Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №463/6568/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6568/25

Провадження № 2/463/1108/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович про визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась в суд з позовом до відповідачів, відповідно до якого просить визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та зняти арешт з цього майна.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що зазначена частка у квартирі раніше належала ОСОБА_6 . Під час виконавчого провадження така була реалізована на електронних торгах, де вона стала переможцем, сплативши за цю частку 557060,0 гривень. Приватний виконавець видав їй акт про проведений електронний аукціон та зняв накладені ним арешти. Проте залишились арешти, накладені ухвалами Личаківського районного суду м.Львова в порядку заходів забезпечення позову. Наявність таких арештів порушує її права як власника, у зв`язку з чим просить їх зняти та одночасно визнати за нею право власності на відповідну частку квартири.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не погодились та подали відзиви на позовну заяву. Вважають позов передчасним і недоведеним, оскільки позивач не долучила доказів, що сплачені нею кошти перераховані їм як стягувачам у виконавчому провадженні. Просять у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог статті 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування не було подано.

Позовна заява поступила до суду 16.07.2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24.07.2025 року, позовну заяву залишено без руху, а після цього, ухвалою суду від 01.09.2025 року позовну заяву повернуто позивачу через не усунення недоліків.

Не погоджуючись з цією ухвалою, позивач оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29.01.2026 року, ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 01.09.2025 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Після цього, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 11.02.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 27.04.2026 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу вимог частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача - адвокат Худоба Г.М. під час виступу з вступним словом висловилася про підтримання позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Кінаш Д.В. під час виступу з вступним словом проти обґрунтованості позовних вимог в частині пред`явлених безпосередньо до відповідача ОСОБА_5 заперечив, оскільки останній не порушував прав позивача. Просить в цій частині позовних вимог відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки не повідомили.

Оскільки суд забезпечив можливість учасникам справи представити свою позицію, а строки для подання доказів завершились, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності осіб, які не з`явилися, на підставі зібраних доказів, обсяг яких є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.06.2025 року Державним підприємством «СЕТАМ» проведено електронні торги з реалізації 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належала відповідачу ОСОБА_6 .

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 27.12.2006 року (а.с.12), іншими співвласниками квартири є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Останній згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.11), помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту про проведений електронний аукціон від 10.06.2025 року (а.с.4-5), виданого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., переможцем торгів визнано позивача, яка сплатила на депозитний рахунок приватного виконавця грошову суму у розмірі 557060,0 гривень.

Згідно з цим актом, у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження, де боржником був ОСОБА_6 а стягувачами були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . З метою задоволення вимог стягувачів, приватний виконавець власне передав на реалізацію належну боржнику частку у квартирі.

Також згідно відповіді приватного виконавця від 17.06.2025 року (а.с.8-9), станом на 17.06.2025 року відносно придбаної позивачем частки наявні чотири записи про обтяження, в т.ч. три на підставі судових рішень, а саме:

- обтяження 54355257 - арешт, накладений на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 27.03.2024 року у справі № 463/2616/24;

- обтяження 57057285 - арешт, накладений на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 04.10.2024 року у справі № 463/6506/24;

- обтяження 57057834 - арешт, накладений на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 04.10.2024 року у справі № 463/6505/24.

Четверте обтяження, яке накладалось безпосередньо приватним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження знято після того, як частка боржника була реалізована.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, усі ці три арешти накладались в порядку забезпечення позовних вимог. Справи № 463/2616/24, № 463/6506/24 та № 463/6505/24 завершені ухваленням рішення суду по суті позовних вимог та стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 заборгованості за договорами позики. Всі ці рішення набрали законної сили. Даних про скасування заходів забезпечення позову, які вживались у цих справах, в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.

У частині першій статті 328 ЦК України закріплено правило, згідно з яким право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21.11.2018 року у справі № 465/650/16-ц, та від 23.01.2019 року у справі № 522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Таким чином після реалізації на електронних торгах 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , її власником стала позивач як переможець цих торгів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії» [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25.10.2012 року).

У справі яка розглядається частка у квартирі боржника реалізована в межах виконання судових рішень, для забезпечення виконання яких на неї був накладений арешт, як захід забезпечення позову, і ніщо не свідчить про те, що кошти, отримані від реалізації цієї частки не були перераховані стягувачам, за ініціативою яких і вживались ці заходи забезпечення позову.

Отже, до моменту реалізації частки у квартирі на електронних торгах її арешт був законним, пропорційним та мав легітимну мету - забезпечення інтересів стягувачів у виконавчому провадженні. Проте, після цієї реалізації легітимна мета арешту припинилась, оскільки такий арешт порушує права нового власника, зокрема, щодо розпорядження своїм майном, а інтереси стягувачів задоволені саме за рахунок коштів, отриманих від реалізації частки.

Водночас, не будучи учасником судових справ, в межах яких вживались заходи забезпечення позову, позивач позбавлена можливості їх скасувати у процесуальний спосіб, оскільки за змістом частини 1 статті 158 ЦПК України скасування заходів забезпечення позову можливе за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16).

В постанові Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18 зазначено, що негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Крім того, у постанові від 13.05.2026 року у справі № 456/252/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 року у справі № 910/2389/23.

З огляду на встановлені факти порушення прав позивача, їх захист слід здійснити не у спосіб зняття арештів, а шляхом зняття обтяження, що були накладені на підставі ухвал судів про забезпечення позову, що на думку суду сприятиме ефективному захисту прав позивача.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 22.04.2020 у справі № 607/15533/17, предметом якої також було зняття обтяження накладеного на підставі ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Що ж стосується вимоги про визнання за позивачем права власності, в її задоволенні належить відмовити.

Так, згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/23276/17 (постанова від 02.06.2026 року), потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Проте, встановлені судом обставини не свідчать, що право власності позивача на частку у квартирі не підтверджене відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, адже порушення права полягає виключно у наявності зареєстрованих обтяжень, зняття яких буде ефективним способом захисту та не потребує додаткового визнання права власності.

Тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивач долучила квитанцію про сплату судового збору у розмірі 4456,48 гривень (а.с.13). Суд задовольнив вимогу немайнового характеру.

Згідно підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов подано до суду 16.07.2025 року в електронній формі. Таким чином, за пред`явлення вимоги немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 968,96 гривень (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8).

Таким чином, пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 968,96 гривень необхідно стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_6 , з вини якого по суті і виник цей спір.

Крім того, з ОСОБА_6 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 гривень, який сплачено за подання апеляційної скарги, яка була задоволена постановою Львівського апеляційного суду від 29.01.2026 року.

Всього, з ОСОБА_6 на користь позивача необхідно стягнути 1574,56 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зняти обтяження, які стосуються квартири АДРЕСА_1 , а саме:

- № 54355257, накладене на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 27.03.2024 року у справі № 463/2616/24;

- № 57057285, накладене на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 04.10.2024 року у справі № 463/6506/24;

- № 57057834, накладене на підставі ухвали Личаківського районного суду м.Львова від 04.10.2024 року у справі № 463/6505/24.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1574,56 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , дата народження - інформація відсутня, місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_7 , дата народження - інформація відсутня, місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, місцезнаходження: 79004, м.Львів, вул.Янева, буд.23, офіс 1, під.1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Повний текст судового рішення складено - 26 червня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.