Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №464/3160/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3160/26

пр.№ 2/464/2495/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26.06.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

представника позивачки Мотрука М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,,

у с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Мотрук М.Ю., звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 29.10.2025 в розмірі 4 046,27 євро, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 082,16 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона 29.10.2025 позичила ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 817 євро. При цьому ними було узгоджено, що ці кошти відповідач поверне їй до 31.12.2025. Таким чином. між ними було укладено договір позики. Вказаний факт підтверджується розпискою, яку відповідач власноручно написав та підписав у її присутності, а також в присутності ОСОБА_3 . Однак, незважаючи на те, що строк повернення боргу вже настав, позичених коштів до цього часу відповідач не повернув, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Окрім цього, просить стягнути з відповідача проценти, відповідно до ст.1048 ЦК України, нарахованих на рівні облікової ставки НБУ за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в сумі 191,31 євро, а також три проценти річних від суми заборгованості за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в сумі 37,96 євро, відповідно до ст.625 ЦК України.

Ухвалою від 11.05.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Мотрук М.Ю. позов підтримав, просив його задовольнити, не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подав.

Із врахуванням вищенаведеного, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.10.2025 уклали договір позики, на підтвердження чого складена розписка, згідно з якою ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 3 817 євро та зобов`язався повернути такі до 31.12.2025 (а.с.11).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 своє зобов`язання не виконав та не повернув ОСОБА_1 грошові кошти у строк, визначений вказаною вище розпискою.

Згідно з розрахунком заборгованості, визначені на рівні облікової ставки НБУ проценти за користування позикою за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 становлять 191,31 євро. Окрім цього, позивачкою нараховано три проценти річних від суми заборгованості за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в сумі 37,96 євро.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц висловлено правовий висновок про те, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.

Із врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 доказів належного виконання умов договору не надав, відтак заборгованість по сумі позики у розмірі 3 817 євро підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 , як позичальника, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 процентів за користування позикою, відповідно до ст.1048 ЦК України, та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із розпискою про отримання позики ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти до 31.12.2025, відтак сторонами встановлено строк дії договору позики, а саме до 31.12.2025.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором позики, позивачкою нараховано проценти за користування позикою, згідно з ст.1048 ЦК України, за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в розмірі 191,31 євро.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 в справі №149/1499/18 (пр.№14-48цс21) звернула увагу на те, що правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом.

Термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 38) і від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (пункти 6.20-6.24)).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53-54, 90-91)).

Враховуючи наведене, позивачка на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України не мала права нараховувати проценти за користування позикою у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за період після настання терміну повернення позики (31.12.2025), тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування позикою в розмірі 191,31 євро слід відмовити.

Окрім цього, позивачкою нараховано три проценти річних від суми заборгованості за період з 01.01.2026 по 01.05.2026 в сумі 37,96 євро.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на цей час.

Таким чином, на договір позики від 29.10.2025розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а тому нарахування позивачкою трьох відсотків річних за ст.625 ЦК України в розмірі 37,96 євро є безпідставним, відтак в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що правнича допомога позивачці ОСОБА_1 надавалась адвокатом Мотруком М.Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 1574 від 18.11.2009).

На підтвердження витрат позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу долучено: угоду про надання правничої допомоги від 09.03.2026; акт про надання правничої допомоги від 01.05.2026. Відповідно до вказаних документів, загальна вартість наданих адвокатом послуг позивачці ОСОБА_1 складає 12 000 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката Мотрука М.Ю., суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката є обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, відтак, з урахуванням ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 964,18 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 320,06 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 29.10.2025 у розмірі 3 817 (три тисячі вісімсот сімнадцять) євро.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 964,18 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 320,06 грн, а всього 13 284 грн 24 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК