Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №753/23205/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23205/25

провадження № 2/753/1260/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Заставенко М.О.,

при секретарі - Козін В.Є.,

за участю

представника позивача - Романова О.О.,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, третя особа ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Романова О.О., звернувся в суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя, в якій просив суд:

-Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.; на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3, житловою площею 24,5 кв.м.

-Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 80,70 кв.м., житловою площею 39,90 кв.м.; на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3, житловою площею 24,5 кв.м.

Вимоги позову мотивовані тим, що квартири були придбані в період шлюбу з відповідачкою і є їх спільною сумісною власністю, а тому позивач має право на поділ майна в натурі із врахуванням встановленого порядку користування та житлових інтересів дітей, а саме просив виділити йому у власність 3-кімнатну квартиру, а відповідачці 2-кімнатну квартиру, які знаходяться у м. Києві. Щодо квартири у м. Ірпінь, то просив визначити ідеальні частки в розмірі частини для кожного із співвласників та залишити дану квартиру у їх спільній частковій власності. На стягненні компенсації з відповідача різниці вартості квартир не наполягав.

Відповідачка не оспорювала спільність вказаних квартир та не заперечувала проти їх поділу, однак вважала, що при поділі потрібно врахувати склад та вартість усього спільно набутого сторонам у період шлюбу майна, а саме земельної ділянки, гаражного боксу, автомобіля Volkswagen Golf, 2018 року випуску, та автомобіля Kia Sorento, 2016 року випуску, які були перереєстровані позивачем на старшого сина подружжя, а не лише квартири. Тому просила здійснити поділ наступним чином: 3-кімнатну квартиру передати у власність позивача, 2-кімнатну квартиру у м. Києві та 1-кімнатну у м. Ірпінь - у власність відповідачки. Відповідачка також не погодилась з визначеною позивачем вартістю квартир вказуючи, що відповідно до замовлених нею довідок про оціночну вартість об`єктів нерухомості ринкова вартість 2-кімнатної квартири являється меншою, ніж 3-кімнатної.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

17.11.2025 ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання.

14.01.2026 представником відповідачки подано відзив на позовну заяву. Разом з відзивом до суду подане клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, клопотання про витребування доказів.

18.02.2026 представник позивача подав заперечення на клопотання про витребування доказів.

11.03.2026 представником відповідача до суду подано клопотання про витребування доказів, клопотання про поновлення пропущеного строку для подання зустрічного позову та зустрічну позовну заяву.

27.03.2026 представник позивача подав заперечення на клопотання про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви.

01.04.2026 ухвалою суду зустрічну позовну заяу ОСОБА_2 залишено без розгляду, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

10.06.2026 у судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив про їх задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з підстав та обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог з наступних підстав.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права і мотиви їх застосування.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 31.07.1999 по 12.06.2025, який було розірвано за рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 12.05.2025 у справі № 753/4299/25.

У шлюбі у сторін народились син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали майно:

-12.09.2008 квартира АДРЕСА_4 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 ;

-29.07.2013 квартира АДРЕСА_5 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 ;

-27.08.2015 квартира АДРЕСА_6 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 .

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовідносини виникли між сторонами з приводу майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми Сімейного кодексу України (далі СК України).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. ч. 1, 3 ст. 61 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статті 372 Цивільного кодексу України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Факт придбання вказаного майна під час шлюбу та за спільні кошти подружжя сторонами визнано.

Вищевказані квартири, які є неподільним майном, придбані сторонами у період шлюбу, а тому вважаються їх спільною власністю, незалежно від того на кого з подружжя вони були зареєстровані, та частки яких є рівними, оскільки іншого судом не встановлено.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, що позивач разом з дітьми проживає у 3-кінатній квартирі АДРЕСА_6 , а відповідачка - у 2-кімнатні квартирі АДРЕСА_4 . Тобто між колишнім подружжям встановився певний порядок користуваня спільним майном.

Позивачем до суду було надано Звіт про оцінку майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_7 , складений ТОВ «Метртех Інвест» 27.10.2025, замовником якого значиться ОСОБА_2 , відповідно до якого ринкова вартість вказаної квартири становить 10 564 200,00 грн.

Також позивачем наданий Звіт про оцінку майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_8 , складений ТОВ «Метртех Інвест» 27.10.2025, замовником якого значиться ОСОБА_1 , відповідно до якого ринкова вартість квартири становить 9 280 100,00 грн.

Суд вважає подані позивачем Звіти про оцінку майна належним доказом, що підтверджує вартість спірного майна подружжя.

Суд відхиляє подані стороною відповідача довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, як належний доказ вартості спірного майна, оскільки вони не відображають реальну ринкову вартість об`єктів. У цих довідках автоматично розраховується так звана «оціночна вартість», тобто ймовірна вартість майна, обчислена за алгоритмами на основі усереднених статистичних даних. На відміну від ринкової вартості, яку визначає професійний оцінювач, автоматична оцінка не враховує індивідуальні особливості конкретного об`єкта.

У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Саме з цих підстав суд не враховує при поділі майна вартість земельної ділянки, гаражного боксу, а також транспортних засобів, оскільки вони не були заявлені до поділу.

Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги задоволенити та виділити у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя позивачеві та відповідачеві відповідні квартири, якими вони фактично користуються, та визнати за кожним із подружжя право власності по частці на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3, житловою площею 24,5 кв.м.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому враховуючи позицію позивача, який не заявляв вимог про стягнення з відповідачки компенсації за виділення їй у власність квартири з більшою вартістю, судом дане питання не вирішувалося.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 247, 259, 263, 264 - 265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, третя особа ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,80 кв.м., житловою площею 53,8 кв.м.; право власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 24,5 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 80,70 кв.м., житловою площею 39,90 кв.м.; на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3 кв.м., житловою площею 24,5 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (відповідно до позову) АДРЕСА_9 , представник - адвокат Романов Олександр Олексійович, мобільний телефон НОМЕР_2 , наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_9 , мобільний телефон НОМЕР_4 .

Третя особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання (відповідно до позову) АДРЕСА_9 , мобільний телефон НОМЕР_6 .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 25.06.2026.