Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №466/9679/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9679/25

Провадження № 2/466/757/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Ковальчука О.І.

за участю секретаря Пилипців О.-І.І.

представника позивача, адвоката Заставного Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи

в с т а н о в и в:

17.10.2025 року адвокат Заставний Р.А. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 284000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08 січня 2025 року близько 22 години 50 хвилин, на автодорозі сполученням «Львів -Тернопіль», на 99 км. + 550 м., неподалік с. Чижиків Львівського району Львівської області, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octаvia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому після наїзду на пішохода ОСОБА_5 , на нього здійснив наїзд автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 піп керуванням водія ОСОБА_4 . Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_5 віл отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.

За фактом ДТП матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025140000000109.

Постановою слідчого від 31.03.2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000109 від 09.01.2025 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Проте, відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка по відношенні до загиблого, у зв`язку із його смертю дочці спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених нею моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати її довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у її життєвих стосунках.

Таким чином, в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, ДОЧЦІ загиблого, ОСОБА_2 було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок Відповідача, у розмірі та з підстав викладених нижче.

Так, смерть потерпілого настала після дорожньо-транспортної пригоди та була прямим

причинним наслідком цієї пригоди.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб».

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку» (ч. 2 ст. 1187 ЦКУ).

Згідно ч. 5 статті 1187 цього кодексу особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз?яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанові від 01 березня 2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз?яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов?язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу самого потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела а завдана ним шкода фізичної особи" (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15- від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року).

Отже, з вищевикладеного випливає, що саме Відповідачі, як володільці джерел підвищеної небезпеки є особами відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187, 1190 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України: «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

«Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім?єю» (ч.2 ст. 1168 ЦКУ).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Так, малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка по відношенні до загиблого, втратила батька.

Цю втрату неможливо вернути чи замінити. Втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Тепер вона вже ніколи не почує його голосу, не поділиться своїми успіхами та досягненнями, не відчує батьківської підтримки та турботи.

Дочка ОСОБА_6 втратила батька, та стала напівсиротою у дуже ранньому віці - 3 роки, що свідчить про особливий характер, глибину та тяжкість втрати.

Незважаючи на юний вік, між дочкою та батьком вже встигли сформуватися міцні емоційні зв"язки.

Проте у зв"язку із передчасною смертю батька, вона ніколи не відчує батьківської підтримки та турботи, відсутність батьківської любові та опіки завжди буде в її пам?яті на все життя.

Дочка ОСОБА_6 , яка стала напівсиротою, втративши одного з батьків, втратила можливість отримати допомогу та підтримку від батька, належне виховання, що відновлені у будь-який спосіб бути не можуть.

Крім цього, вона втратила і можливість тривалого життєвого зв?язку з одним із батьків протягом свого майбутнього життя. Вказане не може не впливати на її подальше як дитяче та юнацьке, так і доросле життя та зумовлює для неї непоправні зміни у її житті.

Все це призводить до великих страждань, які не закінчаться ніколи, оскільки життєві ситуації, які трапляються в житті кожної дитини, так чи інакше пов?язані із потребою присутності батьків.

Таким чином, щодо обставин заподіяння шкоди дочці загиблого, то слід вважати очевидним, що передчасна втрата батька для будь-якої людини, тим більше в такому ранньому віці, однозначно спричинятиме моральні страждання.

Позивач оцінює моральну шкоду своєї малолітньої дочки у зв`язку із наслідками вищезазначеної події в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Станом на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Skoda Octаvia», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дії якого заподіяно шкоду, була застрахована.

У даній справі страховий випадок настав 08.01.2025 року, тобто в період дії Закону України від 21.05.2024 №3720-1X. Однак, згідно відомостей Централізованої бази даних МТСБУ договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладено до 01.01.2025 року, адже Поліс №220675506 був діючий як на момент ДТП, так і на 31.12.2024 року, а тому до врегулювання страхових випадків, які відбулися в період дії цього договору, слід застосовувати вимоги Закону України від 01.07.2004 №1961-IV.

Страховиком - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було прийнято рішення про страхове відшкодування, зокрема, моральної шкоди заподіяної автомобілем марки «Skoda Octvia», реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 16 000 гривень (32 000 /2).

В той же час, станом на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок дії якого заподіяно шкоду не була застрахована.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений Законом для відшкодування з боку МТСБУ з розрахунку: 25 мінімальних заробітних плат х 8000 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік»), дорівнює 200 000 гривень.

МТСБУ було здійснено Позивачу виплату моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень.

Проте, на думку Позивача, розмір страхового відшкодування моральної шкоди розрахований у відповідності до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до загальних положень про відшкодування шкоди Цивільного кодексу України та змісту ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з огляду на те, що Страховиком та МТСБУ було здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 216 000 гривень, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 284000 гривень (з розрахунку (500 000 - 216 000), яка залишається не відшкодованою, та у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з Відповідачів.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Представник позивача, адвокат Заставний Р.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просив позов задовольнити. В останнє судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, долучений до матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що 08 січня 2025 року близько 22 години 50 хвилин, на автодорозі сполученням «Львів -Тернопіль», на 99 км. + 550м., неподалік с. Чижиків Львівського району Львівської області, відбулася ДТП, а саме водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Skoda Octаvia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому після наїзду на пішохода ОСОБА_5 , на нього здійснив наїзд автомобіль марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_2 піп керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті ДТП пішохід ОСОБА_5 віл отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 20.01.2025.

За фактом ДТП було відкрито кримінальне провадження, відомості, про яке внесені 09.01.2025 до ЄРДР за №12025140000000109.

Постановою слідчого від 31 березня 2025 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000000109 від 09.01.2025 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Вказаною постановою встановлено, що в ході досудового слідства встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_5 , що і спричинило ДТП та її наслідки у виді її смерті, а отже відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матірю ОСОБА_2 , а її батьком був ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від ДТП у вигляді загибелі ОСОБА_5 , його близьким родичам, а саме доньці ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідачів.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Skoda Octаvia», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дії якого заподіяно шкоду, була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

У даній справі страховий випадок настав 08.01.2025 року, тобто в період дії Закону України від 21.05.2024 №3720-1X. Однак, згідно відомостей Централізованої бази даних МТСБУ договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладено до 01.01.2025 року, адже Поліс №220675506 був діючий як на момент ДТП, так і на 31.12.2024 року, а тому до врегулювання страхових випадків, які відбулися в період дії цього договору, слід застосовувати вимоги Закону України від 01.07.2004 №1961-IV.

Страховиком ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було прийнято рішення про страхове відшкодування, зокрема, моральної шкоди заподіяної автомобілем марки «Skoda Octvia», реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 16 000 гривень (32 000 /2).

В той же час, станом на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_4 внаслідок дії якого заподіяно шкоду не була застрахована.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно частини 3 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, визначений Законом для відшкодування з боку МТСБУ з розрахунку: 25 мінімальних заробітних плат х 8000 грн. (розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік»), дорівнює 200 000 гривень.

МТСБУ було здійснено Позивачу виплату моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень.

Позивач оцінює моральну шкоду своєї малолітньої дочки у зв`язку із наслідками вищезазначеної події в розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Та як доньці загиблого, у зв`язку із його смертю спричинена значна та непоправна шкода, яка проявилася у моральній шкоді, вже перенесених нею моральних стражданнях та тих нескінченних стражданнях, що будуть переслідувати її довготривалий час, перенесених нею моральних переживань, які продовжують тривати по даний час і ніколи не закінчаться та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у його життєвих стосунках.

З огляду на те, що Страховиком та МТСБУ було здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 216000 гривень, то різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) становить 284000 гривень (з розрахунку (500 000 - 216 000), яка залишається не відшкодованою, та у відповідності до вимог ст.1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідачів.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Разом із тим, відповідачем не доведено, що ДТП трапилася внаслідок умислу ОСОБА_5 або непереборної сили, оскільки доводи відповідача з приводу умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

Суд виходить із того, що моральна шкода, завдана ОСОБА_2 внаслідок смерті батька спричинила їй душевні страждання на все життя, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті самої рідної у житті людини, неможливо.

При цьому суд врахував, що смерть ОСОБА_5 сталася також із необережності, а саме недодержання померлим Правил дорожнього руху.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У роз`ясненнях, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, суд зазначає, що сам факт загибелі ОСОБА_5 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Такий правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 14 січня 2019 року справа № 751/8121/17, провадження № 61-39326св18, від 10 січня 2019 року справа № 500/2095/15-ц, провадження № 61-15712св18.

Отже, встановивши, що ОСОБА_2 є донькою загиблого та разом з ним проживала, суд дійшов висновку про те, що заподіяна моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_5 , підлягає відшкодуванню відповідачами, оскільки останні не довели, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 законним володільцем джерела підвищеної небезпеки завдана моральна шкода. Разом із тим, відповідачами не доведено, що дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок умислу загиблого або непереборної сили.

Також чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від цивільної відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Отже, з врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, глибини фізичних та душевних страждань позивача, необережності потерпілого, суд вважає, що моральна шкода заявлена позивачами з врахуванням всіх обставин справи, в тому числі страхових виплат, суд стягує моральну шкоду з відповідачів на користь позивача в сумі 284000,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність вини водія і як наслідок відсутність обов`язку відшкодувати моральну шкоду є безпідставними, так як, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, автоматично не звільняє законного володільця джерела підвищеної небезпеки, від обов`язку відшкодувати моральну шкоду близьким родичам потерпілого (загиблого), оскільки законний володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за спричинену моральну шкоду незалежно від вини водія, бо моральна шкода спричинена смертю фізичної особи саме внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 284000,00грн.(500000,00 – 216000,00).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також, відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

За таких обставин позивач у справі про відшкодування моральної шкоди від злочину, звільнений від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідачів в порядку ст.141 ЦПК України – 1331,20грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 13,76,81,82,83,89,95,133,137,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 моральну шкоди в розмірі 284000,00грн. (двісті вісімдесят чотири тисячі гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах в доход держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.(одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 коп.).

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП – НОМЕР_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП – НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Текст рішення складено та підписано 25 червня 2026 року.

Суддя О. І. Ковальчук