Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №344/2155/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/2155/26

Провадження № 22-ц/4808/1181/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про передачу справи на розгляд до іншого суду, постановлену суддею Польською М.В. 22 квітня 2026 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року ТОВ «Споживчий центр» подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали 28.02.2025 року кредитний договір №27.02.2025-100002724.

Позивач надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. Проте відповідачка свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредиту належним чином не виконувала.

На погашення заборгованості 14.03.2025 року відповідачкою сплачено лише 768 грн. Після здійснення зазначеного платежу будь-яких інших платежів у рахунок погашення заборгованості або дій, спрямованих на належне виконання зобов`язань за кредитним договором, відповідачка не вчиняла, унаслідок чого заборгованість залишається непогашеною.

Тому станом на день подання позову у відповідачки утворилася заборгованість у розмірі 11583 грн, яка складається з тіла кредиту – 5000 грн, процентів – 4158 грн та неустойки 2425 грн.

З урахуванням наведеного ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №№27.02.2025-100002724 від 28.02.2025 року у розмірі 11583 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромпереданона розгляд до Коростишівського районного суду Житомирської області.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 з такою ухвалою суду не погодилася. Подала апеляційну скаргу у якій зазначила, що вважає цю ухвалу необгрунтованою, незаконною, та такою що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Укладаючи договір кредиту з позивачем, відповідачка вказала адресу свого місця проживання АДРЕСА_1 . Позивач, виходячи з вказаної нею адреси, направив позов до Івано-Франківського міського суду за її місцем проживання. Відповідачка не приймала участі в судовому засіданні під час постановлення ухвали суду від 22 квітня 2026 року. Тому вона вважає, що суд, не встановивши належним чином місце проживання відповідача, безпідставно постановив ухвалу про передачу справи на розгляд до Коростишівського районного суду Житомирської області. На її думку, таке рішення є незаконним та суттєво ускладнює реалізацію її права на участь у судовому розгляді, оскільки для прибуття в судові засідання їй доведеться залишати сім`ю та нести додаткові витрати часу й коштів на поїздки до іншої області.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 22.04.2026 року та постановити нову, якою направити справу для розгляду до Івано-Франківського міського суду.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд до іншого суду.

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з таких підстав.

Застосовані норми права, мотиви та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією із умов реалізації права фізичної та юридичної особи на пред`явлення позову є дотримання вимог підсудності.

У зв`язку із цим підсудність як умова реалізації права на пред`явлення позову тісно пов`язана з процесуальною правоздатністю та компетентністю суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Право на розгляд справи належним судом є складовою частиною права на справедливий суд відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 27 - 30 ЦПК).

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд звертається до відповідного органу реєстрації місця проживання чи перебування особи щодо надання інформації про її зареєстроване місце проживання (перебування).

Відповідно до частини восьмої цієї статті суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якою ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані відомості є офіційними даними державного реєстру та підтверджують зареєстроване місце проживання відповідача на момент вирішення питання про територіальну підсудність спору.

Встановивши, що зареєстроване місце проживання відповідачки знаходиться за межами територіальної юрисдикції Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність передачі справи для розгляду за підсудністю до суду за місцем реєстрації відповідача відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 31 та частини дев`ятої статті 187 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні кредитного договору відповідачка зазначила адресу проживання у місті Івано-Франківську, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Зазначення особою певної адреси у цивільно-правовому договорі не є належним доказом її зареєстрованого місця проживання або перебування у розумінні статті 27 ЦПК України, належним доказом є відомості Єдиного державного демографічного реєстру.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що передача справи до іншого суду ускладнює реалізацію відповідачем права на участь у судовому розгляді. Незручність участі сторони у розгляді справи в іншій області сама по собі не є підставою для зміни визначеної законом підсудності.

Посилання апелянта на те, що суд не встановив належним чином місце проживання відповідачки, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції виконав вимоги статті 187 ЦПК України, отримав офіційні відомості з Єдиного державного демографічного реєстру та на підставі цих відомостей правильно вирішив питання територіальної підсудності спору.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не брала участі у судовому засіданні під час якого постановлено ухвалу про передачу справи за підсудністю, та не повідомлялася належним чином судом про його проведення, апеляційний суд відхиляє як безпідставні.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вживав заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи. Зокрема, ухвала про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06.02.2026 року, направлена поштовим відправленням за адресою, зазначеною у позовній заяві та кредитному договорі ( АДРЕСА_1 ), повернулася до суду 18.02.2026 року з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, суд повідомляв відповідачку про дату, час та місце наступного судового засідання, призначеного на 22.04.2026 року шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер телефону, наявний у матеріалах справи. Згідно довідки про доставку SMS, таке повідомлення доставлено ОСОБА_1 12.03.2026 року о 12 год. 46 хв.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вжито достатніх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, а її неявка у судове засідання не перешкоджала вирішенню питання про територіальну підсудність спору.

При цьому ОСОБА_1 не наведено обставин та не подано доказів, які б свідчили про неможливість отримання нею відповідного повідомлення або про порушення судом встановленого процесуальним законом порядку повідомлення учасників справи.

Інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права або спростовували встановлені ним обставини щодо місця реєстрації відповідачки, апеляційна скарга не містить.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують її законності і обґрунтованості. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року про передачу справи до Коростишівського районного суду Житомирської області - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков