Вирок від 22 червня 2026 р. у справі №607/11765/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 Справа №607/11765/26 Провадження №1-кп/607/1551/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному у залі суду в м. Тернополі, кримінальне провадження №12026211040000550 від 07.04.2026, щодо

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Бережани Тернопільської області, громадянин України, без місце реєстрації, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із неповною вищою освітою, одружений, має малолітню дитину, працює слюсарем у ТОВ «Скайхок», раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

встановив:

09.04.2025 постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/27961/24, яка набрала законної сили 20.05.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

В подальшому, у ОСОБА_3 , який достовірно знаючи про те, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/27961/24, яка набрала законної сили, його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, усвідомлюючи, що протягом згаданого строку він позбавлений права керування транспортними засобами, виник злочинний умисел, спрямований на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, 10.06.2025 о 17:26 по вул. Бродівська, буд. №45 у м. Тернопіль, керував транспортним засобом марки Hyundai Sonata, р.н. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування терміном на один рік відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, та був зупинений працівниками УПП в Тернопільській області ДПП.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Під час допиту, обвинувачений підтвердив, що дійсно його було позбавлено права керування транспортними засобами, після чого він керував автомобілем з певної причини. Вину визнав та розкаявся. Зазначив, що більше такого вчиняти не буде.

Прокурор у судових дебатах просила визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений визнав вину, розкаявся, просив суворо не карати.

Захисник у судових дебатах просив врахувати те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, працює, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується, зробив добровільний внесок на потреби ЗСУ, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином; не встановлення судом обставин, які б обтяжували покарання; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачений визнав вину та відмовився від дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві; позицію сторін щодо покарання; обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття; відомості про особу обвинуваченого – раніше не судимий, працює, має на утриманні малолітню дитину, 2018 року народження, за медичною допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався та на відповідних обліках не перебуває, скарги на його поведінку за місцем проживання відсутні, його громадянську позицію щодо підтримки Збройних Сил України (23.06.2026 вніс благодійні кошти на їх потреби в сумі 10 000 грн), тому суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому із альтернативних покарань покарання у виді штрафу у розмірі, наближеному до мінімального згідно санкції статті обвинувачення.

Таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддяОСОБА_1