Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №727/6549/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6549/26

Провадження № 2/727/2380/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу до відповідача ОСОБА_3 ,посилаючись на те, що 22 грудня 2011 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №2325.

Від даного шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказує, що шлюбне життя з відповідачем не склалось, оскільки між сторонами відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння. Шлюб розпався через невідповідність характерів та постійних суперечок. Сторони втратили почуття любові поваги та довіри один до одного.

З початку 2026 року сторони проживають окремо. Спільного господарства не ведуть. Шлюб існує формально.

Вважає, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу є неможливими та суперечить інтересам сторін і неповнолітніх дітей.

На основі викладеного просить суд розірвати шлюб між сторонами.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що від шлюбу з відповідачем у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказала, сторони припинили подружні стосунки з жовтня 2025 року та з лютого 2026 року проживають окремо. Ствердила, що причиною розірвання шлюбу стали безпідставні ревнощі з боку чоловіка та постійні словесні принижування в її бік та образи. Вказала, що діти також не можуть жити в такій обстановці, оскільки між сторонами завжди виникають сварки. Просить не надавати сторонам термін на примирення, оскільки нею остаточно втрачено почуття любові та поваги до відповідача, а також те, що відповідач жодних дій для приминеня не вживав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, хоча неодноразово був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи в суді згідно вимог ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.

Разом з цим, 04.06.2026 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про надання строку на примирення, враховуючи також наявність у сторін двох неповнолітніх дітей.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 травня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено спрощене провадження з викликом всіх сторін по справі.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

У відповідності до частини 7 статті 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Вислухавши покази позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд не вбачає виключних передбачених законом підстав для зупинення провадження у зазначеній цивільній справі.

Враховуючи викладені обставини, а саме, період часу, протягом якого сторони не живуть разом, враховуючи позицію позивача по справі, яка ствердила, що остаточно втратила почуття любові та поваги до відповідача, постійні сварки між сторонами які негативно впливають на психологічний стан неповнолітніх дітей, а також те що відповідачем жодних заходів щодо примирення подружжя за цей період не вживалося, при цьому сам відповідач в судове засідання особисто не з`явився та не підтримав клопотання, суд не вбачає підстав для надання терміну для примирення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 22 грудня 2011 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №2325, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Від спільного шлюбу у сторін народились неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.8).

Відповідно до ст.55 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом встановлено, що через різні погляди на життя та погані взаємовідносини сторони втратили почуття взаєморозуміння та довіри один до одного. При цьому, згідно тверджень самої позивачки, вона остаточно втратила до відповідача почуття любові. Сторони припинили подружні відносини з жовтня 2025 року, не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету та проживають окремо з лютого 2026 року. Шлюб між сторонами існує формально.

Таким чином, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами існує формально та підлягає розірванню. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та особистими поясненнями позивачки.

Задовольняючи позовні вимоги суд також виходить з того, що відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Беручи до уваги вище викладене, суд вважає, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя та неповнолітніх дітей, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

Керуючись ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України, ст.ст.141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 22 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №2325– розірвати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: