Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №466/3469/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3469/26

Провадження № 1-кп/466/665/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12026142360000063 від 26.01.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Великі Підліски Кам`янка-Бузького району Львівської області, із середньою спеціальною освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину, військовослужбовця по мобілізації військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», згідно ст.89 КК України раніше не судимий, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, діючи в порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», п. п. 1.10, 2.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху», у невстановлений досудового розслідуванням точний час, спосіб та місці, у період часу з 24.02.2024 по 31.12.2024 перебуваючи на території Львівської області, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на підроблення посвідчення водія, яке видається установою, що має право видавати такі документи і яке надає права, з метою використання вказаного посвідчення водія під час керування транспортним засобом, у порушення вимог вищевказаного законодавства, познайомившись у період часу з 24.02.2024 по 31.12.2024 в месенджері «Telegram» із невстановленою досудовим розслідування особою, діючи умисно за попередньою змовою з такою особою (групою осіб), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, протиправно, з метою підроблення та подальшого використання ним підробленого посвідчення водія надав свої анкетні дані про своє прізвище та ім`я по батькові, дату народження, фотокартку 3х4 см. із власним зображенням, та фото свого підпису, для виготовлення посвідчення водія з категорією «В», «В1», «С1» та «С» на ім`я ОСОБА_3 .

В подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , в невстановлений в ході досудового розслідування час та місце, але у період часу з 24.02.2024 по 31.12.2024, виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.02.2024 на ім`я ОСОБА_3 , ТСЦ №1242, яке фактично вказаною установою не видавалась.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи та яке надає права, з метою його використання підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Продовжуючи свої неправомірні умисні дії, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.02.2024 на ім`я ОСОБА_3 , ТСЦ №1242 підроблене, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що він ніколи не отримував у встановленому законом порядку посвідчення водія на право керування транспортними засобами під серійним номером НОМЕР_2 від 24.02.2024 з категоріями «В», «В1», «С1» та «С», 15.01.2026, близько о 11 год 00 хв., ОСОБА_3 під час зупинки керованого ним транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі «VENTO 465-12TC», у зв`язку із порушенням ним вимог дорожнього знаку 4,1 «Рух прямо» правил дорожнього руху, на ділянці автомобільної дороги при в`їзді на територію автостоянки торгового центру «Епіцентр», яка розташована на узбіччі дороги по вулиці Богдана Хмельницького, буд. 188 «А» у м. Львові, Львівської області, використав шляхом пред`явлення інспекторам взводу 2 роти 4 батальйону 4 УПП у Львівській області ДПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на їх законну вимогу, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.02.2024 на ім`я ОСОБА_3 , ТСЦ №1242, яке не відповідає аналогічним бланкам посвідчень водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, за способом друку, зокрема, виготовлене не поліграфічним підприємством ПК «Україна», яке здійснює виготовлення типових бланків документів, а виконане за допомогою комп`ютерної техніки з використанням термопринтера кольорового відтворення зображень термосублімаційним способом друку, яке не видавалося сервісними центрами МВС України.

Отже, ОСОБА_3 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.3 та ч.4 ст.358 КК України визнав повністю. Дав показання про те, що в нього на утриманні є малолітній син, якому 10 років і в часі отриманні підробленого посвідчення син попав в реанімацію і з метою надання допомоги в т.ч. використовуючи автомобіль, він домовився по інтернету і замовив підроблене посвідчення водія. В січні 2026 року його зупинили за кермом з тим посвідченням вилучили та порушили кримінальну справу. Щиро кається у вчиненому. Просить суворо не карати, на тепер він проходить службу в ЗСУ.

За згодою сторін, згідно ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінивши визнавальні показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення (злочин та проступок), передбачений ч.3 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України.

Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.3 ст.358 КК України, підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб та за ч.4 ст.358 КК України використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжкого злочину та проступку, дані про особу обвинуваченого, його вік, на утриманні має малолітнього сина, призваний по мобілізації та проходить службу в ЗСУ, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинувачених судом не здобуто і таких не зазначено в обвинувальному акті.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, відсутність матеріальних збитків, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання без ізоляції від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.358 КК України із застосуванням ст.75 та 76 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів у відповідності до вимог ст.50 КК України.

Долю речових доказів у справі вирішити згідно ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувався.З обвинуваченого на користь держави підлягають стягнення витрати на залучення експерта.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.358 КК України 1 (один) рік позбавлення волі;

за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити покарання у виді 1 (один) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 повідомляти командира військової частини НОМЕР_1 про зміну місця проживання і служби, не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини НОМЕР_1 .

У разі звільнення з лав ЗСУ, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не застосовувався.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 28.01.2026 року на арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.02.2024 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було тимчасово вилучено 15.01.2026 у ОСОБА_3 під час проведення огляду місця події.

Речовий доказ: посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 24.02.2024 ТСЦ 1242 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнане речовим доказом постановою слідчого від 26.01.2026 року – знищити.

Оптичний DVD-R диск з 14 відеозаписами та DVD-R диск з 14 відеозаписами з нагрудних камер відеоспостереження працівників УПП у Львівській області ДПП, які постановою про визнання речових доказів від 05.02.2026 визнано речовим доказом і які на даний час зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави 3565,60 /три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 60 коп./ за проведення експертизи від 13.02.2026 року за № СЕ-19/114- 26/2183-ДД.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1