Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №305/1156/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/1156/26

Номер провадження 2/305/492/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

встановив:

До суду 20.04.2026 надійшов позов ОСОБА_1 , поданий в електронній формі представником ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , третя особа Рахівський районний відділ Державної виконавчої служби Рахівського району Закарпатської області про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що між сторонами 07.10.2023 укладено шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного управління Міністерства юстиції того ж дня видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 981. Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2025 у справі № 305/1429/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та дитини позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання спільної дитини сторін у розмірі 4 000 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.05.2025 і до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на утримання дружини у розмірі 3 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку. Після набуття рішенням законної сили позивач отримала виконавчі листи, які були передані на примусове виконання до Рахівського РДВС в Рахівському районі Закарпатської області на підставі яких було відкрито два виконавчих провадження № 79724394 від 03.12.2025 та № 79724112 від 02.12.2025. З початку виникнення у відповідача по справі обов`язку сплачувати аліменти на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 11.07.2025 у справі № 305/1429/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та дитини не виконується, не здійснено жодної оплати таких аліментів, як на рахунок Рахівського ВДВС так і безпосередньо на рахунок стягувача, відповідно у стягувача виникає право стягнення у судовому порядку неустойки у формі пені за несплату боржником аліментів.

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 25.05.2026, у зв`язку із неявкою відповідача відкладено на 23.06.2026.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, 23.06.2026 представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення повісток на адресу проживання, які вручені одержувачу, заяв та клопотань на адресу суду не подавав, відзив не подав.

Представник третьої особи до суду не з`явився, повідомлений належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідив матеріали справи, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.10.2023, відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 981.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 29.05.2024, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Прага Чеської Республіки, батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Довідкою, виданою тимчасовим повіреним у справах України в Чеській Республіці Віталієм УСАТИМ, за № 61313/19-536-1390 від 12.06.2024 стверджено, що ОСОБА_5 25.05.2024 набула громадянство України на підставі ст. 7 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до витягу з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження № 79724112 від 02.12.2025 та № 79724394 від 03.12.2025 не завершені та перебувають на примусовому виконанні.

Також, представником позивача 29.04.2026 в електронній формі подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанов про відкриття виконавчих проваджень № 79724112 від 02.12.2025 та № 79724394 від 03.12.2025.

Позивач ствердила, а відповідач не заперечив, що він не вжив жодних заходів щодо добровільного виконання рішення суду від 11.07.2025 у справі № 305/1429/25 щодо сплати аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, та сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до норм ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі №6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі №6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі №6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі №6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19, від 24.02.2025 в справі № 206/4992/21 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

У відповідача ОСОБА_2 виник обов`язок по сплаті аліментів з моменту подачі позивачкою ОСОБА_1 позову про стягнення аліментів до Рахівського районного суду Закарпатської області, тобто з 07.05.2025, про що відповідачу було відомо, оскільки він був стороною по справі. Саме через небажання відповідачем добровільно виконувати рішення суду від 11.07.2025 у справі № 305/1429/25 позивачем було передано на виконання до Рахівського РДВС в Рахівському районі Закарпатської області виконавчі листи, на підставі яких було відкрито виконавчі провадження № 79724112 від 02.12.2025 та № 79724394 від 03.12.2025.

Загальний борг відповідача по аліментах становить 82 500 грн, розмір нарахованої пені складає 7 500 грн (розмір несплачених аліментів за місяць) * 1 533 дні * 1% = 114 975 грн, що перевищує, борг по аліментах, тому розмір пені буде становити 82 500 грн.

Таким чином, не викликають сумнівів позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за невчасну сплату аліментів, тому позов підлягає задоволенню.

Питання стягнення судових витрат слід вирішити в порядку ст. 141 ЦПК України. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Крім того, позивачем ставиться питання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене, положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд у Постанові від 10.06.2021 у справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України № 23рп/2009 від 30.09.2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви додано лише Ордер серії АО №1229361.

Інших документів, що містять відомості про фактичне проведення позивачкою оплати вказаної суми, а також відомостей про відношення до даної цивільної справи (номер справи, номер договору тощо), не доведено чи справді юридичні послуги надавались по цій справі.

Крім того, представником позивача не надано детальний акт виконаних робіт, з якого можна було б зробити висновок про перелік і вартість робіт, співмірність судових витрат заявленим позовним вимогам, а також документів щодо зарахування коштів від клієнта адвокату, що позбавляє суд можливості належним чином переконатися у тому, що позивачка ОСОБА_1 дійсно понесла витрати у зв`язку із поданням позову.

Сам по собі Ордер про надання правничої допомоги не є підставою вважати, що послуги адвоката було оплачено.

У позовній заяві правові та фактичні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу взагалі не зазначені та не обґрунтовані.

Отже, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн слід відмовити.

Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неустойку у вигляді пені у розмірі 82 500 (вісімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК