факт провадження ОСОБА_1 господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.7КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи зазначене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 164, 247, 268, 277, 287 КУпАП, суд -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 164 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій