Вирок від 13 квітня 2026 р. у справі №755/4398/17 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4398/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "14" квітня 2026 р.

Колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Дніпровського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000002575 від 26 червня 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Улан-Уде, Республіка Бурятія, Російська Федерація, громадянки України, з вищою освітою, колишньої судді апеляційного суду АР Крим, останнє відоме місце проживання - тимчасово окупована територія України за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади на території Автономної Республіки Крим, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_5 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України №3060-III від 07 лютого 2002 року обіймаючи посаду судді апеляційного суду АР Крим безстроково, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів російської федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.

Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Верховний суд Республіки Крим Російської Федерації», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Красноперекопськ упродовж березня - грудня 2014 року, продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», чим надала допомогу у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб`єктів республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом посилення заходів тимчасової окупації півострова, ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства російської федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного суду Республіки Крим Російської Федерації» по вул. Павленко, буд. 2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами законодавства російської федерації, 27 травня 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №2-162/2014, 06 червня 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №1-23/2014, 03 липня 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №4/17-175/2014, 11 липня 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №2-320/2014, 29 липня 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №1-72/2014, 21 листопада 2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі №4/17-175/2014, чим надала допомогу у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.

Допомога ОСОБА_5 іноземній державі у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Так, 22 травня 2015 року заступником Генерального прокурора України - головним військовим прокурором старшим радником юстиції ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та відповідно до вимог ст. 133, 135 КПК України були направлені повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_5 , за місцем проживання останньої - АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2017 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченої.

Постановою прокурора було виділено матеріали досудового розслідування, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42015000000002575 від 27 вересня 2016 року, в окреме провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та відповідно внесено відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 27 вересня 2016 року за № 42015000000002575.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та знаходиться при цьому на тимчасово окупованій території Автономна Республіка Крим.

Колегією суддів досліджено ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження та, відповідно, судовий розгляд проводився у відсутність обвинуваченої, в зв`язку з чим ОСОБА_5 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення їй про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Дніпровського районного суду м. Києва, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України вручались захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченої на адресу суду не надходили.

Крім того, дорученням Регіонального центру з наданнябезоплатної правничої допомоги у місті Києві адвоката ОСОБА_7 , уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст. 46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .

З часу надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваної (обвинуваченої) здійснював її захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження та здійснював захист обвинуваченої під час досудового розслідування та судового провадження. При цьому, захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист ОСОБА_5 : приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на їх недостатність, на його думку, для доведення винуватості обвинуваченої, виступав у дебатах та заперечував щодо винесення судом обвинувального вироку.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_5 , на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була проінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Винність обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, доводиться сукупністю зібраних та безпосередньо досліджених судом під час судового розгляду наступних доказів.

Як вбачається з даних, що містяться:

- у заяві народного депутата України ОСОБА_9 про кримінальні правопорушення зазначено, що ОСОБА_5 незаконно, без правової підстави, здійснює судочинство на території АР Крим у Верховному суді;

- у зверненні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Генерального прокурора України від 10 листопада 2015 року №3009/дп-15, про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, щодо суддів, які здійснюють правосуддя іменем російської федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України;

- у відповіді з Адміністрації Президента України від 20 березня 2015 року №45-01/135 про те, що ОСОБА_5 призначена на посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 07 лютого 2002 року №3060-ІІІ;

- у відповіді з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 25 травня 2015 року, про те, що суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_5 не зверталася із заявою про її переведення до інших судів на території України;

- у відповіді з адміністрації Президента України від 02 вересня 2016 року, про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з клопотанням про вихід із громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не зверталася;

- у постанові слідчого про розшук від 11 серпня 2015 року, про те, що ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, оголошена у розшук;

- у протоколі огляду Інтернет-видань від 07 квітня 2015 року та долучених до нього копій документів;

- в ухвалі слідчої судді Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року (справа 757/39176/16-к) про надання дозволу на здійснення у кримінальному провадженні № 42015000000001289 від 26 червня 2015 року спеціального досудового розслідування стосовно оголошеної у розшук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка підозрюється у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України;

- у постанові прокурора від 27 вересня 2016 року про виділення з матеріалів кримінального провадження № 42015000000001289 від 26.06.2015 року в окреме провадження матеріалів досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.

- у протоколі огляду речей та документів від 08 квітня 2015 року та долучених до нього копій документів, які були оглянуті прокурором. Проведеним оглядом встановлено: 1.Пошук інформації в мережі Інтернет здійснювався через сайт пошукової системи Google.com.ua з використанням доступних з даного сайту пошукових систем. Так, з метою пошуку інформації, що може мати доказове значення у кримінальному провадженні, в пошукову графу вказаного сайту було введено текст, необхідний для пошуку: «Зібрання законодавства російської федерації». За результатами пошуку, серед інших результатів пошуку було виявлено наступний результат пошуку на інтернет-посилання, яке розміщено на сайті «Офіційні мережеві ресурси президента росії», а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3. При огляді за допомогою «Print Screen» зображення скопійоване та відповідає наступному змісту: «федеральний конституційний закон від 21 березня 2014 року № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію республіки Крим і утворення у складі російської федерації нових суб`єктів - республіки Крим і міста федерального значення Севастополя». 2. Пошук інформації в мережі Інтернет здійснювався через сайт пошукової системи Google.com.ua з використанням доступних з даного сайту пошукових систем. Так, з метою пошуку інформації, що може мати доказове значення у кримінальному провадженні, в пошукову графу вказаного сайту було введено текст, необхідний для пошуку: «Про створення судів російської федерації на територіях республіки Крим і міста федерального значення Севастополя і про внесення змін у окремі законодавчі акти російської федерації». За результатами пошуку, серед інших результатів пошуку було виявлено наступний результат пошуку на інтернет-посилання ІНФОРМАЦІЯ_4. При огляді вказаного посилання встановлено, що в ньому міститься інтерактивне посилання на копію вказаного закону в форматі PDF. При натисканні за допомогою комп`ютерного маніпулятора на посилання, у новій вкладці інтернет браузера відчиняється копія закону, який має назву: «Федеральний Закон «Про створення судів російської федерації на територіях республіки Крим і міста федерального значення Севастополя та про внесення змін в окремі законодавчі акти російської федерації №154-ФЗ від 23 червня 2014 року». Текст роздрукована та долучено до протоколу огляду;

- у протоколі огляду речей та документів від 02 лютого 2015 року та долучених до нього копій документів, які були оглянуті прокурором . Проведеним оглядом встановлено: Пошук інформації в мережі Інтернет здійснювався через сайт пошукової системи Google.com.ua з використанням доступних з даного сайту пошукових систем. Так, з метою пошуку інформації, що може мати доказове значення у кримінальному провадженні, в пошукову графу вказаного сайту було введено текст необхідний для пошуку: «суддя ОСОБА_5 . За результатами пошуку, серед інших результатів пошуку було виявлено наступний результат пошуку на інтернет посилання ІНФОРМАЦІЯ_5. При огляді вказаного посилання встановлено, що у ньому міститься інтерактивне посилання на рішення Вищої Ради Правосуддя від 11 травня 2017 року №1121/0/15-17 «Про звільнення суддів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя» у форматі Word. При натисканні за допомогою комп`ютерного маніпулятора на посилання, відкривається вказане рішення та у тексті його вказано про звільнення судді ОСОБА_5 . Текст рішення роздруковано та долучено до протоколу огляду. Також за результатами пошуку, серед інших результатів пошуку було виявлено наступний результат пошуку на тому ж інтернет-посиланні ІНФОРМАЦІЯ_6.

- у матеріалах перевірки для прийняття рішення, передбаченого ст. 124 КПК України, а саме рапорт та матеріали для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України, а саме: рапорт про те, що ОСОБА_5 всупереч вимогам законодавства України, порушуючи Присягу судді, після анексії російською федерацією півострова Крим з березня 2014 року перейшла на бік ворога та почала здійснювати «правосуддя» у так званих судах Республіки Крим та протиправно приймати судові рішення. Згідно наявної інформації ОСОБА_5 станом на 14 квітня 2026 року перебуває на тимчасово окупованій території, а саме у АДРЕСА_1, у довідці про отримання інформації щодо державної зради судді Апеляційного суду АР Крим, з якої вбачається, що згідно ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону від 21 березня 2014 року №6-ФЗК «Про прийняття в російську федерацію республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб`єктів - республіки Крим і міста федерального значення Севастополя».

Сукупність досліджених судом доказів є достатньою, взаємопов`язаною та узгодженою між собою, а тому суд приходить до переконання, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю.

Крім того, відповідно до положень ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство.

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання. Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави. При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України. Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.

Відповідно до положень Закону Україну «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.

Відповідно до оглянутого федерального конституційного закону рф №6-ФКЗ від 21.03.2014 року «О принятии в российскую федерацию республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - республики Крым и города федерального значения Севастополя», ч. 5 ст. 9 якого передбачено, що до створення на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя судів російської федерації, правосуддя від імені російської федерації на вказаних територіях здійснюють суди, які діяли на момент прийняття до російської федерації республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів. Особи, які займають посади суддів цих судів, продовжують здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності на вказаних територіях судів російської федерації за умови наявності у них громадянства російської федерації федерального закону російської федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 року «О создании судов российской федерации на территориях республики Крым и гopoда федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации», рішення про день початку діяльності судів приймає пленум верховного суду російської федерації, постановою якого датою початку діяльності судів вважається 26.12.2014 року.

Відповідно до рішення Вищої ради юстиції від 10.10.2015 року №3009/дп-15, на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України звільнено суддю ОСОБА_5 з Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Отже, ОСОБА_5 , продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів РФ», та, скориставшись переважним правом на заміщення посади судді в утвореному суді рф - «Верховний суд Республіки Крим», фактично отримала за законодавством рф громадянство рф як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку РФ з 21 березня 2014 року за нею автоматично визнається громадянство рф і вона своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористалася.

Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що громадянка України ОСОБА_5 діяла свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, продовжила здійснювати правосуддя від імені рф, керуючись при цьому законодавством іноземної держави. Вказані умисні дії ОСОБА_5 забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення і функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф, а отже надання нею допомоги рф у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, дії ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), як вчинення умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, а саме: надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 , покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченої, те, що вона раніше не судима, наслідки від її дій.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 , - судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , - органом досудового розслідування та судом не встановлено.

Крім того, при призначенні ОСОБА_5 , покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 , покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч. 1 ст. 111 КК України, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка, будучи громадянкою України, обіймала посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 , додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке є її власністю.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

На підставі наведеного та, керуючись ч.3 ст. 323, ст.ст. 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3