Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №756/7985/26 — Оболонський районний суд міста Києва

26.06.2026 Справа № 756/7985/26

Унікальний номер 756/7985/26

Номер провадження 2/756/7308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретаря судового засідання - Макушева А.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав до суду вказану позовну заяву, у якій просив: зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у справі № 756/10113/25 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 20000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_5 , 2018 року народження повноліття; визнати такою, що не підлягає нарахуванню та сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частину суми аліментів в розмірі 20000,00 грн. із складу твердої грошової суми 40000,00 грн., яка затверджена ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у справі № 759/10113/25, щомісячно, починаючи з 05 липня 2025 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у сумі 20000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 11 січня 2014 року сторони перебували в шлюбі. За рішенням суду 24 квітня 2025 року шлюб розірваний.

Від шлюбних відносин у сторін народилося дві доньки ОСОБА_6 , 2014 року народження та ОСОБА_5 , 2018 року народження.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08 липня 2025 року у справі №759/10113/25 затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 40 000,00 грн щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття або настання інших підстав, передбачених законом для припинення аліментного обов`язку.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державною адміністрації № 1412 від 12 листопада 2025 року визначено місце проживання дитини разом із батьком. Разом із тим відповідачка не погодилася із зазначеним розпорядженням та оскаржила його в судовому порядку. На даний час у провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває справа 759/29499/25 про визначення місця проживання ОСОБА_6 , 2014 року народження разом із батьком.

Посилаючись на ту обставину, що донька ОСОБА_7 з 05 липня 2025 року постійно проживає із позивачем, перебуває на його утриманні, відповідач з молодшою дитиною ОСОБА_8 постійно проживає з 2024 року за межами України, просить суд задовольнити заявлені вимоги.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2026 року визначено головуючим у справі суддю Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 травня 2026 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено до розгляду на 24 червня 2026 року.

На адресу суду 24 червня 2026 року надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_9 , в якому просить відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог та стягнути витрати з надання правничої допомоги на користь відповідача. В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що між існує спір щодо визначення місця проживання дитини який є предметом судового розгляду. Позивачем не доведені підстави для зміни розміру аліментів, а також підстави для скасування аліментних платежів за минулий період та звільнення від сплати заборгованості. Розмір заявлених до стягнення аліментів позивачем не обґрунтований, не доведений належними й допустимими доказами, є значно завищений. Погоджений між сторонами в мировій угоді розмір аліментів в 40000,00 грн був визначений з урахуванням рівня життя, витрат на дітей у Французьській республіці.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги, просили їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Клопотання про відкладення розгляд справи не надходило.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що з 11 січня 2014 року сторони перебували в шлюбі.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року шлюб між сторонами розірваний.

Від шлюбних відносин у сторін народилося дві доньки ОСОБА_6 , 2014 року народження та ОСОБА_5 , 2018 року народження.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08 липня 2025 року у справі №759/10113/25 затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 40 000,00 грн щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття або настання інших підстав, передбачених законом для припинення аліментного обов`язку.

Розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №1412 від 12 листопада 2025 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 .

Зі паспорта громадянина України для виїзду за кордон виданого на ім`я ОСОБА_6 встановлено, що дитина 21 листопада 2024 року виїхала з України, повернулася 16 лютого 2025 року на територію України. В подальшому виїхала 01 березня 2025 року й повернулась в Україну 05 липня 2025 року. Більше на час розгляду справи не перетинала кордон України.

З довідки ФОП ОСОБА_10 та ГО «Спортивний клуб «Торнадо Данс» встановлено, що ОСОБА_7 навчається та регулярно відвідує заняття з англійської мови. Має високі результати в навчанні, а також відвідує двічі на тиждень гурток сучасних танців. Гурток працює на платній комерційній основі.

Судом встановлено, що за перший квартал 2025 року від займаття економічною діяльністю: комп`ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, видання програмного забезпечення та оброблення даних, відповідач ОСОБА_3 отримала дохід в розмірі 1330700,67 грн, що встановлено з Податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 .

Судом досліджено платіжну інструкцію від 15 вересня 2025 року про сплату ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_10 2475,00 грн за освітні послуги ОСОБА_7 за вересень 2025 року.

Квитанції про придбання відповідачем книжок.

Судом досліджені фото скріншотів з яких неможливо встановити платника й витрати на які потреби було здійснено платником. Платіжну інструкцію "Скаут Стіль" загальним розміром 2000,00 грн з адресою поставки АДРЕСА_3 отримувач ОСОБА_11 .

Дозвіл на тимчасове проживання ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого наданий дозвіл тимчасового перебування у Франції з 21 листопада 2024 року до 04 грудня 2025 року.

Між сторонами виник спір щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів, звільнення від їх сплати за минулий період та припинення стягнення, через зміну місця проживання однієї доньки з батьком.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Статтею 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 5.02.2014 №6-143цс13. і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як на підставу заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на зміну постійного місця проживання старшої доньки - ОСОБА_6 , 2014 року народження разом із ним з липня 2025 року.

Заперечення представника відповідача про відсутність правового механізму припинення спати аліментів, стягнутих судовим рішенням, суд вважає безпідставними.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти. У зв`язку з цим проживання дітей з батьком протягом тривалого часу може бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів на користь матері, яка з дітьми не проживає.

Сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, однак за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 223 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України 2004 року якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Дана правова позиція викладена в постанові ВС від 04 вересня 2019 року справа №711/8561/16-ц, провадження №61-21318св18, яку згідно положення ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що з травня 2025 року ОСОБА_6 , 2014 року народження постійно проживає з батьком в Україні, в той час, як мати, на користь якої затвердженою судом мировою угодою стягнуто аліменти, проживає з меншою донькою за межами України у Французьській Республіці. Компетентним органом України за розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 12 листопада 2025 року визначено місце проживання доньки ОСОБА_7 разом із батьком.

Отже, правові підстави для сплати батьком аліментів на користь матері на утримання ОСОБА_7 , яка фактично з липня 2025 року проживає з батьком,- відсутні.

Доводи сторони відповідача про наявність спору про визначення місця проживання дитини, який перебуває в провадженні суду, як підставу для відмови в задоволенні заявлених вимог є неприйнятними

Сама по собі незгода відповідача із розпорядженням районної адміністрації й оскарження рішення про визначення місця проживання дитини із батьком не змінює встановленого й доведеного факту, який не спростувала відповідач, що з липня 2025 року на час розгляду справи дитина ОСОБА_7 постійно майже рік проживає з батьком та перебуває на його утриманні, є достатньою правовою підставою для припинення стягнення аліментів на користь матері та їх присудження на користь батька, з яким проживає дитина.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача, суд з урахуванням закріплених ч. 9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, приймаючи до уваги мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд виходить з узгодженого мировою угодою між сторонами розміру аліментних платежів на користь кожної дитини по 20000,00 грн., саме цей розмір сторони визначили достатнім для гармонійного розвитку дитини. А також при визначені розміру аліментів судом врахований заробіток відповідача, яка за перший квартал 2025 року отримала заробіток понад 1330000,00 грн, що свідчить про наявність фінансової спроможності відповідача сплачувати на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_7 20000,00 грн, таких самий розмір аліментних платежів, який також має бути стягнутий з батька на користь матері на утримання меншої дитини ОСОБА_8 , 2018 року яка проживає із матір`ю, що на переконання суду буде відповідати засадам законності й справедливості.

Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідно до положення ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання такою, що не підлягає нарахуванню та сплаті ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 частину суми аліментів в розмірі 20000,00 грн. із складу твердої грошової суми 40000,00 грн., яка затверджена ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у справі № 759/10113/25, щомісячно, починаючи з 05 липня 2025 року не є ефективним способом захисту, не відновить порушене становище, не вирішить по суті спір, тому в цій частині не підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні за твердженням позивача в нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів, в тому числі й на утримання ОСОБА_7 , які ще сплачував на виконання мирової угоди. Позивачем не заявлено вимог про стягнення раніше сплачених сум аліментних платежів за період проживання із ним доньки, як і не надано доказів про їх фактичний розмір.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн відповідно до платіжної інструкції від 11 травня 2026 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За позовну вимогу про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача, суд стягує судові витрати на користь держави у розмірі 1331,20грн, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду із відповідним позовом позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах та стягнення аліментів, задовольнити частково.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року у справі № 756/10113/25. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 20000,00 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 20000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з12 травня 2026 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрвоане місце проживання АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроавне місце проживання АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик