Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №428/5969/17 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3206/26 Справа № 428/5969/17 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Фролової В.О.

у справі за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року КС «Імперіал ЛТД» звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено договір кредитної лінії № 22ст, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового використання.

За умовами договору плата за користування кредитом становить 50% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом, строк дії договору 24 фактичних місяців від дати отримання кредиту та діє до повного виконання зобов`язань відповідачем.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір поруки № 22ст/1 за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 22ст/2 за умовами якого ОСОБА_4 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 22ст/3 за умовами якого відповідач ОСОБА_6 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за вказаним кредитним договором.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 22ст/4 за умовами якого ОСОБА_7 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 22ст/5 за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 22ст/6 за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за вищевказаним кредитним договором.

Зазначає, що при підписанні договорів поруки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 були попереджені про солідарну відповідальність з ОСОБА_3 , у разі неналежного виконання умов кредитного договору та останнім повідомлено істотні умови кредитного договору.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 02 червня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 115147,01 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2017 року позов КС «Імперіал ЛТД» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 на користь КС «Імперіал ЛТД» заборгованість за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року в сумі 115136,70 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1727,05 грн. в рівних частках, по 246,72 грн. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для стягнення з боржника та поручителів суми непогашеної заборгованості, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти за кредитним договором, який забезпечений договорами поруки, в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду в частині задоволеного позову до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не отримувала позовну заяву з додатками ні від суду першої інстанції ні від позивача у справі, та не була повідомлена про дату та час судового засідання у справі, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Крім того, кредитний договір вона не укладала та не підписувала, з кредитним договором не знайомилася. Матеріали даної справи не були відновлені, а докази та обставини, на які вона посилається не були перевірені та досліджені судом першої інстанції, тому наявні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення пред`явлених вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 був укладений договір кредитної лінії № 22ст, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 30000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та цільового характеру використання, платності та забезпеченості.

Плата за користування кредитом відповідно до п. 3.1 вищевказаного договору становить 50% річних від загальної суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Строк дії договору становить 24 фактичних місяців від дати отримання відповідачем кредиту. За згодою сторін (п. 3.3 Кредитного договору та Додаток №1 до Кредитного договору) було складено графік погашення кредиту, згідно з яким відповідач зобов`язувався до 25 числа кожного місяця сплачувати проценти за користування кредитом та сам кредит.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 22ст/1 за умовами якого ОСОБА_2 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 22ст/2 за умовами якого ОСОБА_4 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 22ст/3 за умовами якого відповідач ОСОБА_6 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 22ст/4 за умовами якого ОСОБА_7 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 22ст/5 за умовами якого ОСОБА_5 взяв на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 22ст/6 за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року станом на 02 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_3 становить 115136,70 грн., в тому числі: заборгованість зі сплати основного боргу 29650,00 грн., заборгованість зі сплати процентів 85486,70 грн., що свідчить про порушення ОСОБА_3 своїх обов`язків щодо строку сплати кредиту та процентів за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У розумінні положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві - це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо. Як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що солідарні боржники наділені правами на заперечення проти вимог кредитора у повному обсязі, як заявлених щодо кожного із них (боржника чи поручителя), так і щодо інших загальних вимог, за якими такий боржник несе солідарну відповідальність.

Порука за своєю правовою природою має додаткове (акцесорне) зобов`язання до основного (кредитного) договору та напряму залежить від його умов. Загальний розмір кредитної заборгованості стосується як боржника, так і поручителя, який несе солідарну відповідальність в межах строку поруки.

У справі про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя до співучасників висувається єдина позовна вимога, а не окрема вимога до кожного із співвідповідачів. З огляду на це, єдина вимога позивача має спиратись на єдине обґрунтування (єдині підстави позову), а тому заперечення проти такого позову боржника та позичальника не можуть бути роздільними, вони мають спиратись на загальне для співучасників обґрунтування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 22ст/6 за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року, за яким, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 30000,00 грн.

Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором КС «Імперіал ЛТД» виконало своєчасно і повністю, надавши кредиті ресурси в повному обсязі, а позичальником ОСОБА_3 було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит, відповідальність, якого була забезпечена договорами поруки.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Звертаючись з апеляційною скаргою до суду, ОСОБА_1 не надано доказів, які спростовують наявність заборгованості у боржника та поручителя перед позивачем, та підтверджують належне виконання зобов`язань за кредитним договором. Не здобуто таких доказів й під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав кредитора, тому кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником та поручителем обов`язку з повернення грошових коштів, оскільки одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, який не спростований відповідачем.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладала 01 квітня 2013 року кредитний договір за № 22ст, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки 01 квітня 2013 року між КС «Імперіал ЛТД» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 22ст від, а ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань, був укладений договір поруки № 22ст/6, за умовами якого, остання взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 , за кредитним договором № 22ст від 01 квітня 2013 року й відповідно до положень ст.543 ЦК України, кредитор має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 не зазначено жодного доказу, який має істотне значення для вирішення справи, у апеляційній скарзі не зазначено якими доказами підтверджуються обставини не укладання договору, не додано документів на підтвердження обставин на які вона посилається, як на підставу скасування судового рішення, як і доказів виконання умов договору.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали даної справи не були відновлені, а докази та обставини, на які вона посилається не були перевірені та досліджені судом першої інстанції, а тому наявні підстави для скасування рішення в оскаржуваній частині, є безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме ухвалою суду першої інстанції від 29 серпня 2025 року про відновлення втраченого судового провадження, на підставі якої ОСОБА_1 , будучи відповідачем у справі, скористалася своїм процесуальним правом та подала заяву про перегляд оскаржуваного заочного рішення, яка ухвалою суду першої інстанції від 05 грудня 2025 року залишена без задоволення. Вказані дії суду першої інстанції, з дотриманням норм процесуального права забезпечили ОСОБА_1 доступ до правосуддя, шляхом подальшої можливості скаржника оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, а тому вказані доводи є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов в оскаженій частині, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 червня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров