Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №200/6203/19 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/643/26 Справа № 200/6203/19 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Гейко Валерія Івановича на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтв, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтв.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.02.2018 року ревізійною комісією ОСББ «Запорізьке шосе 80» виявлено, що власники квартири АДРЕСА_1 зайняли частину допоміжного приміщення (електрощитової) та приєднали його до своєї квартири. Дозвіл на відчуження частини вказаного приміщення співвласники квартир у вказаному багатоквартирного будинку не надавали.

Під час підготовки матеріалів для звернення до суду стало відомо, що згідно з рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпрі ради «Про затвердження протоколу громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 року № 853 «Про затвердження протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі» (зі змінами) надано дозвіл на приєднання частини колясочної, площею 9,1 кв. м, як підсобне приміщення, до загальної площі суміжної квартири АДРЕСА_1 . Розпорядженням Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 16.03.2017 року № 2/32-17 вказана квартира, загальною площею 47,5 кв. м, передана у власність мешканців. Водночас на момент заселення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 квартира мала загальну площу 38,4 кв. м.

Відповідно до висновку експертного дослідження приміщення електрощитової, площею 16,6 кв. м, що розташоване на першому поверсі під`їзду № 5 багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , за проектним рішенням належить до допоміжних приміщень з функціональним призначенням для розміщення електричного введення і розподільчого щита.

Дії відповідачів, внаслідок яких частину допоміжного приміщення, яке перебуває у спільній власності всіх власників квартир та нежитлових приміщень, передано у приватну власність, є протиправними та порушують права співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач просив суд: визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпрі ради «Про затвердження протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 року № 853 в частині пунктів 1, 1.4, 1.4.2 щодо квартири АДРЕСА_1 (з урахування змін, внесених рішеннями від 27.11.2015 року та від 22.07.2016 року); визнати незаконним розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 16.03.2017 року № 2/32-17; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 16.03.2017 року, реєстраційний номер 32Б-17, видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2023 року у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтва було відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2023 року було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.08.2024 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.06.2023 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтв задоволено в повному обсязі та ухвалено: - Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпрі ради «Про затвердження протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 року № 853 в частині пунктів 1, 1.4, 1.4.2 щодо квартири АДРЕСА_1 , з урахування змін, внесених рішеннями від 27.11.2015 року та від 22.07.2016 року; - Визнати незаконним та скасувати розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 16.03.2017 року № 2/32-17;- Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 16.03.2017 року, реєстраційний номер 32Б-17, видане Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради. А також вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — адвоката Гейко Валерій Іванович посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не вірно застосував норми матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 12.12.1985 року ОСОБА_3 виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради виданий ордер № 1314 на жиле приміщення ? однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 19,1 кв. м.

ОСОБА_2 постійно проживала у квартирі АДРЕСА_1 сім`єю в складі 3-х осіб: ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21.11.2003 року № 853 «Про затвердження протоколу громадської комісії з житлових питань при виконкомі» надано дозвіл на приєднання частини колясочної площею 10,5 кв. м у будинку АДРЕСА_3 , як підсобне приміщення, до загальної площі Спіцина А. М., який проживає у суміжній однокімнатній квартирі АДРЕСА_4 та вирішено вважати квартиру АДРЕСА_4 однокімнатною, житловою площею 19,4 кв. м, загальною площею 48,0 кв. м.

Рішення прийнято на підставі: протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при Бабушкінському райвиконкому; заяви ОСОБА_2 ; довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку; викопіювання з поверхового плану та експлікації; акта обстеження комісії в складі представників ЖЕКУ-36 (вказано про відгородження частини електрощитової із забезпеченням доступу для обслуговування); акта, за яким частина колясочної зайнята мешканцями квартири АДРЕСА_4 із 1988 року, який підписаний мешканцями квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ; акта огляду стану будинку, складеного комісією виконкому Бабушкінської районної ради (вказано про наявність можливості обслуговування електрощитової); ордеру на вселення.

У рішення від 21.11.2003 року № 853 вносилися зміни рішеннями від 27.11.2015 року та від 22.07.2016 року в частині обрахунку площі квартири (у зв`язку із раніше допущеними помилками).

Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.07.2011 року № 333/3 змінено умови найму квартири АДРЕСА_4 в частині зміни квартиронаймача: з ОСОБА_3 на ОСОБА_2

20.08.2015 року створено ОСББ «Запорізьке шосе 80» та 12.11.2015 року проведено його державну реєстрацію.

Розпорядженням Департаменту житлового господарства від 22.12.2016 року № 837 передано ОСОБА_2 у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .

16.03.2017 року на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло на квартиру АДРЕСА_1 , площею 47,5 кв.м.

Згідно з актом ревізійної комісії ОСББ «Запорізьке шосе 80» від 07.02.2018 року власники квартири АДРЕСА_4 зайняли частину допоміжного приміщення (колясочної) та приєднали це приміщення до своєї квартири. Вказано, що таке приміщення є спільною власністю всіх власників квартир в будинку та приєднано відповідачами без згоди таких власників.

У наданому позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 11.03.2019 року № 12/19 вказано, що за технічним паспортом та експлікацією на будинок АДРЕСА_2 , приміщення літ. IV у під`їзду; 5, площею 16,6 кв. м., має функціональне призначення електрощитової (де розміщенно електричне введення і розподільний щит), за проектним рішенням належить до допоміжних приміщень. На час дослідження доступ до частини приміщення електрощитової неможливий, відомостей про зміну функціонального призначення на дослідження не надано.

Набуття права власності іншими власниками квартир у будинку АДРЕСА_2 підтверджується наданими позивачем копіями свідоцтв: про право власності на житло від 28.04.1998 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_8 ; про право власності на житло від 25.03.1998 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_9 ; про право власності на житло від 15.01.2003 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_10 ; про право власності на житло від 27.04.1993 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_11 ; про право власності на житло від 24.12.1997 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_12 ; про право власності на житло від 01.10.1997 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_13 ; про право власності на житло від 21.10.1997 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_14 .

Вказаними доказами також підтверджується набуття співвласниками багатоквартирного будинку прав на допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_2 .

Разом з цим, відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не надано доказів отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку на приєднання чи передачу у користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частини допоміжного приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки приєднана відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частина допоміжного приміщення до квартири без згоди всіх співвласників будинку порушує права останніх, а рішення органів місцевого самоврядування прийняті всупереч положень ст. 369 ЦК України позовні вимоги ОСББ «Запорізьке шосе 80» підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позиція апеляційного суду.

Стаття 391 Цивільного кодексу України проголошує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011року N14-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

За приписами статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» - Закон, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Стаття 18 Закону на об`єднання покладає обов`язок, зокрема забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю.

Відповідно до частини першої статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Як вбачається із фрагмента з поверхового плану квартири АДРЕСА_1 встановлено, що допоміжне приміщення складається із двох частин площею 10,5 кв.м. та площею 6,0 кв., а відповідно до Рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21.11.2003 року №853 «Про затвердження протоколу засідання громадської комісії з житлових питань виконкомі» виконком районної ради вирішив: п.1. затвердив протокол №11 від 19.11.2003 року засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі; п.1.4 змінити умови найму на житлові приміщення відповідно до ст.54 ЖК України. Зобов`язати начальників ЖЕД району зробити зміни відповідно даного рішення; п.1.4.2 Разобладнати звільнені житлові приміщення. ЖЕД-36 — частину калясочної площею 10,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 дозволити приєднати, як підсобне приміщення, до загальної площі квартири ОСОБА_3 , який проживає у суміжній однокімнатній квартирі АДРЕСА_15 де проживає ОСОБА_3 , однокімнатною, житловою площею 19,4 кв., загальною — 48.0 кв.м.. Склад сім`ї троє, в тому числі дужина ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 (Т.1 а.с.29)

А згідно заяви ОСОБА_2 від 15.09.2013 року, яка проживає в квартирі АДРЕСА_16 , адресованої голові Бабушкінського райвиконкому, просила розглянути можливість приєднання до їх однокімнатної квартири частини колясочної, площею 10,5 кв.м. (Т.1 а.с. 31).

Крім того, відповідно до акту комісії ЖЕД-36 складений у вересні 2003 року, комісія встановила, що в приміщенні, де розташована елетрощитова, відгороджена частина площею 10,5 кв.м. під підсобне приміщення для квартири АДРЕСА_1 до в електрощитову є в наявності, а перегородка виконана із кирпича, ширина проходу біля електрощитової складає 0,8 м., що відповідає п.4.1.21 ПУЕ. (Т.1 а.с. 35).

Разом з цим, відповідно до копії технічних документів та поверхового плану, підсобне приміщення електрощитової VI в під`їзді №5 будинку АДРЕСА_2 має площу 16,6 кв.м. де розміщена електрощитова

, а відповідно до висновку експертного дослідження приміщення електрощитової, площею 16,6 кв. м, що розташоване на першому поверсі під`їзду №5 багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , за проектним рішенням належить до допоміжних приміщень з функціональним призначенням для розміщення електричного введення і розподільчого щита. Проте доступ до вказаного приміщення відсутній, отвір в перегородці замуровано. Крім того приміщення електрощитової належить до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку для забезпечення його експлуатації, з функцією технічного приміщення для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, проте частина приміщення електрощитової не має входу зі сторони вулиці, вхід зі сторони перегородки відсутній, доступ до частини приміщення зі сторін загального користування відсутній. Можливими місцями влаштування входу до приміщення конструктивно, є стіни житлових квартир АДРЕСА_17 та АДРЕСА_4 , що є неможливим (Т. 1 а.с. 45-56)

У зв`язку з чим дії відповідачів, внаслідок яких частину допоміжного приміщення, яке перебуває у спільній власності всіх власників квартир та нежитлових приміщень, передано у приватну власність, є протиправними та порушують права співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Гейко Валерія Івановича — залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 23 червня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

М.Ю. Петешенкова